48234 Новосілка

Перша письмова згадка про Новосілку (Гримайлівську) датується 1564 роком. У 1921-1939рр. село належало Скалатському повіту, від 1940р. - Гримайлівському району. У 1946 році з Новосілки переселили поляків до Польщі, а на їхнє місце звідти привезли українців. Від 1959р. село входило до Скалатського району, від 1962р. - до Підволочиського, від 1965р. - до Гусятинського, а від 2020р. - до Чортківського. Проживає у селі лише півтори сотні осіб.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Товстому. Їх кількість у середині ХІХ століття становила півтори сотні вірних, а перед І світовою війною збільшилась до понад двох сотень із половиною.

48654 Новосілка

Знищене татарами ще у XVст. поселення замінило нове село, яке вперше у документах згадується 1530 року як Новосілка. Від 1547р. нею володіли Костюки-Володийовські, тому називалось Новосілкою-Костюковою (до 1958 року). У 80-х роках ХІХст. у селі проживало 1754 мешканців, переважна більшість яких була українцями, 1900 року - 2604, 1931 року - 2587, нині - майже 1700 осіб. Наприкінці 20-х років тут оселилися польські колоністи. Село належало до Заліщицького району, а від 2020 року входить до Чортківського.

В середині ХІХст. чисельність католиків латинського обряду села, які належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові, налічувала близько півтори сотні вірян. У схематизмах Львівської архідієцезії мурована каплиця у Новосілці-Костюковій згадується вперше 1861 року, а від 1892 року року її освячення подається 1854 роком. Тому збудована була ще раніше (за непідтвердженними даними, це могло статись 1817 року).

48414 Новоставці

Перша писемна згадка про село знайдена у дарчому акті великого князя литовського Вітовта від 30 липня 1420 року. Нині Новоставці, чисельність населення яких перевищує вісім сотень, належать до Чортківського району, а раніше входили до Бучацького.

У другій половині ХІХ століття кількість римо-католиків у Новоставцях становила від півтори сотні до 180 вірян (менше чверті усіх мешканців села) та належали вони до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі. 1882 року завдяки настоятелю о. Станіславу Громницькому у селі збудували та освятили філіальний мурований костел св. Яна Кентського.

48711 Озеряни,
вул. Центральна

Поселення відоме із XIIст., потім згадується 1469 року, у 1494р. його зруйнували татари, наступна згадка - 1550 року, а в 1565р. воно вже було містечком. 1785 року в Озерянах проживало 1085 мешканців, 1845 року - 2608, 1900 року - 4669, 1910 року - 4676, 1921 року - 3821, 1931 року - 4318, 2014 року - 1585 осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХ століття їх чисельність (разом із вірянами села Констанція) не перевищувала трьох сотень. Проте вже 1854 року в Озерянах постала парафіяльна експозитура, що охопила десяток сусідніх сіл, налічувала майже дві тисячі римо-католиків, для яких проводили богослужіння в озерянській греко-католицькій церкві, та обслуговувалась молодим священником о. Франциском Посоховським.

48767 Окопи

У 1692 році на місці давньоруського городища, на горі Трійця було закладено фортецю (окопи). Так утворилось поселення, яке отримало назву Окопи Святої Трійці. 1700 року воно отримало магдебурзьке право. Пізніше назву містечка скоротили, залишивши у ній лише перше слово. Нинішнє населення села - понад півтисячі мешканців.

Костел Пресвятої Трійці в Окопах було споруджено 1693 року, у 1748 році його перебудували у стилі бароко. Ймовірно, що храм було пошкоджено 1769 року, коли польські повсталі конфедерати кілька місяців у місцевій фортеці утримували облогу російських військ. Принаймні, наприкінці XIX століття, коли Окопи належали до парафії св. Генріха у Мельниці(-Подільській), костел описували як запустілий. Лише 1903 року відбулась реставрація святині. Станом на 1936 рік Окопи вже належали до парафії Матері Божої Ангельської у Дзвинячці.

48412 Осівці

Перша письмова згадка про село - 1421 року як Бусовче, згадується також 29 лютого 1440 року, 1453 року як Гусовче і 1465 року як Усівці. 1840 року тут проживало 842 мешканці, 1862 року - 1159, 1880 року - 1657, у тому числі 1192 українціі і 420 поляків, 1939 року - 2190, з них 1670 українців і 480 поляків, нині - понад тисяча осіб. Осівці від 2020 року входять до Чортківського району, а раніше були у Бучацькому.

Римо-католики села належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Старих Петликівцях. У середині ХІХ століття їх було лише три сотні, а 1886 року, коли в присілку Гупало села Осівці освятили фундовану родиною місцевих власників Цивінських філіальну (ймовірно, муровану) каплицю, в якій іноді проводили богослужіння, - вже понад 440 вірних.

48420 Переволока

Вперше село згадується 28 липня 1379 року у фундаційній грамоті парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, потім - 21 грудня 1439 року, 4 липня 1467 року, у 1469 році та 13 липня 1472 року. У 1857 році тут проживало 1902 мешканців, 1880 року - 2083, з них лише 30 були римо-католиками, нині - понад 2300 осіб. Переволока входила до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у сусідніх Старих Петликівцях. За непідтверженими даними, у першій половині XVII століття тут вже був свій костел, який знищили козаки і татари 1648 року.

48509 Переходи

Поселення Переходи (на цьому місці були переходи, броди через річку) вперше у документах 1603 року. До нього у радянські часи приєднали хутори Зелена та Чорний Ліс. Проживає у селі понад шість сотень мешканців.

У 2002-2003 роках місцеві жителі та отці-домініканці з парафії Матері Божої Святого Розарію у Чорткові, які їх обслуговують, спорудили у Переходах найоригінальнішу каплицю з існуючих в Україні - з використанням великої металевої цистерни, яка служила житлом для сезонних робітників.

48713 Пилатківці

Поселення П(і/и)латківці відоме у джерелах від 1494 чи навіть 1415 років, згадується також у наступному столітті. У 1870 році тут проживало 1050 мешканців, 1880 року - 1127, 1900 року - 1236, 1910 року - 1187, 1921 року - 1064, 1931 року - 1299, 2014 року - 346 осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римо-католики села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст. їх було майже три сотні, і саме тоді вони перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. Схематизм Львівської архідієцезії 1862 року вперше подає занедбану цвинтарну каплицю в Пилатківцях, але 1871 року вона вже не згадується (ймовірно, розібрали). Проте замість неї цього ж року з'явилась громадська цвинтарна каплиця в розташованих поруч Грабівцях, якою, швидше за все, і послуговувались пилатківські віряни.

48746 Пилипче

Село вперше писемно згадується 1415 року як Філіповище, пізніше називалось Філіпківці. У ХVI столітті було містечком. У 1936 році тут проживало 2117 осіб, з них 1895 українців, 197 поляків і 25 євреїв, нині ж село нараховує трохи більше тисячі мешканців. Належало до Борщівського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Наприкінці ХІХ та до ІІ світової війни Пилипче мало від півтори до двох сотень римо-католиків, які належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. У першій половині 20-х років в Пилипчі коштом вірян було споруджено муровану філіальну каплицю, яку освятили 1926 року.