48414 Пилява

За переказами, у XII-XV століттях тут було поселення Золота Пилява, яке зруйнували татари, а 1640 року заснували на магдебурзькому праві містечко. У 1652р. власник Пиляви Ян Потоцький подарував її заснованому ним монастирю домініканців у Бучачі. Село входило до Бучацького району, а тепер - до Чортківського. Проживає у ньому меше півтисячі селян.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, а після створення 1911 року парафіяльної експозитури у Новоставцях, увійшли до неї. 1913 року у Пиляві нагромадили достатню кількість каміння для будівництва філіальної мурваної каплиці, проте її спорудження так і не розпочалось.

48734 Пищатинці

Вперше у документах село згадується 1494 року як П'ятничани. У XVI-XVII століття Пищатинці були містечком. У 1810 році у селі проживало 544 мешканців, 1870 року - 836, 1880 року - 1033, 1900 року - 1011 (переважна більшість - українці), 1921 року - 1104, 1931 року - 1181, 1938 року - 1668, у тому числі 1448 українців і 200 поляків, нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Місцеві власники Подфіліпські ще у 1598 році фундували костел у містечку, проте його доля не відома, і станом на XIXст. його точно не було. Відтак римсько-католицька громада Пищатинців належала до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст. нараховувала менше двох сотень вірних, наприкінці - півтори сотні, а свою святиню отримала на початку другого десятиліття ХХ століття.

1541 Підзамочок,
вул. Тернопільська

Близько 1600 року на пагорбі над Стрипою спорудили замок, під захистом якого сформувалось поселення, яке так і назвали - Підзамочок. Хоча 1672 року турки знищили замок, який вже не відновлювався, проте село продовжило існувати. У 1880р. тут проживало 1487 осіб, у тому числі понад 1360 римо-католиків, 1932 року серед 2320 мешканців було 2190 поляків та 40 українців. Після ІІсв. війни поляків виселили (за різними даними, чи на Донбас, чи до Сибіру, чи в Польщу), а на їх місце заселили лемків із Польщі. Село входило до Бучацького району, а тепер - до Чортківського, і проживає тут нині понад півтори тисячі осіб.

Місцеві римо-католики, що становили переважну більшість населення Підзамочка, належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі. Коли їх чисельність перевищила тисячу вірних, у 1858-1860 роках ними було збудовано та освячено муровану каплицю, яка стала першою філіальною святинею бучацької парафії.

48310 Підлісне

Перша документальна згадка про Підлісне, яке до 1947 року називалось Дрищів, датується 1602 роком (на Тернопільщині був ще один Дрищів, який нині є Надрічним). Станом на початок 1939 року тут проживало понад 1400 мешканців (близько 1300 українців та менше сотні поляків). Село входило до Монастириського району, а після його ліквідації 19 липня 2020 року - до Чортківського. Нині чисельність селян незначно збільшилась.

Католики латинського обряду села, більшість яких становили українці, належали до парафії Святого Духа у Горожанці. 1894 року їх було майже чотири сотні. І тоді ж вперше у схематизмах Львівської архідієцезії згадується неоготична мурована цвинтарна каплиця, споруджена родиною Щуровських. Вона виконувала також функцію публічної святині, в якій горожанківські душпастирі звершували богослужіння спочатку інколи, а потім (ймовірно, від 1927 року) регулярно щомісяця.

48216 Пізнанка

За різними даними, першу письмову згадку про село датують 1628 чи 1564 роками. Починаючи із ХІХ століття воно називалось Пізнанка Гетьманська (на честь польського гетьмана Миколи Сєнявського). 1857 року мало 680 мешканців, 1880 року - 877, з яких 552 були римо-католиками, 1939 року - 1100 (переважну більшість становили поляки), нині - лише три сотні осіб. Село після ІІсв. війни до 60-х років називалось Пізнанка Комісарська, входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

У 1763 році в документах згадується приватна каплиця у Пізнанці, але, принаймні, від середини ХІХ століття в схематизмах Львівської архідієцезії вона відсутня. Місцеві католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові.

