48208 Сидорів,
вул. Церковна

Перша писемна згадка про Сидорів датується 7 жовтням 1398 року. 5 квітня 1547 року поселення отримало статус міста, який втратило у другій половині XVIII століття. 1870 року у селі проживало 1622 мешканців, 1880 року - 1740, нині Сидорів має понад 1100 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

У 1850 році у Сидорові на запрошення тодішнього власника села Ігнатія Пайгерта оселились переселенці-католики латинського обряду із Риманова та околиць південно-східної Польщі, які знадобились йому для ведення господарства у занедбаному колишніми власниками Калиновськими маєтку. Завдяки, у першу чергу, їм чисельність римо-католиків у селі із 1848 року по 1853 рік зросла на сотню осіб, а місцевої парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії - майже на вісім сотень.

48720 Скала-Подільська,
вул. Грушевського

Поселення (вперше писемно згадується у 1210р. як Скала-над-Збручем) після знищення татаро-моголами у 1240р. відновили 1331 року. Згадується також у 1394 і 1395 роках, а на початку 40-х років XVст. отримало магдебурзьке право, відновлене 1518 року, коли містечко стало центром староства. 1880 року у Скалі проживало 5430 мешканців (переважно - українців), 1914 року - близько шести тисяч, нині - понад 3600 осіб. У 1940р. стало селом та Скалою-Подільською і до 1959 року було центром району, а від 1956 року є селищем (міського типу). Входило до Борщівського району, від 2020 року є частиною Чортківського.

Ймовірно, що перший костел (дерев'яний) та парафія постали у Скалі ще у XVст., коли поселення отримало магдебурзьке право, хоча офіційно час заснування парафії вважається невідомим. За непідтвердженою інформацією, перший мурований храм у містечку був вже у першій половині XVII століття, проте у другій його половині святиня, швидше за все, зазнала суттєвих пошкоджень. І була відбудована фактично заново 1719 року коштом скальського старости Валентина Казимира Межеєвського. У 1724 року храм освятили під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії.

48720 Скала-Подільська,
вул. С. Крушельницької

Поселення (вперше писемно згадується у 1210р. як Скала-над-Збручем) після знищення татаро-моголами у 1240р. відновили 1331 року. Згадується також у 1394 і 1395 роках, а на початку 40-х років XVст. отримало магдебурзьке право, відновлене 1518 року, коли містечко стало центром староства. 1880 року у Скалі проживало 5430 мешканців (переважно - українців), 1914 року - близько шести тисяч, нині - понад 3600 осіб. У 1940р. стало селом та Скалою-Подільською і до 1959 року було центром району, а від 1956 року є селищем (міського типу). Входило до Борщівського району, від 2020 року є частиною Чортківського.

Голуховські володіли маєтностями у Скалі з кінця XVIII століття до 1939 року та впродовж всього цього часу були покровителями місцевої парафії Успіння Пресвятої Діви Марії. У схематизмах Львівської архідієцезії мурована цвинтарна каплиця-усипальниця цієї родини вперше згадується 1861 року, проте збудована вона була, швидше за все, ще скоріше. А з наступного року аж до 1906 року святиня подається як громадська.

48720 Скала-Подільська,
вул. С. Крушельницької

Поселення (вперше писемно згадується у 1210р. як Скала-над-Збручем) після знищення татаро-моголами у 1240р. відновили 1331 року. Згадується також у 1394 і 1395 роках, а на початку 40-х років XVст. отримало магдебурзьке право, відновлене 1518 року, коли містечко стало центром староства. 1880 року у Скалі проживало 5430 мешканців (переважно - українців), 1914 року - близько шести тисяч, нині - понад 3600 осіб. У 1940р. стало селом та Скалою-Подільською і до 1959 року було центром району, а від 1956 року є селищем (міського типу). Входило до Борщівського району, від 2020 року є частиною Чортківського.

Кладовище у Скалі заснували наприкінці XVIII століття та хоронили тут католиків обох обрядів - латинського, що належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, та візантійського, які мали свою парафію. Хоча мурована цвинтарна каплиця у схематизмі Львівської архідієцезії вперше згадується 1908 року з датою освячення 1907 року, проте вона могла бути збудованою значно раніше.

