79037 Львів,
вул. Мазепи, 46

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Перша писемна згадка про поселення Збоїще, яке нині є частиною Львова, датується 1353 роком. Місцеві римо-католики до ІІсв. війни належали до парафії у Малехові, розташованої поблизу Львова.

Філіальну дерев'яну каплицю у Збоїщах почали будувати 1932 року коштом парафіян (найбільше пожертвував Ян Венгінський) на земельній ділянці, подарованій Теодором Богосевичем. Освячення наріжного каменя святині та будівельного майданчика відбулось 21 травня 1933 року, а спорудження каплиці завершили цього ж року. 20 жовтня 1935 року архієпископ Болеслав Твардовський освятив її під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги. З 1937 року місцевих вірних та каплицю обслуговували оо.-капуцини.

Львів,
ріг сучасних вулиць
Сяйво (колишя Міська) та Широкої

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Перша письмова згадка про німецьку колонію Льовендорф (Löwendorf - «село левів») датується 1778 роком. 1 квітня 1931 року поселення приєднали до Львова.

Місцеві римо-католики належали до львівської парафії св. Єлизавети. Ще перед Ісв. війною вони намагались отримати земельну ділянку під будівництво своєї святині. Проте лише 1921 року міська рада її виділила. Цього ж року тут постала окрема парафія, що канонічно було підтверджено декретом аж 29.12.1923р., а 24.10.1921р. комітет будівництва храму затвердив його проект, виконаний архітектором Генриком Зарембою.

80327 Магерів,
вул. Л. Мартовича, 2

Магерів відомий з кінця XIV століття, 20 січня 1591 року з ініціативи його власника Яна Магери отримав магдебурзьке право (і, вочевидь, назву), а 1595 року коштом його наступного власника Андрія Белжецького тут було засновано парафію. У радянські часи містечко до 1959 року було районим центром. Проживає у Магерові близько двох тисяч мешканців.

Мурований костел тут збудували ще у XVII столітті. Сучасний мурований храм було споруджено 1843 року (за іншими даними - перебудовано попередній) та освячено у 1845 році. 1914 року святиню суттєво пошкодили під час війни, Меси відправляли у цвинтарній каплиці. 1935 року костел відновили та заново освятили.

82195 Майдан

Поселення Майдан, яке також називали Майданом Залізним, бо у селі з 1814 року працювала одна з найдавніших у Східній Галичині плавильня металу, вважається заснованим 1453 року. Тут оселились поселенці- німці, які, зокрема, і працювали у ливарні. У період між двома світовими війнами у селі проживала також чисельна польська громада. Нині кількість мешканців у Майдані нараховує заледве три з половиною сотні.

У 1861 році у Майдані для німецьких католиків латинського обряду збудували скромну дерев'яну каплицю св. Архангела Михаїла, яка спочатку належала до парафіяльної експозитури у Підбужі, а потім - у Східниці. 1938 року розпочалось спорудження мурованого костелу коштом місцевої фірми 'Годуля', яка також подарувала для цього земельну ділянку, за проектом Юзефа Голомба з Катовіц, котрий керував цим будівництвом. Проте до ІІсв. війни храм так і не було оснащено та освячено.

48266 Майдан

Перша документальна згадка про Майдан датується 1584 роком. 1880 року із семи сотень мешканців села лише три сотні були римо-католиками, тоді як у міжвоєнний період поляки вже становили переважну більшість населення. Нині тут проживає понад три сотні осіб. Майдан входив до Гусятинського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Римо-католики села належали до домініканської парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові. У 1902 році, коли їх чисельність становила близько чотирьох сотень, у Майдані завдяки зусиллям та коштам домініканців і місцевих вірян було споруджено та освячено під титулом Святої Родини філіальну муровану каплицю.

8610? Макіївка

Наприкінці XVIIст. вперше згадуються поселення на теренах Макіївки - запорізький зимівник Ясинівка та поселення запорожця Макея, за іменем якого місто пізніше назвали. У середині XIXст. в Макіївській слободі розпочався вуглевидобуток, а 1892 року поблизу металургійного заводу «Уніон» виникло робоче селище Дмитрієвськ, яке стало торговельно-промисловим і культурним центром для навколишніх селищ і слободи Макіївка. У 1917-1920рр. селище Дмитрієвськ та прилеглу до нього Макіївку об'єднали у місто Дмитрієвськ, яке 1931 року перейменували на Макіївку. Від 1941 року - місто обласного підпорядкування. Населення - 340 тисяч мешканців.

