48510 Звиняч

Перша письмова згадка про Звиняч датована 1549 роком. 1890 року у селі проживало майже 2200 мешканців, з них понад дві тисячі - українці, 1900 року - 2335, 1910 року - 2263, 1921 року - 2056, 1931 року - 2210, нині ж чисельність населення складає менше тисячі осіб.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Буданові і мали публічну каплицю на цвинтарі, освячену 1890 року, в якій здійснювалось богослужіння першого тижня кожного місяця (за не підтвердженими даними, вона постала ще у першій половині ХІХ століття і служила також усипальницею місцевим власникам Мисловським). 3 грудня 1901 року у Звинячі було освячено наріжний камінь мурованого костелу св. Франциска Ксав'єра, спорудження якого завдяки зусиллям та коштам Франциска Мисловського завершили 1904 року.

48414 Зелене

Перша документальна згадка про село Зелене датується 1343 роком, згадується також у XV столітті, є письмова згадка 14 квітня 1611 року. У 1890 році тут проживало 788 мешканців, у тому числі 538 українців і 260 поляків, нині - менше півтисячі осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Товстому. Від середини ХІХ століття до І світової війни їх чисельність становила приблизно дві сотні вірних, а після неї, 1923 року, коли кількість католиків латинського обряду у селі збільшилась майже на півсотні, у Зеленому розпочали будівництво філіальної мурованої каплиці.

48451 Золотий Потік,
f.b.: parafiaRPDM

Поселення, яке відоме з 1388 року як Загайполе, у 1570 році стало містечком з назвою Потік (як родове гніздо його власника Потоцького), а пізніше - Золотий Потік. У 1578 році отримало магдебурзьке право, підтверджене 1601 року. У 1880 році тут проживало понад 4 тисячі мешканців, з них римо-католиків - 940. Від 1984 року є селищем міського типу, яке входило до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського. Населення - майже 2400 мешканців.

Вже, принаймні, 1602 року у Золотому Потоці мала бути якась дерев'яна каплиця, але фундація костельно-монастирського комплексу домініканців місцевими власниками Потоцькими відбулась лише у 1604-1608 роках. Проте спорудження спочатку йшло досить мляво, оскільки до 1620 року навіть не згадується в документах. У 1631 році, коли помер фундатор Стефан Потоцький, будівництво храму ще було далеким від завершення, яке, в основному, настало лише 1634 року завдяки дружині фундатора Марії та її синам. І лише із 40-х років можна говорити про якусь готовність святині.

48441 Зубрець

Перша документальна згадка про Зубрець датуєтья 1775 роком. У 1880 році тут проживало понад півтори тисячі українців та менше сотні поляків, нині - теж понад півтори тисячі селян. Село входило до Бучацького району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. У 1896 році, коли їх чисельність перевищила сотню, власник села Альфред Мисловський розпочав у Зубреці будівництво філіальної дерев'яної каплиці розміром 9 на 7 метрів із вежичкою та захристією, проте вже наступного року її було розібрано. Оскільки на її місці фундатор почав спорудження мурованої каплиці розміром 5 на 3 метра з криптою для трагічно померлого сина. 23 червня 1898 року цей храм було освячено.

48653 Касперівці

Перша документальна згадка про Касперівці датується 1469 роком. У 1619р. село отримало магдебурзьке право та назву Лутомірськ за прізвищем власника, проте занепало внаслідок частих турецько-татарських нападів. Від 1641 року Лутомірськ став містечком Касперівці, а після 1786 року втратив міський статус. 1880 року тут проживало 1333 мешканців, 1921 року - 1395, 1931 року - 1519, нині - понад 1100 осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. У середині ХІХ століття їх чисельність становила близько півтори сотні і залишалась приблизно на такому ж рівні до кінця першого десятиліття ХХ століття, коли Касперівці перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у Щитівцях.

48246 Клювинці

Перша писемна згадка про село під назвою Клюїнце датується 1568 роком. 1619 року власник села Евстахій Копичинський призначив десятину місцевих доходів на утримання вікарія та інших службових осіб парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Копичинцях. 1900 року село мало понад дві тисячі мешканців (1400 українців, 640 поляків), а 1921 року - 1800 (1076 українців, 672 поляків). Нині ж тут проживає близько 1300 селян. Входило до Гусятинського району, та 2020 року перейшло до Чортківського.

