89452 Середнє,
вул. Церковна, 1,
+380 (3122) 721-445

Перша письмова згадка про Середнє відноситься до XIV століття, у середині якого поселення отримало міські привілеї. У XIX столітті Середнє мало статус «торгового містечка» і печатку з гербом, а на початку ХХ століття стало центром повіту. Із 1971 року - селище міського типу з населенням, чисельність якого нині перевищує 4100 мешканців.

У XII (чи XIII?) столітті на пагорбі біля річки Веля було споруджено монастир тамплієрів, який після ліквідації у 1312 році ордену перейшов до оо.-паулінів (його руїни збереглись до сьогодні). Місцева римсько-католицька спільнота належала до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Сторожниці, лише 1804 року тут заснували самостійну парафію (послуговувались старенькою капличкою).

89432 Сюрте,
вул. П. Шандора, 80

Перша письмова згадка про село Сюрте ('Strite', 'Strute') відноситься до 1332 року. У 1948 по 1995 роках називалось Струмівка. Нині тут проживає майже 1900 мешканців.

Місцева парафія постала у XIV столітті. Ймовірно, що тоді ж і було споруджено готичний мурований костел, який у часи реформації католики втратили. Повернули його аж 1718 року, проте 1730 року святиню довелось відбудовувати. 1761 роком датується ще одна перебудова костелу в Сюрте. У XIX столітті перед західною стіною храму звели чотирикутну вежу. На північному фасаді нави збереглося рельєфне білокам'яне зображення, датоване XV століттям.

90575 Солотвино,
пл. Брезановці, 16,
+380 (3134) 560-25

З XIII століття і до 1945 року на місці сучасного Солотвина існували два села - Слатіна (Фалуслатіна) та Слатінські Доли (Акнаслатіна). 1360 роком датується перша письмова згадка про Слатіну. З 1957 року - селище міського типу. Для видобутку, зберігання й охорони солі були запрошені зі Саксонії німці, які збудували в Мармороші численні поселення, у тому числі і Солотвино, яке німецькою називалося Зальцгрубен (salz - сіль). Нині - — селище міського типу з населенням понад 8700 мешканців.

У 1833 році постала місцева парафія, вірні послуговувались дерев'яною каплицею. У 1856 році замість неї збудували мурований костел. Проте 1932 року було освячено новий сучасний храм, збудований замість старого, який знесли через непридатність.

89421 Сторожниця,
вул. Ужанська, 29,
f.b.: 351436572260425

Поселення Йовра і Дерма, які сьогодні складають Сторожницю, існували окремо одне від одного, але 1894 року були офіційно об’єднані в село Йовродерма. Перша письмова згадка про Йовру ('Ewr', 'Hewr', 'Jowra') датується 1288 роком. У 1802 році тут з'явилися перші словацькі поселенці. 1946 року село Йовродерма перейменували на Сторожницю. Нині тут проживає понад 2 600 мешканців.

У 1333 році вперше згадується парафія у Йоврі (у Дермі ж була вже каплиця). У XVI-XVIII століттях парафія неодноразово переходила від католиків до протестантів і навпаки. 1718 року парох о. Іире Дако через суд повернув католицький храм. 1784 року було освячено новозбудований храм, оскільки старий став непридатним. У 1834 році святиня постраждала від землетрусу. 1901 року костел відремонтували після пожежі 1900 року.

89300 Свалява,
вул. Головна, 32,
+380 (3133) 219-05,
f.b.: svalyava.sds

Свалява вперше згадується у документах XII століття. У XIX столітті вона стала центром округу Березького комітату, а 1928 року - центром адміністративного округу, який об'єднував Свалявський, Нижньоверечанський і Чинадієвський територіальні регіони. Нині - районний центр з населенням понад 17 тисяч мешканців.

У 1863 році у Сваляву було перенесено парафію з Драчино, яке заснували переселенці з Німеччини та Словаччини, запрошені графом Шенборном для розвитку цього регіону. А сучасний мурований костел спорудили 1900 року. У 2001 році було проведено внутрішню реконструкцію святині.

89642 Синяк,
вул. Головна,
+380 (3131) 774-05,
f.b.: 100028509454472

Невеличке село Синяк, чисельність мешканців якого становить близько двох сотень, розташоване у долині річки Синявка у передгір'ї вулканічного хребта Карпат біля гори Синяк, на висоті 450 метрів над рівнем моря. В історичних документах цілюще джерело 'Синявський ключ' вперше згадується в 1783 році, а село вважається заснованим 1837 року.

Попередній мурований храм у Синяку, який також носив титул Воздвиження Святого Хреста, було знищено за радянської влади 1958 року. Сучасний мурований костел спорудили вже після повалення комуністичного режиму, а освятили 31 серпня 1997 року.

89666 Шенборн,
вул. Головна, 64,
+380 (3131) 545-90

У 1728 році єпископ князь Карл Фрідріх Шенборн поселив у невеличкому Новому Селі німецьких (франконських) імігрантів з району Бамберг і Вюрцбург, після чого воно отримало назву Шенборн (Schönborn). З 1946 року по 1 квітня 1995 року називалось знову Нове Село (Новоселиця). Проживає у селі понад півтисячі мешканців, з яких близько 10 відсотків вважає рідною мовою німецьку.

У XIX столітті у Шенборні було споруджено сучасний мурований костел коштом переважно німецького населення. У 1999 році місцева римсько-католицька громада отримала статус парафії.

89420 Шишлівці,
вул. Ужгородська, 30,
f.b.: sisloci.r.k.plebania

Вперше село Шишлівці ('Syslocz', 'Zysluch') згадується у документі від 1323 року. Нині тут проживає трохи більше трьох сотень мешканців, майже 60 відсотків яких мають угорське етнічне походження.

Парафіяльну спільноту римо-католиків у цьому селі заснували 1989 року. Раніше місцеві віряни не мали своєї святині. Будівництво власного мурованого костелу розпочали у 1991 році. Завершили спорудження святині 1994 року. Новозбудований храм було освячено 30 жовтня цього ж року. 25 березня 2017 року єпископ Антал Майнек OFM освятив золоту корону для скульптурки Матері Божої Фатімської, а також парафіяльні приміщення.

906?? Свидовці

Таємниче поселення Свидовці, яке є невеличким присілком неподалік Ясіні і, вочевидь, знахиться поблизу гірського хребта Свидовець, не вдалось знайти на жодній із доступних паперових чи електронних карт, відсутня також будь-яка інформація про нього. Найближчі парафії знаходяться у Рахові та Ясіні.

Miejscowi katolicy należeli do parafii św. Jana Nepomucena w Rachowie. W 1902 roku w Świdowcach kosztem parafian zbudowano murowaną kaplicę filialną, stanem na 2013 rok była ona odnowiona i dobudowana.

90500 Тячів,
пл. Незалежності, 4,
+380 (3134) 221-18

Вперше у джерелах Тячів згадується 1329 року у грамоті короля Карла І, де місто разом з іншими було віднесено до королівських міст з наданням привілеїв. У 1406, 1453 та 1551 роках прівелії були підтверджені. Статус міста - з 1961 року, є районним центром, чисельність населення чкого нині складає майже дев'ять тисяч мешканців.

Парафію у Тячеві вважають заснованою у ХІІ столітті королем Лодіславом Великим. З XIV століття у вежі місцевого костелу зберігались архіви п'яти королівських міст. У 1780 році було відновлено парафію, захоплену у XVI столітті протестантами. Проте святиню вони не повернули, богослужіння тривалий час відбувались в оселі пароха. Лише у 1883-1885 роках було споруджено сучасний мурований храм, який освятили 1888 року.