89471 Анталовці,
вул. Леніна, 91

Перша згадка про село Анталовці («Antolocz») зустрічається в грамоті короля Фердинанда І з 1548 року, проте вважається що поселення заснував наприкінці XV століття шолтейс на ймення Антал. У радянські часи село називалось Антонівка. Нині тут проживає приблизно тисяча мешканців.

У 1992 році Святіший Отець Йоан Павло ІІ у Римі освятив наріжний камінь сучасного мурованого костелу. А новоспоруджену святиню в Анталовцях консекрував 13 червня 1993 року Апостольський нунцій в Україні та Апостольский адміністратор Закарпаття архієпископ Антоніо Франко.

89444 Холмець,
вул. Петефі Шандора, 25

Поселення Холмець (Холмці, Helmech, Putka-Helmecz, Korláthelmec) відоме у документах з 1298 року. Нині проживає тут близько 9 сотень селян.

Вважається, що станом на 1286 рік у Холмці вже був костел, який мав титул Всіх Святих. Проте його перейняли протестанти, які наприкінці XVIII - на початку XIX століть його знесли, спорудивши собі новий храм. Нова римсько- католицька святиня постала, ймовірно, з відродженням парафії на початку 40-х років XIX століття. Проте цей костел 1960 року закрила радянська влада, а 1986 року його було розібрано. Новий храм збудували у 1989-1994 роках на фундаменті старого костелу завдяки фінансовій допомозі уродженця Холмця Яноша Матьі, котрий проживає в США.

89422 Холмок,
вул. Кругла, 45

Поселення згадується 1288 року як Hunky, 1358 року - Homuk, 1366 року - Humuk і 1427 року як Homok. Тут проживало 1830 року 368 мешканців, 1851 року - 423, 1880 року - 420, 1910 року - 541, 1940 року - 630 осіб, з яких 290 були римо- і 141 греко-католиками, нині - понад 1100 осіб. У радянські часи село отримало назву Холмок. До ІІ світової війни тут переважало угорське населення, нині - українське.

Сучасний костел Різдва св. Йоана Хрестителя в Холмку (принаймні, його частина) постав у першій половині XV століття. Потім він неодноразово відновлювався після пожеж та військових руйнувань. Зокрема, теперішню вежу до храму добудували 1841 року, а до 1848 року він взагалі використовувався як родинна каплиця місцевих власників.

894?? Часлівці,
вул. С. Лайоша, 30,
+380 (3122) 706-27

Село Часлівці ('Chaslouch', 'Chazloch') в письмових джерелах згадується з XIV століття.

Готичний мурований костел у Часлівцях, споруджений на початку XIV століття, 1549 року потрапив до реформаторів. Місцевими католиками опікувались оо.-пауліни Горян, а потім - парох Малих Ратовців. Станом на 1774 рік храм був сильно зруйнований, не мав даху. 1795 року за розпорядженням Егерського єпископа Кароля Естергазі було завершено ремонт святині. У 1797 році збудували вежу. 1841 року було відновлено парафію.

89500 Чоп,
вул. Головна, 35

Перші письмові згадки про Чоп відносяться до 1281 року. З побудовою в 1872 році залізничної станції Чоп став важливим транспортним вузлом. 1957 року його віднесли до розряду міст, а 2003 року надали статус міста обласного підпорядкування. Проживає у ньому нині майже дев'ять тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Малих Ратівцях, богослужіння проходили у капличці, розташованій у школі. Перший філіальний костел у Чопі збудували 1507 року у басейні розливу річки Тиси, а сучасний мурований храм було споруджено 1903 року (вартість його будівництва склала 3400 крон). Наприкінці ІІ світової війни відступаючі німці замінували костел, проте в останню хвилину угорський солдат перерізав запальні шнури.

90363 Чорнотисів,
вул. Головна, 76,
f.b.: 140839459861263

Чорнотисів (до 1946 року - Чорний Ардів) вперше згадується 1262 роком. Проживає у ньому нині - понад 2200 мешканців, лише третина яких вважає рідною угорську мову.

У XIII столітті у Чорному Ардові було зведено святилище сучасного мурованого костелу, а в XV столітті споруджено готичний неф та вежу. У XVI столітті храм перейняли протестанти, повернули його лише 1754 року завдяки барону Зигмунду Переньі.

У середині XIX століття Сату-Марський єпископ Мігаль Гааш встановив тимчасовий дах на святині, яка перебувала у дуже поганому технічному стані. 1913 року замість обваленого склепіння нефу костелу зведено нове, прикрашене чеським склом. До 1909 року стіни храму прикрашали цінні фрески XV століття. Фрески північної стіни нефу були розкриті та реставровані Ференцом Шпрінґером.

89430 Галоч,
вул. Головна, 56

В письмових джерелах Галоч відоме як 'Galich', 'Galuch', 'Galoch', 'Gálocs', а перша письмова згадка датується 1273 роком. Сьогодні тут проживає майже півтисячі мешканців, більшість з яких мають угорське етнічне походження.

Галоч був філією доборусківської парафії. На переломі XVI-XVII століть село стало реформатоським. У 1741 році тут згадуються дві церкви (можливо, одна з них була католицькою). У 1851 році у Галочі проживало 132 католика східного обряду та 88 - латинського. У 1928 році постала мурована Покровська греко-католицька церква, яку радянська влада закрила 1952 року (станом на 1944 рік у селі було 94 римо-католиків та майже у два рази більше греко-католиків).

89441 Глибоке,
вул. Головна, 13

Вперше село згадується в документах за 1417 рік. Називалось воно тоді Малим Холмцем чи Гуткою. Нині проживає тут трохи більше півтисячі мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Луки, євангеліста у Середньому. Місцевий костел збудував 1871 року середнянський парох о. Андраш Будьіш, він же заснував у селі також школу.

У 1960-х роках радянська влада закрила храм, а 1967 року року облаштувала у ньому музей атеїзму. Костел було повернено вірним 1989 року.

89411 Гута,
вул. Центральна, 25

Гута не згадується в урбаріальному описі від 1631 року, проте вже є в описі 1691 року. Очевидно, виникла приблизно в середині XVII століття, а заснували її переселенці, майстри з виготовлення скла, яких у той час називали гутниками. У 1715-1720 роках село спорожніло, а в другій половині XVIIIст. було заселено новими руськими (українськими) переселенцями. Окрім українців, тут проживають також словаки, а кількість мешканців менша трьох сотень.

У 1935 році у Гуті було освячено новозбудований сучасний мурований костел. Храм у 1958 році закрила радянська влада.

89435 Кінчеш

Поселення порівняно недавнє, утворилось в XIX столітті. У другій половині цього століття тут поселились угорські сім'ї. Нині у селі проживає понад три сотні мешканців, переважна більшість яких визнає українську рідною мовою.

При дорозі в одному із сільських дворів Кінчеша збереглась дерев’яна дзвіниця 1932 року, отже до ІІ світової війни тут проводились богослужіння (швидше за все, греко-католицькі). З ініціативи місцевих греко-католиків, яку підтримали також римо-католики і православні, 2000 року у селі розпочали будівництво міжконфесійного екуменічного мурованого храму.