48736 Королівка

Королівка відома у джерелах, принаймні, від 1445 року. Після 1772 року мала статус містечка, від 1867 року була центром волості. 1900 року проживало 3576 мешканців, 1921 року - 3081, нині - понад тисяча осіб. Після ІІсв. війни тут оселились українці з Польщі (ймовірно, замість вивезених туди поляків). В радянські часи до 1989 року село називалось Коралівкою. Входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Досить чиселенні римо-католики містечка, які у середині ХІХ століття налічували майже півтисячі вірних, належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. Приблизно такою ж і була їхня кількість, коли 1894 року у Королівці освятили під титулом Різдва св. Йоана Хрестителя новозбудований мурований костел. А 1902 року місцеві католики латинського обряду, чисельність яких зросла до шести з половиною сотень, отримали сталого експозита о. Йосифа Колодзєя, який звершував богослужіння кожного дня.

48370 Коропець

Коропець вперше у документах згадується у 1421 році, а також 1427 року вже як місто із магдебурзьким правом, проте має значно старший вік, про що свідчать два давньоруських городища на його околиці. Після руйнувань, завданих турками і татарами, магдебурзьке право відновили 17 вересня 1505 року. У 1940-1959рр. Коропець був райцентром, а 1984 року йому надано статус селища міського типу. Належав до Монастириського району, а від 2020 року - до Чортківського. Нині тут проживає близько 3200 мешканців.

У 1421 році король Владислав Ягайло фундував у Коропці дерев'яний костел, а 27 травня 1427 року заснував парафію свв. Миколая і Катерини, надавши їй поселення Делева, яке відтоді та аж до ХХ століття залишалось парафіяльною власністю, і частину доходів із належного йому Коропця. Місто кілька разів повністю знищували турки і татари, то ж аналогічна доля спіткала також перший та наступні дерев'яні храми у Коропці.

48511 Косів, Хом'яківка

Відому із XVIIст. Хом'яківку у радянські часи приєднали як хутір до села Косова, який вперше документально згадується 1450 року (є згадка також у 1546 році). У Хом'яківці в 1785р. проживало 403 мешканців, 1921 року - 459, а Косів 1900 року мав 2497 жителів, 1931 року - 2427, нині ж об'єднане село нараховує менше 1200 осіб.

Католики латинського обряду Хом'яківки та Косова належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові. Саме у Хом'яківці і було споруджено у середині XIXст. храм. Власне, спочатку 1846 року тут збудували каплицю-усипальницю родини місцевих власників Подлевських, а у 1854 році цю каплицю коштом також Подлевських перебудовали на костел, який отримав титул Різдва Пресвятої Діви Марії. Приблизно тоді ж у Хом'яківці було утворено капеланію, яку обслуговували чортківські домініканці.

48271 Коцюбинці

Вперше у документах Коцюбинці згадуються 1443 року під назвою Кочубин, а потім - у 1477, 1480, 1516, 1524 і 1549 роках. У 1578 році вже мали статус міста. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало майже 1900 мешканців, з них лише трохи більше півтисячі були римо-католиками, нині ж чисельність населення - понад 1800 осіб. Село до 1965 року входило до Чортківського району, потім -- до Гусятинського, а від 2020 року - Чортківського.

У II половині XVI століття - I половині XVII століття у Коцюбинцях існували костел та парафія. Відомо, що у ІІ половині XVIIст. душпастирство у Коцюбинцях здійснював священник із Буданова, але пізніше місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. У 1902 році, коли їх чисельність становила близько семи сотень, тут було споруджено коштом власника села Людвика Городиського та мешканців філіальний мурований костел та освячено під титулом cвв. Апп. Петра і Павла.

