1 2 3

ОДЕСА - Молдаванка. Каплиця св. Климентія (1902). Одеська обл., міста

Створено 28.03.2010 12:00, змінено 22.07.2020 12:00

65005 Одеса,
вул. Балківська, 209,
+380 (48) 728-01-23, 730-44-19,
f.b.: ClemensOdessa

Перша згадка про замок-порт Великого Князівства Литовського Кацюбіїв, який у різні часи та в різних джерелах називали також Кацюбий, Качибей, Коцюбїїв, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей, датується 1415 роком. 27 травня (7 червня) 1794 року Катерина II підписала рескрипт про влаштування в Хаджибеї військової гавані і пристані для купецьких суден. Одеса як нова назва Хаджибея вперше з'явилася у документі датованому 10-м (21-м) січня 1795 року. Завдяки вдалому географічному розташуванню Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торговельний, промисловий і науковий центр європейського значення. В її розвиток внесли дуже вагомий вклад імігранти-католики з Європи. Нині місто є обласним центром з населенням понад мільйон мешканців.

У 1892 році міська влада виділила під будівництво нового храму, дозвіл на яке було отримано раніше, земельну ділянку у районі товарного вокзалу - передмістя Одеси на Молдаванці, заселеного переважно поляками. Ще 1901 року тут збудували парафіяльні дитячий будинок та будинок для людей похилого віку, а у 1902 році - парафіяльну школу та приміщення для проживання священиків. Це була будівля на три поверхи, одне з приміщень якої використовувалось як каплиця (тут відправлялись Меси до завершення спорудження костелу). 10 березня 1903 року єпископ Едуард Ропп заклав у фундамент майбутнього неоготичного храму таблицю з написом про початок його спорудження, яке тривало до 1912 року, а його оснащення прожовжувалось і далі. У 1913 році святиню консекрував єпископ Йосиф Кесслер.

До революції її обслуговували адміністратор о. Йосиф Шейнер, котрий працював тут від самого початку, та вікарії оо. Гіацинт Левчак та Павло Соколовський. А кількість місцевих парафіян сягала 17 тисяч - майже на 4 тисячі більше, ніж в материнській парафії Успіння Пресвятої Діви Марії. Після революції спочатку закрили парафіяльні освітньо-виховні заклади, а 1922 року конфіскували цінні церковні предмети у храмі, арештували та розстріляли о. Йосифа Шейнера (настоятелем став о. Йосиф Неугум). У першій половині 30-х років радянська влада арештувала решту парафіяльних священників та закрила костел, який через рік було висаджено у повітря.

Зберігся лише парафіяльний будинок, який зробили звичайним житловим. У лютому 1993 року цей колишній дім священиків вдалося повернути Церкві, цього ж року в парафії стали працювати оо.-паллотини. 23 листопада 1994 року. о. Тадеуш Хоппе SDB освятив каплицю, облаштовану на першому поверсі відремонтованого парафіяльного будинку. З 1993 року парафію обслуговують оо.-паллотини (товариство Католицького Апостольства).

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж Статус: КАПЛИЦІ / Пристосовані; Належність і стан: КАТОЛИЦЬКІ / Римсько-католицькі; Духовенство: МОНАХИ / Паллотини, SAC; Титул: СВЯТИХ, БЛАЖЕННИХ / К...; Вік: XX століття; Інтернет: Фейсбук-сторінки;
Дієцезії і області
Статус
Санктуарії
Належність і стан
Титул
Вік
Духовенство
Не муровані
Інтернет