48240 Хоростків

Хоростків вперше письмово згадується 1423 (чи навіть 1340) року. У 1578р. отримав обмежене магдебурзьке право, а 1622 року вперше подається як містечко. На початку 80-х років ХІХст. мав 4900 мешканців, 1921 року - 6787, у тому числі 2591 українців і 2209 поляків, 1931 року - 6924. Від 1934 року є містом. Населення нині - понад 6600 мешканців. Входив до Гусятинського району, а від 2020 року - в Чортківському.

Парафія і костел (можливо, під титулом св. Йосифа Каласанського) у Хоросткові існували у I половині XVIIIст., проте 1748 року парафію ліквідував архієпископ Миколай Вижицький, приєднавши хоростківських вірян до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях.

У 1850 році в Хоросткові австрійська влада збудувала мурований костел, про який відомо лише те, що був під титулом св. Архангела Михаїла (принаймні, таке присвячення подає схематизм Львівської архідієцезії, складений на початок 1857 року). І вже 1851 року у містечку заснували парафіяльну експозитуру, яка охопила майже десяток навколишніх сіл та аж до 1886 року обслуговувалась експозитом (потім - настоятелем) о. Мареком Єзеніцьким. 1855 року стала капеланією.

78050 Хотимир

Поселення відоме у джерелах від 1399 року. Є згадки у 1431 та 1437 роках. З першої чверті XVI століття вважалось якщо не містом, то, принаймні, містечком. Після Ісв. війни Хотимир втратив цей статус, а 1934 року став центром гміни. У 1939р. тут проживало 3060 мешканців, з них 2850 українців (2150 греко-католиків та 700 римо-католиків), 50 поляків і 160 євреїв. До села також належала колонія Ігрища, в яку у міжвоєнний період поселили 160 польських переселенців. Нині у Хотимирі проживає менше дев'яти сотень селян.

Парафія у Хотимирі вважається заснованою 1602 року завдяки місцевому власнику Войцеху Хотимирському, проте, швидше за все, це було її відновлення, а постала вона значно раніше. Перші костели були дерев'яними, а один із них наприкінці XVI століття завалився від старості. 1598 року його замінив мурований коштом вже згаданого Войцеха Хотимирського храм.

80465 Цеперів

Село Цеперів згадується у 1405, 1444, 1563 та 1581 роках. Ймовірно, що на початку ХХ століття виникли присілок Едвардівка та хутір Цепухи із польськими колоністами. 1939 року загальна чисельність населення становила 730 осіб, з них 500 українців та 230 поляків. Село було у складі Кам'янко-Бузького району та 2020 року перейшло до Львівського. Нині тут проживає дві з половиною сотні мешканців.

До ХХ століття кількість римо-католиків у Цеперові не перевищувала двох десятків, а належали вони до парафії св. Якова Ап. у Кукезові. Проте вже від початку цього століття їх чисельність зросла до майже трьох сотень (за рахунок колонії Едвардівка). У 1907-1908 роках завдяки коштам та зусиллям о. Едварда Табачковського у селі збудували, в основному, філіальний мурований костел із червоної цегли.

Червоноград,
не існує

За непідтвердженими даними, Червоноград існував вже у IXст. як місто руських князів. Згадки про поселення у наступних століттях теж суперечливі, на відміну від XIV століття. 1448 року Червоноград отримав магдебурзьке право, в 1435-1774рр. був центром повіту (староства). Під час німецької окупації місцеві підрозділи АК та УПА навіть координували свої дії проти загарбників, проте з приходом радянської влади червоноградська рота АК стала її 'істрєбітєльним отрядом' проти українських повстанців. У ніч із 2 на 3 лютого 1945 року сотня УПА знищила підрозділ АК разом із частиною мешканців. Решту потім евакуювали до Польщі, містечко стало селом з назвою Червоне. Проте навіть переселення із Лемківщини трьох десятків сімей його не врятувало - 1970 року село перестало існувати.

За однією інформацією, вже 1331 року тут завдяки князям Коріатовичам постав домініканський монастир (за іншою, фундація цього монастиря відбулась 1444 року Теодором Бучацьким). Втім, у І половині XVI століття монастир зруйновало молдавське військо. Окрім того, тут ще й перейшли в кальвінізм. То ж домініканці сюди вже більше не повертались.

48540 Черкавщина

Перша письмова згадка про поселення датована 1453 роком. Його назва зумовлена тим, що розташоване на березі річки Черкаська, а приєднаний до села хутір Травна має струмок Травний, що впадає у цю річку. Чисельність місцевих жителів: 1880р. - 264, 1900р. - 348, 1910р. - 381, 1921р. - 396, 1931р. - 425. (переважна більшість - українці). Нині у селі проживає менше сотні мешканців.