Для технічних спеціалістів-католиків (переважно, французів та бельгійців), які працювали на металургійному заводі у Макіївці, спочатку облаштували молитовну кімнату. У 1907 року місцеву парафію (вікаріат) став обслуговувати француз о.-ассумпціоніст Ежен Неве - майбутній єпископ Цитруський та Апостольский адміністратор Москви. Завдяки його зусиллям та коштам Російсько-Донецького товариства у 1908 році тут було споруджено мурований костел св. Йосифа, освячення якого відбулось 1915 року.

48215 Мала Лука

Вперше Мала Лука згадується письмово 1564 року. У 1880р. тут проживало 1198 мешканців, у тому числі 863 греко- і 220 римо-католиків, на початку ХХст. поляки складали 20% населення, а 1939 року село мало приблизно 1600 осіб, з яких вже 25% були поляками. Побувало аж у шести районах: Гримайлівському (до 1959р.), Скалатському (до 1962р.), Підволочиському (до 1965р.), Гусятинському (до 2020р.) і Чортківському (нині). Нараховує чотири з половиною сотні мешканців.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Тарноруді. Їх чисельність у середині ХІХ століття становила лише півтори сотні, а наприкінці цього століття та у період до ІІ світовох війни - від двох до трьох сотень вірних (зростання відбулось, в основному, за рахунок військових прикордонної частини).

48215 Мала Лука

Вперше Мала Лука згадується письмово 1564 року. У 1880р. тут проживало 1198 мешканців, у тому числі 863 греко- і 220 римо-католиків, на початку ХХст. поляки складали 20% населення, а 1939 року село мало приблизно 1600 осіб, з яких вже 25% були поляками. Побувало аж у шести районах: Гримайлівському (до 1959р.), Скалатському (до 1962р.), Підволочиському (до 1965р.), Гусятинському (до 2020р.) і Чортківському (нині). Нараховує чотири з половиною сотні мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Тарноруді, а в другій половині ХІХ століття воно перебувало у власності однієї із гілок відомої та заможної галицької шляхетської родини Забєльських гербу Тшаска, представник якої 1808 року отримав графський титул.

47621 Мала Плавуча

Мала Плавуча вперше згадується 1615 року у документі єпископа-помічника Львівського Томаша Піравського, що стосується придбання місцевого маєтку архієпископом Львівським Яном Замойським. Село було власністю львівських архієпископів аж до ХХ століття. 1880 року тут проживало 1913 мешканців, 1900 року - 1035, 1939 року – 1320, а нині - майже півтисячі осіб. Село входило до Козівського району, а від 2020 року - в межах Тернопільського.

Ще 1783 року у Малій Плавучій планували заснувати капеланію, але безуспішно, проте, ймовірно, що вже тоді тут була якась каплиця. Від 1852 року римо-католики села належали до парафіяльної в Будилові, яка пізніше стала самостійною парафією Матері Божої Святого Скапулярію. Філіальний мурований костел у Малій Плавучій спорудили 1905 року коштом вірних місцевих та з інших населених пунктів.

11654 Малин,
вул. Городищанська

Малин вважається заснованим 891 року. У 40-х роках Xст. його разом з іншими древлянськими поселеннями знищила київська княгиня Ольга. Відновлений на рубежі XIII-XIV століть після руйнування в середині XIIIст. татаро-монголами. З часом отримав магдебурзьке право. У 1866р. містечко стало волосним центром, яке у 80-х роках налічувало близько 3600 мешканців, а 1900 року - 3360. У радянські часи спочатку був селом, 1938 року став містом, а ще раніше - райцентром. 2020 року перейшов до Коростенського району. Нині тут проживає понад 25 тисяч осіб.

Городище від 1973 року є частиною Малина, відоме від 1529 року. В середині XVIIIст. було садибою ключа, до якого належав Малин. 1796 року село мало 220 мешканців, 1864 року - 422, 1882 року - 448, 1900 року - 720.

Нечисленні католики латинського обряду Городища належали до малинської парафії та відвідували її костели (до кінця 60-х років XIXст. - Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, пізніше - св. Анни). 1864 року їх було лише два десятки, 1882 року - три десятки.