90625 Ділове

Село Ділове утворене після 1946 року об'єднанням сіл Трибушани (Trebusán, з 1898р. - Terebesfejérpatak), яке вперше згадується у документах у XVI столітті, і Білий Потік. Нині проживає у ньому близько трьох з половиною тисяч мешканців.

У 1947 році радянська влада віддала православним у Діловому храм католиків латинського та візантійського обряду (ймовірно, це нинішня дерев'яна церква свв. Петра і Павла 1860 року), які його так і не повернули. Тому римо-католики з 90-х років минулого століття послуговувались адаптованою каплицею. На початку 2011 року визріла необхідність спорудження нового костелу, освячення фундаменту якого відбулося 5 вересня цього ж року.

90154 Довге,
вул. Л.Українки, 13,
+380 (3144) 713-74

В період з 1383 до 1404 років село згадується в письмових джерелах як Госсумезо, що в перекладі означає «довге поле». З 1404 року вживається назва Долга, а у 1463 році зустрічається назва Naghdolha або Nagh Dolha. 1971 року Довге отримало статус селища міського типу. Нині у ньому живе майже 6800 мешканців, існує невелика словацька громада, яка і складає основу римсько-католицької спільноти.

У 1911 році у Довгому було споруджено нову греко-католицьку церкву, в якій, крім греко-католиків, молилися й римо-католики. Місцеву римсько-католицьку громаду було зареєстровано 1920 року, яка 1942 року спорудила невеликий мурований костел. Богослужіння проводилися латиною, Святу Месу супроводжували співи угорською або словацькою мовами. Біля святині стояв парафіяльний будинок, де проживав священник. 1949 року радянська влада закрила обидва католицьких храми, священників забрали в концтабори.

89307 Драчино,
f.b.: drachyno.sds

Село Драчино засноване переселенцями з Німеччини і Словаччини у першій половині XIX століття. Нині тут проживає понад дев'ять сотень мешканців (95 відсотків вважають рідною мову українську).

Мурований костел у селі збудували 1861 року. Через сотню років, 1960 року храм повністю зруйнувала радянська влада. З падінням комуністичного режиму місцеві віряни тривалий час збирались на богослужіння на місці знищеної святині, а літом 2017 року на цій території розпочали спорудження власного костелу.

90234 Дийда

Wieś Dyjda (dawne nazwy - Dejda, Didowo) została utworzona w 1957 roku drogą zjednania wsi węgierskiej Beregdyjda i węgiersko-słowackiej Mezewgomok (Gomok). Przyjęte jest że osada Beregdyjda została założona w 1356r. У селі є реформатська церква XIV століття (колишній костел) та греко-католицька церква XVI століття, а проживає у ньому близько двох тисяч мешканців.

Początkowo Msze św. dla rzymsko-katolików wsi były odprawiane w sali urzędu gminy. W połowie 2012r. odbyło się poświęcenie kamienia węgielnego pod budowę własnej świątyni. Спорудження її здійснили завдяки пожертві Кайтара Гейзи (проект святині належить мукачівському архітектору Галлову Йожефу, будівництво вів Ласло Костю). 16 grudnia 2013r. nowo zbudowany kościół poświęcił biskup Antal Majnek OFM.

90352 Фанчиково,
вул. Головна, 11

Фанчиково існувало вже у 1271 році. Село, в якому проживає понад 5 тисяч переважно україномовних мешканців має чотири церкви - римсько-католицьку, греко-католицьку, реформатську та православну.

У XIV столітті у Фанчиковому було засновано парафію. Ймовірно, що тоді ж (або навіть раніше) спорудили сучасний мурований костел. Проте за часів реформації парафія припинила своє існування. А своїм відродженням у 1756 році вона може завдячувати о. Яношу Комарові. Якийсь час філією місцевої парафії була навіть спільнота вірян Виноградова.

89430 Галоч,
вул. Головна, 56

В письмових джерелах Галоч відоме як 'Galich', 'Galuch', 'Galoch', 'Gálocs', а перша письмова згадка датується 1273 роком. Сьогодні тут проживає майже півтисячі мешканців, більшість з яких мають угорське етнічне походження.

Галоч був філією доборусківської парафії. На переломі XVI-XVII століть село стало реформатоським. У 1741 році тут згадуються дві церкви (можливо, одна з них була католицькою). У 1851 році у Галочі проживало 132 католика східного обряду та 88 - латинського. У 1928 році постала мурована Покровська греко-католицька церква, яку радянська влада закрила 1952 року (станом на 1944 рік у селі було 94 римо-католиків та майже у два рази більше греко-католиків).

89441 Глибоке,
вул. Головна, 13

Вперше село згадується в документах за 1417 рік. Називалось воно тоді Малим Холмцем чи Гуткою. Нині проживає тут трохи більше півтисячі мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Луки, євангеліста у Середньому. Місцевий костел збудував 1871 року середнянський парох о. Андраш Будьіш, він же заснував у селі також школу.

У 1960-х роках радянська влада закрила храм, а 1967 року року облаштувала у ньому музей атеїзму. Костел було повернено вірним 1989 року.

89411 Гута,
вул. Центральна, 25

Гута не згадується в урбаріальному описі від 1631 року, проте вже є в описі 1691 року. Очевидно, виникла приблизно в середині XVII століття, а заснували її переселенці, майстри з виготовлення скла, яких у той час називали гутниками. У 1715-1720 роках село спорожніло, а в другій половині XVIIIст. було заселено новими руськими (українськими) переселенцями. Окрім українців, тут проживають також словаки, а кількість мешканців менша трьох сотень.

У 1935 році у Гуті було освячено новозбудований сучасний мурований костел. Храм у 1958 році закрила радянська влада.

90630 Ясіня,
вул. Миру, 50,
+380 (3132) 421-52

Po raz pierwszy wspominana jest w źródłach pisemnych w 1555 roku. Została założona przez Hucułów po stronie galicyjskiej Karpat. W 1919r. przez jakiś czas była stolicą Huculskiej Republiki. Od 1947r. Jasienia jest miasteczkiem, чисельність населення якого нині складає понад вісім з половиною тисяч мешканців.

Першими римо-католиками у Ясіні були лісоруби, переселені за часів правління австрійської імператриці Марії-Терези з Нижньої Австрії. У 1785 році для них було засновано парафію, але вона мала лише тимчасовий костел. У 1814 році коштом королівської казни спорудили сучасний невеликий мурований храм.

89435 Кінчеш

Поселення порівняно недавнє, утворилось в XIX столітті. У другій половині цього століття тут поселились угорські сім'ї. Нині у селі проживає понад три сотні мешканців, переважна більшість яких визнає українську рідною мовою.

При дорозі в одному із сільських дворів Кінчеша збереглась дерев’яна дзвіниця 1932 року, отже до ІІ світової війни тут проводились богослужіння (швидше за все, греко-католицькі). З ініціативи місцевих греко-католиків, яку підтримали також римо-католики і православні, 2000 року у селі розпочали будівництво міжконфесійного екуменічного мурованого храму.