Римо-католики села належали до домініканської парафії св. Станіслава у Чорткові. Наприкінці ХІХ століття Черкавщина мала лише 36 католиків латинського обряду, тоді як у 30-х роках наступного століття їх кількість збільшилась майже удвічі. 1932 року у селі завдяки о. Теофілу Щурецькому розпочали будівництво філіальної мурованої каплиці.

78112 Чернелиця

Чернелиця відома у документах із XV століття як Черлениця, а в другій половині XVI століття стала містом. 1940 року її позбавили статусу містечка, проте вона стала центром району, який 1957 року ліквідували. Належала до Городенківського району, а тепер - до Коломийського. Проживає у селі близько 1600 мешканців (1939 року було понад 3700).

Станом на 1661 рік, коли місцеві власники Чарторийські фундували спорудження мурованих костелу та монастиря для домініканців (та їх утримання), у Чернелиці вже була дерев'яна каплиця, яку вони теж віддали ченцям. Ця фундація 25 жовтня 1662 року отримала підтвердження архієпископа Львівського Яна Тарновського та 17 травня 1663 року - короля Яна Казимира. Спорудження костельно-монастирського комплексу тривало недовго. Принаймні, вже 1669 року храм було збудовано, а 1772 року - освячено (отримав він титул св. Архангела Михаїла).

47853 Чернилівка

За легендою, у XV столітті тут був жіночий монастир, тому поселення назвали Чернилівкою, але перша писемна згадка про село датується 1581 роком. У 80-х роках ХІХст. у селі, яке тоді вважалось присілком Оріховця, проживало близько півтисячі греко - і 230 римо-католиків, 1921 року - 863 мешканців, 1939 року - 800, з них 29% поляків, нині - півтисячі осіб. У 1954-1989 роках Чернилівка була частиною Оріховця. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року увійшло до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Архангела Михаїла у Качанівці. В середині ХІХ століття їх чисельність незначно перевищувала три сотні вірян, а наприкінці - становила лише 240. Не маючи власної святині, вони відвідували розташовану досить далеко парафіяльну, а, принаймні, від 1897 року послуговувались дерев'яною каплицею у сусідньому Оріховці ('Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' навіть причислив їх до парафії у цьому селі, якої там ніколи не існувало).

80653 Черниця

Перша документальна згадка про село датується 1515 роком, згадується також у 1552 і 1661 роках. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало півтори тисячі мешканців, 1931 року - 2324, перед ІІ світовою війною - дві з половиною тисячі (переважна більшість - українці), нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Бродівського району, а тепер - до Золочівського.

Римо-католики села спочатку належали до капеланії у Пеняках. В середині ХІХ століття їх було приблизно дві з половиною сотні. Проте вже, принаймні, від 1861 року схематизми Львівської архідієцезії подають Черницю у складі домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Підкамені.

81641 Черниця

Село Черниця вже існувало, принаймні, у 70-х роках XVI століття. Наприкінці цього та на початку наступного століть тут постав оборонний замок, який проіснував до середини ХVІІІ століття (пізніше його перебудовали на панський маєток). У 80-х роках ХІХ століття село мало вісім сотень мешканців, переважна більшість яких була українцями. Нині у Черниці, яка входила до Миколаївського району, а від 2020 року - до Стрийського, проживає майже тисяча селян.

Спочатку римо-католики села належали до кармелітської парафії Пресвятої Трійці у Роздолі, але 1907 року увійшли до новоствореної парафіяльної експозитури у Держеві, яка 1923 року стала самостійною парафією бл. Яна з Дуклі. Чисельність католиків латинського обряду у Черниці була незначною (від сотні до двох сотень), проте у 1911-1912 роках вони спромоглись збудувати у селі філіальний мурований костел.

47234 Чистопади

Перша письмова згадка про Чистопади датується 1469 роком. У 1880 році тут проживало 716 мешканців, у тому числі 659 греко- і 25 римо-католиків, 1909 року - 743, 1910 року - 914, 1921 року - 737, 1931 року - 817, 1936 року - 757, а нині - шість сотень осіб. Після Ісв. війни власниця Чистопадів Марія Ценська, виконуючи волю померлого 1925 року Тадеуша Ценського, виділила частину своїх земель польським військовим інвалідам (ветеранам війни), які утворили хутір Дички. Село входило до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Перш за все, варто зауважити, що син родини місцевих землевласників Ян Ценський був не тільки повоєнним настоятелем парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві, але й від 1967 року єдиним, хоча й таємним єпископом в Україні. Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Залізцях.