48231 Красне

Перша писемна згадка про село Красне датується 1564 роком. Його населення нині - понад 600 селян. Входило до Гусятинського району, а тепер - до Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Товстому. У 1892-1893 роках, коли їх чисельність сягнула тисячі, у Красному було споруджено та освячено під титулом Преображення Господнього мурований філіальний костел коштом власника села Антонія Цеглецького, а 31 січня 1899 року (до п'ятдесятиріччя правління імператора Франца Йосифа) тут створили парафіяльну експозитуру. У 1902 році експозит о. Людвик Мартинович відремонтував храм та оточив його муром, а в 1911-1912 роках експозитом о. Станіславом Цембрухом святиню було розширено.

48741 Кривче

Кривче відоме із 1530 року. Від 1627 року було містечком. У 1639 році місцеві власники Контські у верхній частині поселення на високому лівому березі річки Циганки, між двома її притоками розпочали будівництво оборонного замку, який протягом наступного століття зазнав нападів різних військових сил. При цьому страждало також і село. Нині його населення - понад 1900 мешканців. Кривче належало до Борщівського району, а тепер - до Чортківського.

Джерела стверджують, що мурований костел у селі спорудили 1650 року Контські, перебудувавши для цього порохову вежу замку. Ця інформація сумнівна, оскільки малоймовірно, що вже через десять років від початку спорудження замку його порохова вежа виявилась зайвою, хоча військова активність у цьому регіоні була надзвичайно високою. Більш ймовірно, що цього, 1650 року заснували парафію та збудовали якийсь інший храм, що потім був зруйнований під час облог замку.

48305 Криниця

Село Криниця, яке до 1978 року називалось Коростятин, вперше у документах згадується 1454 року. 1595 року на його теренах заснували місто Суходіл, але потім ця назва була втрачена разом із статусом міста. У 1945 році уцілілі після нападу бойовиків УПА місцеві поляки були репатрійовані до Польщі, а на їх місце завезли лемків із Польщі із району тамтешньої Криниці, що згодом і дало нову назву селу. Нині у Криниці, яка входила до Монастириського району, а тепер - до Чортківського, проживає понад шість сотень селян.

Католики латинського обряду села, що становили переважну більшість його населення (серед них було також чимало українців), належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Монастириськах. Принаймні, від 1862 року у Користятині вже існувала публічна філіальна каплиця на кладовищі.

48605 Кулаківці

За непідтвердженими даними, вперше село у документах згадується 1400 року, є згадка також у 1610 році. На початку 80-х років ХІХст. у Кулаківцях проживало шість сотень мешканців, 1921 року - 734, 1931 року - 765, нині - понад чотири сотні осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. Впродовж другої половини ХІХ століття їх чисельність збільшилась від семи десятків до сотні вірян, проте до початку ХХ століття своєї святині вони не мали.

48631 Лисівці

Перша писемна згадка про село Лисівці датується 1418 роком. Нині тут проживає майже дві тисячі селян.

Віряни Лисівців належали до парафії Пресвятої Трійці у Товстому. У 1885 році їх чисельність становила шість сотень, а через два роки, 1887 року тут коштом місцевих власників Зигемберг-Орловських завершили спорудження мурованого філіального костелу. 1906 року у Лицівцях було засновано самостійну парафію (спочатку - експозитуру). У 1907 році храм освятили під титулом Пресвятого Серця Ісуса. У міжвоєнний період парафія у Лисівцях, чисельність якої перевищила тисячу вірних, охоплювала також села Капустинці, Шершенівку та Шипівці (останні два мали свої філіальні святині).

48768 Литячі

Село Литячі (Летяче, Лятач) вперше писемно згадується у 1424 і 1428 роках, а також 11 травня 1464 року. 1880 року тут проживало понад 1400 мешканців, переважна більшість яких були українцями, нині ж Литячі нараховують лише трохи більше восьми сотень селян. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії у Язлівці, проте 1884 року увійшли до заснованої тоді ж парафіяльної експозитури у Берем'янах, яка 1921 року стала самостійною парафією. За чисельності близько 270 осіб вірні 1887 року збудували та освятили філіальну муровану каплицю (в деяких схематизмах Львівської архідієцезії в якості дати її спорудження подаються також 1867 та 1868 роки, що малоймовірно). У 30-х роках ХХ століття Литячі вже мали понад півтисячі римо-католиків.