48443 Порохова

Порохова відома з 1452 рок, є також згадка 12 жовтня 1456 року під назвою Пархова. У 1476-1590 року поселення вважаломь містом. 1857 року село мало 1350 мешканців, 1880 року - 1550 (440 римо-католиків), нині ж тут проживає понад 1150 осіб. Входило до Бучацького району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Спочатку місцеві римо-католики належали до парафії у Язловці, а зі середини XVI століття увійшли до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. Причому богослужіння для них відбувались у греко-католицькій церкві, і здійснювали їх як священники Бариша, так і греко-католицькі душпастирі Порохової. Лише 1893 року тут коштом власника села Артура Заремби-Целецького спорудили дерев'яну філіальну каплицю, яку 26 серпня цього ж року було освячено під титулом Різдва св. Йоана Хрестителя.

48236 Постолівка

Перша писемна згадка про Постолівку датується 1546 роком, пізніше згадується 1564 року. В середині ХІХ століття тут проживало близько тисячі мешканців, 1880 року - понад 1300, з них лише 470 були римо-католиками. 1954 року було приєднано село Раків Кут. Нині чисельність населення теж складає приблизно 1300 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду Постолівки належали до парафії Непорочного Зачаття Діви Марії у Личківцях, а на початку ХХ століття перейшли до парафії, заснованої спочатку як експозитура, Матері Божої Цариці Кармелю у Городниці. Спорудження філіальної мурованої частково неоготичної каплиці у селі поблизу цвинтаря, здійснене коштом Михайла Семенського, датується 1890 (інколи - 1892) роком. Там звершували богослужіння кожної неділі та у свята.

48520 Пробіжна

Вперше згадується у документах Пробіжна 1564 року, а вже роком пізніше в податковому реєстрі зазначена як містечко. 1785 року знову отримала статус містечка (можливо попередній було втрачено), проте у 1939 році знову стала селом. У 1940-1959 роках була районним центром. 1959 року до неї приєднали Гринківці. Населення - понад 1800 мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких до війни сягала семи сотень, належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Жабинцях. У 1910 році тут було споруджено мурований філіальний костел.

Пужники

Перша згадка про Пужники у документах датується 1424 роком. Наприкінці 30-х років ХХ століття село стало майже повністю польським. Під час ІІсв. війни у Пужниках були підрозділи АК та самооборони, а з приходом радянської влади його мешканці у складі 'истребительного батальйона' воювали із українськими повстанцями. У лютому 1945 року загін УПА спалив село та знищив частину селян, інші ж виїхали у сусідні села. Спочатку Пужники намагались відродити, переселивши сюди українські сім'ї з Польщі, проте 1949 року село ліквідували.

Римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. 1880 року у Пужниках коштом переважно вірян збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1882 року. Завдяки зусиллям катехита гімназії у Стрию о. Кароля Зоеллера, який у Пужниках душпастирював, оскільки звик тут проводити відпочинок, 1897 року було підготовлено розбудову каплиці за проектом інженера зі Стрия Й. Котковського. І 1900 року до святині було добудовано дві дерев'яні каплиці з боків та мурований пресбітерій. Ймовірно, що новоутворений костел освятив архієпископ Йосиф Більчевський у вересні 1905 року під час візитації.

48235 Раштівці

Приєднаний до Раштівців хутір Стінка, згадується у документах із середини XIII століття як давньоукраїнське поселення із оборонними укріпленнями, а саме село відоме письмово із 1564 року. 1880 року тут проживало 968 мешканців, у тому числі 603 греко- і 294 римо-католиків, нині ж - майже вісім сотень осіб. Раштівці входили до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Товстому. Під час візитації 1903 року архієпископ Львівський Йосиф Більчевський пообіцяв їм кошти на будівництво храму, якщо вони нададуть для цього земельну ділянку. 1904 року її було виділено на пагорбі між Раштівцями та сусідніми тоді Дубківцями, які нині є теж частиною села.