Римо-католики Клювинців, серед яких було чимало українців, належали до парафії св. Йосифа у Хоросткові. Відомо, що, принаймні, від 1816 року тут була приватна каплиця, а філіальний мурований костел разом із парафіяльним будинком збудвали 1894 року, коли чисельність вірних перевищила 700 осіб. Їх було споруджено завдяки зусиллям настоятеля хоростківської парафії о. Казимира Гловінського та коштам Павла Терлецького і вірян. Храм освятили 1895 року.

48322 Ковалівка

Ковалівка вперше у документах згадується 1587 роком. Було переважно українським селом, в якому поляки селились на північній околиці, що пізніше отримала назву Клебанівка. Після їх репатріації у сорокові роки ХХ століття ця частина Ковалівки була заселена лемками із Польщі. Село належало до Монастириського району, а тепер (за новим адмінподілом) увійшло до Чортківського. Населення - приблизно 1200 мешканців.

Ще у першій половині ХІХ століття місцеві римо-католики намагались створити тут парафію, проте лише на початку 60-х років у Ковалівці було встановлено парафіяльну експозитуру, яку обслуговував один із вікаріїв парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у сусідніх Монастириськах, до якої вони належали. У 1862-1864 роках у селі, в основному, було вже споруджено мурований костел (кошти та земельну ділянку для цього було отримано завдяки, зокрема, Францішці Сьвіднінській та Артуру Понінському). Храм освятили відразу ж 1862 року, проте його консекрація відбулась лише після відповідного оздоблення та оснащення святині - 1882 року.

48552 Колиндяни,
вул. Підлісна, 23

Перша письмова згадка про Колиндяни датується 1481 роком. Після 1661 року отримали статус містечка під назвою Райгород, який згадується ще 1786 року, проте наприкінці цього століття став знову селом Колиндяни. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало майже тисяча греко- і дві з половиною сотні римо-католиків, 1900 року - 1716 мешканців, 1910 року - 1872, 1921 року - 1681, 1931 року -1776, 2018 року - 1652 осіб.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст., коли їх чисельність становила приблизно 240 вірян, вони перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. Проте цвинтарна каплиця в Колиндянах постала раніше на два десятиліття, ще у складі борщівської парафії.

48650 Колодрібка

Перша письмова згадка про село датується 1446 роком, 1516 року мало статус містечка, назву Кодруб'є та магдебурзьке право, проте від 1530 року знову стало селом, яке згадується також 1546 року. У 1810р. тут проживало 746 мешканців, 1880 року - 1750 (переважна більшість - українці), 1900 року - 2068, 1910 року - 2072, 1921 року - 1827, 1931 року - 2076, нині - понад 1300 осіб. У 30-х роках ХХст. постала колонія польських переселенців Сміглувка. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Нечисленні католики латинського обряду Колодрібки належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. Їх кількість впродовж другої половини ХІХ століття становила приблизно чотири десятки вірян, і своєї святині вони не мали.

48260 Копичинці,
вул. Шевченка, 17,
+380 (3557) 424-80

Вперше письмово Копичинці згадуються у І половині XIV століття, а з ІІ половини відомі як Копачин чи Копичин. У 1564 році отримали магдебурзьке право та статус міста, який пізніше втратили. Містом стали знову у 1939 році і навіть із січня 1940 року по 1962 рік були центром району, але потім увйшли до Чортківського району, 1965 року - до Гусятинського, а 2020 року повернулись до Чортківського. Проживає тут понад 6700 мешканців.

У 1443 році, 16 серпня тут коштом місцевого власника Яна Копичинського та його матері засновано парафію та споруджено перший дерев'яний костел під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії, свв. Катерини, Симона, Юди Тадея, Станіслава єп., Войтеха, Климентія мч., Миколая і Леонарда. У XVI-XVIІ століттях храм кілька разів відбудовували після знищень, а з 1666 року на його місці стояв лише Хрест. У ІІ половині XVIIст. душпастирство у Копичинцях здійснював священник із Буданова.