9400? Кадіївка

Перше поселення на території нинішньої Кадіївки згадується 1707 року як Протік Гриценків, а Кадіївка вперше згадується у 90-х роках ХХ століття. З розвитком вугледобування об'єднались кілька копалень, у тому числі Кадіївська, із сусідніми селами і 1932 року селище отримало статус міста, а 1937 року було перейменоване на Серго. Втім, вже через кілька років місту повернули стару назву Кадіївка, проте 1978 року знову перейменували (на Стаханів). 12 травня 2016 року місту остаточно повернули історичну назву Кадіївка. Населення - понад 70 тисяч мешканців.

Римо-католики, що працювали на місцевих копальнях та промислових підприємствах (переважно - поляки), спочатку належали до парафії у Бахмуті, але у першому десятилітті XX століття перейшли до парафії у Луганську. За сумнівною інформацією міського історичного музею, отриманою вже після ІІ світової війни на підставі спогадів старожилів, костел в Кадіївці було споруджено 1896 року під титулом св. Антонія.

67610 Кам'янка

Поселення засноване 1808 року німецькими переселенцями під назвою Мангейм, із 1944 року називається Кам'янкою. З 1923 року до ІІсв. війни було райцентром, нині є селом із населенням майже 1400 мешканців.

У 1850 році місцеві римо-католики своїм коштом збудували мурований костел у неоготичному стилі. 27 жовтня 1896 року цей храм консекрував єпископ Тираспільський Антон Церр. До революції майже дві з половиною тисячі вірян обслуговував настоятель о. Яків Добровольський, а до парафії входило понад десять населених пунктів, причому два з них мали свої муровані святині.

80400 Кам‘янка-Бузька,
вул. Хомина, 5

Кам'янка вперше у документах згадується у 1405, 1406 і 1411 роках як Д(и)мошин. Отримала 1471 року магдебурзьке право, підтверджене у 1509 році. У 70-х роках XVст. місцевий староста Юрій Струмило, на честь якого місто у 1485-1944рр. називалось Кам'янка-Струмилова, збудував тут замок. У 1867 році місто стало центром повіту, а від 1940 року було райцентром, поки 2020 року не перейшло до Львівського району. У 1880р. тут проживало 6107 мешканців, у тому числі 1641 греко- і 1590 римо-католиків, нині ж - понад десять тисяч осіб.

У вересні 1471 року Ю. Струмило здійснив фундацію замкової каплиці, яка отримала титул Успіння Пресвятої Діви Марії, свв. Петра і Павла і Всіх Святих. У 1472-1473рр. згадуються місцеві душпастирі оо. Ян Бустазій і Григорій.

У 1477 році коштом Ю. Струмили на Глинському передмісті Кам'янки заснували парафію та збудували дерев'яний костел Святого Духа, який знищили татари 1627 року. У 1633 році відбулось повторне заснування парафії та спорудження нового дерев'яного храму (Успіння Пресвятої Діви Марії) з фундації короля Владислава IV, але вже на іншому місці. У 1716-1722рр. навколо цього костелу, який потім розібрали, збудували наступний великий дерев'яний храм. Його після викінчення 3 серпня 1766 року консекрував архієпископ Вацлав Сераковський.

8040? Кам‘янка-Бузька,
вул. Незалежності

Кам'янка вперше у документах згадується у 1405, 1406 і 1411 роках як Д(и)мошин. Отримала 1471 року магдебурзьке право, підтверджене у 1509 році. У 70-х роках XVст. місцевий староста Юрій Струмило, на честь якого місто у 1485-1944рр. називалось Кам'янка-Струмилова, збудував тут замок. У 1867 році місто стало центром повіту, а від 1940 року було райцентром, поки 2020 року не перейшло до Львівського району. У 1880р. тут проживало 6107 мешканців, у тому числі 1641 греко- і 1590 римо-католиків, нині ж - понад десять тисяч осіб.

У вересні 1471 року Ю. Струмило здійснив фундацію замкової каплиці, яка отримала титул Успіння Пресвятої Діви Марії, свв. Петра і Павла і Всіх Святих. У 1472-1473рр. згадуються місцеві душпастирі оо. Ян Бустазій і Григорій.

У 1477 році коштом Ю. Струмили на Глинському передмісті Кам'янки було засновано парафію та збудовано дерев'яний костел Святого Духа, проте його (чи наступний дерев'яний) знищили татари 1627 року. У 1718 і 1722 роках згадується черговий дерев'яний храм Святого Духа як філіальний костелу Успіння Пресвятої Діви Марії. Очевидно, що вже, принаймні, у 80-х роках цього століття він не зберігся, бо 1790 року міщани Войтех Коваль і Мартин Куровський фундували на цвинтарі дерев'яну каплицю Святого Духа.

57060 Катеринівка

Поселення Катериненталь заснували 1817 року вихідці із Бадена, Рейнпфальца, Ельзаса і Вюртемберга (всього - 51 родина), а 1886 року тут проживало майже півтори тисячі осіб. У Ісв. війну село називали Скобелєв. 1944 року усіх мешканців німецького походження було депортовано у Німеччину, до Східного Сибіру. Нині у селі проживає близько семи сотень мешканців.

Мурований храм у Катериненталі постав коштом місцевих парафіян 1868 року. Він знаходився на перехресті основних вулиць: Обергассе, Шванцгассе, Швабенгассе та Йозефгассе. 22 вересня 1896 року костел консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. Перед більшовицьким переворотом 1917 року понад 1600 вірян обслуговував адміністратор о. Рох Штейн. На кладовищі була каплиця Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги із родинним склепом, споруджена А. Буллінгером.

47374 Киданці

Перша писемна згадка про Киданці датується 12 жовтнем 1444 року, згадуються також 1464 року. У 80-х роках ХІХ століття село мало понад 1200 мешканців, нині - майже дев'ять сотень. Раніше належало до Збаразького району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Киданців належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові-Мазовецькому, яке у радянські часи називалось Жуковим, у 1957-2016рр. - Жовтневим, а нині - Соборним. У 1895 році, коли їх чисельність майже досягла восьми сотень, коштом місцевих власників Моравських було завершено будівництво мурованого філіального костелу, який освятили 1897 року.

57334 Киселівка,
вул. 8 Березня, 6

Село заснували у 30-х роках ХІХст. переселенці (переважно католики) з польських, литовських та білоруських земель, які опинились тут не з власної волі, а за царським указом. Спочатку воно називалось Поляцьке, проте, принаймні, 1876 року (а також у 1877, 1899 і 1903 роках) вже мало назву Киселівка. Можливо, його і справді перейменували на честь міністра державного майна (у 1837-1856рр.) Павла Кисельова, проте сталось це не 1905 року, як подають деякі джерела. 1886 року тут мешкало 558 осіб, нині ж (до війни) - понад 1200 мешканців. Входило до Снігурівського району, а від 2020 року - до Миколаївського.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Херсоні. У 1850-1852 роках у Киселівці постала філіальна мурована каплиця, споруджена коштом графині Целестини Панкратьєвої та вірян села, яку 1897 року освятив єпископ Тираспільський Антоній Церр. Десь між 1903 і 1912 роками тут заснували самостійну парафію, яку відтоді обслуговував настоятель о. Йосиф Барановський. Перед революцією вона нараховувала понад 1400 вірних у самому селі та навколишніх хуторах.