48513 Скородинці

Перша документальна згадка про поселення - 5 березня 1464 року, а від 1568 року воно відоме як Сковродинці. 1870 року тут проживало 912 мешканців, 1880 року - 1002, 1900 року - 1325, 1921 - 1404, а нині - село має понад шість сотень осіб.

Спочатку римо-католики Скородинців належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові, але після заснування у Хом'яківці у 1854 році парафіяльної експозитури перейшли до неї. Тоді їх було близько 230 осіб. Послуговувались вони місцевою старою греко-католицькою церквою, і навіть долучились до фінансування спорудження нової, проте внаслідок непорозумінь із її парохом їм довелось збудувати свою святиню.

48413 Старі Петликівці

Петликівці як містечко за руським правом відомі від 1421 року, коли тут було утворено парафію, згадуються у документах 1437 і 1467 років. У 1807р. на теренах села заснували Нові Петликівці, тому Петликівці назвали Старими Петликівцями. 1880 року тут проживало 1868 мешканців, у тому числі лише 586 римо-католиків, 1915 року - близько 2000, 1931 року - понад 2500, більшість з яких вже були поляками, нині - понад тисяча осіб. Село входило до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Отже, 14 серпня 1421 року місцевий власник Адальберт Бучацький заснував у Петликівцях при вже існуючому костелі парафію свв. Миколая, Катерини та Анни, надавши їй майно як у самих Петликівцях, так і в сусідніх селах. Проте пізніше храм знищили татари (можливо, не один раз). І, принаймні, від 1593 року парафія вже не існувала, Петликівці приєднали до парафії Пресвятої Трійці у Підгайцях.

48734 Стрілківці

Перша писемна згадка про Стрілківці датується 28 лютим 1409 року, згадуються також у 1469, 1521, 1542 і 1550 роках. У 1880 році в селі проживало 1119 мешканців (понад тисяча українців і 65 поляків), 1910 року - 1446, 1931 року - 1444, нині - близько тисячі осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Стрілківців належала до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. У середині ХІХст. їх чисельність становила менше двох сотень, 1880 року - півтори сотні, причому переважна більшість з них була українцями, наприкінці цього століття - понад дві сотні вірян. Саме тоді тут постала своя святиня.

82055 Тарнавка,
хутір Звягель

Колишнє село Звягель, яке у радянські часи як хутір приєднали до відомої із 1785 року Тарнавки, згадується документально 1443 року як Свелівці, 1553 року як Зухлівці, у XVIIст. - як Звяхлівці. У 1880 році в Тарнавці проживало 552 осіб (540 українців і 12 поляків), а Звягель мав 1890 року 366 мешканців (358 українців і 8 поляків), 1921 року - 396, 1931 року - 414, 1952 року - 48 (хутір). У 2018 році населення всієї Тарнавки разом із хутором Звягель становило 320 осіб.

Католики латинського обряду Тарнавки та Звягеля спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові, а в середині ХІХст. перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. Тоді Тарнавка нараховувала понад сотню вірян, а Звягель - менше півсотні.

48270 Теклівка

Вважається, що Теклівка виникла на початку ХІХ століття як присілок села Котівка і вперше документально згадується 1856 року, але, за іншими даними, вона відома у джерелах з 1443 року, хоча і називалась тоді Барабашівко (ймовірно, що це село просто занепало). Більше того, навіть у 1940-1958рр. вважалось лише хутором. Нині тут проживає менше двох з половиною сотень мешканців. Село входило до Гусятинського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Римо-католики Теклівки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. І у 1888-1890 роках, нараховуючи разом із католиками латинського обряду сусідньої Котівки близько двох з половиною сотень осіб, збудували філіальну муровану каплицю. Відбулось це завдяки зусиллям тодішнього копичинського настоятеля о. Миколая Бялковського та пожертвам мешканців цих двох сіл.

48232 Товсте

Перші письмові згадки про Товсте - 20-ті роки XV століття, 1449 року вважалось містечком, а 1469 року отримало магдебурзьке право, підтверджене у 1720 році. 1910 року Товсте нараховувало близько двох тисяч мешканців, з яких 55% були греко- і 12% римо-католиками, 1939 - 1635 мешканців (28 відсотків становили поляки), нині ж тут проживає лише трохи більше півтисячі осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Перший (ймовірно, дерев'яний) костел у Товстому згадується у документах львівських архієпископів 1600 і 1615 років, проте не відомо, коли і чиїм коштом постав, а також якою була його подальша доля.