90454 Вишково,
вул. Червона, 5,
+380 (3142) 976-02

Перша згадка про Вишково (Visk) датується 12(7/8)1 роком. З 1329 року поселення мало статус «вільного королівського міста» Марамороського комітату, підтверджений 1427 року. На початку XVI століття тут поселилися німецькі ремісники, яким король надав значні привілеї. Із 1976 року - селище міського типу, в якому нині проживає близько 8300 мешканців

Наприкінці XIII - на початку XIV століть у Вишково було споруджено мурований готичний костел, проте у XVI столітті протестанти захопили і цей храм, і парафію. А відновили парафію лише 1780 року. Оскільки старий храм протестанти так і не віддали, то понад століття богослужіння відбувались в оселі пароха, у кімнаті, облаштованій під каплицю.

90154 Довге,
вул. Л.Українки, 13,
+380 (3144) 713-74

В період з 1383 до 1404 років село згадується в письмових джерелах як Госсумезо, що в перекладі означає «довге поле». З 1404 року вживається назва Долга, а у 1463 році зустрічається назва Naghdolha або Nagh Dolha. 1971 року Довге отримало статус селища міського типу. Нині у ньому живе майже 6800 мешканців, існує невелика словацька громада, яка і складає основу римсько-католицької спільноти.

У 1911 році у Довгому було споруджено нову греко-католицьку церкву, в якій, крім греко-католиків, молилися й римо-католики. Місцеву римсько-католицьку громаду було зареєстровано 1920 року, яка 1942 року спорудила невеликий мурований костел. Богослужіння проводилися латиною, Святу Месу супроводжували співи угорською або словацькою мовами. Біля святині стояв парафіяльний будинок, де проживав священник. 1949 року радянська влада закрила обидва католицьких храми, священників забрали в концтабори.

90112 Кобалевиця,
вул. Головна, 13

Маленьке село Кобалевиця, яке нині налічує трохи більше сотні мешканців, вперше у документах згадується 1383 роком. У середині XIX століття тут поселились німецькі родини, нащадки яких на сьогоднішній день складають трохи менше половини населення села.

Єдиною культовою спорудою у Кобалевиці була дерев'яна конструкція, яка утримувала дзвін, захищений дашком. Згодом довкола неї збудували каркасну дзвіницю. 10 вересня 1994 року Апостольский нунцій в Україні архієпископ Антоніо Франко освятив наріжний камінь майбутнього мурованого костелу на терені біля дзвіниці.

90150 Лисичово,
вул. Головна, 10

Розташоване на лівому березі річки Лисичанки село Лисичово відоме з 1465 року під назвою «Liszicza» та 1466 року як «Lissica». У 1517 році його називали «Rawasmezew», а в 1662 році — «Ravaszmező». У 1795 році було відоме як українське (русинське) поселення, в якому проживало понад півтисячі греко-католиків. У 1910р. тут вже було понад 1700 мешканців, з них лише близько сотні були римо-католиками німецького та угорського етнічного походження. Нині у селі проживає понад 3100 мешканців.

У 1993 році місцеві католики латинського обряду придбали звичайний сільський будинок та пристосували його для богослужінь в якості каплиці. 8 серпня цього ж року відбулось освячення цієї каплиці.

90400 Хуст,
вул. 24 Жовтня, 45,
+380 (3142) 249-91,
f.b.: 419847565064577

Будівництво Хустського замку розпочалось 1090 року, а завершилось у 1191 році. Так виникло місто Хуст, яке у XIX столітті було центром повіту Марамороського комітату. 21.01.1919р. у Хусті Всенародний Конгрес угорських русинів утворив Центральну Народну Раду і ухвалив приєднати Закарпаття до України. 10.11.1938р. Хуст став столицею автономної Карпато-української держави, куди евакуювався уряд А. Волошина з Ужгороду. Тут також 15.03.1939р. зібрався Сойм Карпатської України. Нині є районним центром та (з 1998 року) містом обласного підпорядкування з населенням понад 28 тисяч мешканців.

Перша письмова згадка про місцеву парафію датується XIV століттям, проте вона, ймовірно, була заснована раніше. А під час реформації католики втратили костел та парафію, яку відновили лише 1765 року. Старий храм не вдалось повернути.

90400 Хуст

Будівництво Хустського замку розпочалось 1090 року, а завершилось у 1191 році. Так виникло місто Хуст, яке у XIX столітті було центром повіту Марамороського комітату. 21.01.1919р. у Хусті Всенародний Конгрес угорських русинів утворив Центральну Народну Раду і ухвалив приєднати Закарпаття до України. 10.11.1938р. Хуст став столицею автономної Карпато-української держави, куди евакуювався уряд А. Волошина з Ужгороду. Тут також 15.03.1939р. зібрався Сойм Карпатської України. Нині є районним центром та (з 1998 року) містом обласного підпорядкування з населенням понад 28 тисяч мешканців.

Каплицю Успіння Пресвятої Марії на цвинтарі, заснованому у Хусті приблизно в 1860-1865 роках, збудували 1877 року, а в 1945 році її відібрали і повернули вірним тільки через 49 років.