89600 Мукачево,
вул. Миру, 9

Мукачево вже існувало у IX столітті як місто білих хорватів. У літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід у 896 році угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачева, де він 40 днів святкував перемогу. Далі місто згадується у 1263, 1339, 1352 роках. 1376 року королева Угорщини й Польщі Єлизавета надала місту статус привілейованого та дозвіл мати свою печатку із зображенням св. Мартина. У 1445 році Мукачево отримало магдебурзьке право. Нині є районним центром з населенням понад 85 тисяч мешканців.

За не підтвердженими даними, костел у Мукачеві збудували ще у XIII столітті, проте перша документальна згадка про храм датується 1332-1335 роками. Далі костел у письмових джерелах з'являється у 1356-1357 та 1493 роках. Є підстави вважати, що святиня в другій половині XV чи в першій половині XVІ століть зазнала значної реконструкції.

48575 Мухавка,
вул. Грушевського

Перша письмова згадка про село датується 1448 роком. У 1836 році в Мухавці проживало 641 мешканців, 1850 року - 690, 1875 року - 709, 1900 року - 1170, 1914 року - 1381, 1939 року - 1380, при чому завжди переважну більшість становили українці. Нині село нараховує понад шість сотень осіб.

Католики латинського обряду Мухавки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. В середині ХІХ століття їх будо близько півтори сотні, наприкінці цього століття - понад три сотні, а в першій половині 20-х років наступного століття - понад 320 вірних, а свою святиню вони збудували лише у другій половині 20-х років.

47544 Надрічне

Перша писемна згадка про Дрищів, як тоді називалось поселення, датується 8 листопадом 1420 роком, коли йому надали магдебурзьке право (на Тернопільщині був ще один Дрищів, який нині є Підлісним). Було переважно українським селом, в якому 1900 року проживало 664 греко-католиків та 124 римо-католиків, а 1939 року - 850 та 105 відповідно. 6 березня 1946 року перейменоване на Надрічне. Нині його населення - понад сім сотень селян. Входило до Бережанського району, а від 19 липня 2020 року є частиною Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у містечку Біще. 1914 року завдяки настоятелю парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах о. Леонарду Остоя-Солецькому при чисельності вірян у Дрищеві понад 180 осіб було споруджено неоготичну муровану філіальну калицю. Збудували також поруч із храмом муровану дзвіницю.

47513 Нараїв

Нараїв, утворений колишніми поселеннями Нараїв-місто і Нараїв-село, вперше письмово як містечко згадується 1443 року, є також згадки у 1477, 1479 і 1490 роках. 1578 року отримав магдебурзьке право (за іншою інформацією, його тоді було лише підтверджено, а надано - раніше). 1939 року тут (у місті і селі) проживало понад сім тисяч мешканців, з яких більше п'яти тисяч були українцями, нині ж село має близько 1700 осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Нараєві був знищений близько 1591 року та відновлений не пізніше 1600 року. Проте вже 1615 року цей храм знову згадується як зруйнований. Чергова святиня постала перед 1662 роком, але й вона протривало недовго. Парафія ж тут перестала існувати у першій чверті XVII століття. У 1701-1705 роках коштом місцевого власника Адама Сенявського споруджено наступний дерев'яний костел та відновлено парафію, проте вже через чотири роки храм спалили шведські (чи московітські) війська.

77191 Нараївка

Поселення Гербутів відоме, принаймні, від 1375 року, є також документальні згадки 1421 року та 18 березня 1437 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало понад сім з половиною сотень мешканців, 282 з яких були римо-католиками, 1939 року - 1220 (795 українців, 420 поляків), нині ж - понад 560. Село 7 червня 1946 року перейменоване на Нараївку (за назвою місцевої річки). Входило до Галицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Гербутова належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях. Якщо у середині ХІХ столітті їх було лише дві сотні, то на початку ХХ - вже майже чотири сотні. Саме тоді, 1908 року тут і була споруджена філіальна мурована каплиця, яку освятили 1912 року.

34721 Невірків

Перша згадка про Невірків датується 1463. У XVIIст. його власником стала родина Рокшицьких, які навіть перейменували поселення на Роксоволя чи Рокшицька Воля, проте ця назва не прижилась. 27 листопада 1773 року поселення отримало статус міста, проте цей привілей так і не було реалізовано. Нині Невірків є селом із населенням понад 1100 мешканців. Раніше належав до Корецького району, а тепер - до Рівненського.

Дерев'яні костел та монастир для домініканців у Невіркові збудував 1698 року Миколай Рокшицький, фінансово забезпечивши служіння ченців наданим їм майном разом із прикріпленими до нього селянами. А храму пожертвував сімейний образ Матері Божої Страждаючої, який з часом став чудотворним та об'єктом паломництва вірян різних конфесій.

77325 Негівці

Пняки заснували переселенці з Польщі на теренах Негівців, які вперше згадуються 1443 року (є також згадки у 1447, 1453 і 1458 роках). 1880 року у Негівцях проживало 917 мешканців (переважно - українців). У середині 30-х років ХХст. Пняки стали окремим селом. 1939 року Негівці мали 1480 осіб, а Пняки - 530, з яких 510 були поляками. У радянські часи Пняки знову стали частиною Негівців, їх заселили лемками із Польщі (замість вивезених поляків). Нині село нараховує майже 1300 мешканців.

Нечисленні католики латинського обряду Негівців, яких у другій половині ХІХст. було менше чотирьох десятків, належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. Але 1908 року, коли їх перевели до новоутвореної парафіяльної експозитури у Довгому Войнилові, чисельність негівцівських вірян збільшилась до двох сотень, а перед початком І світової війни становила вже 370 осіб.

45652 Несвіч

Перша згадка про Несвіч датується 10 травня 1444 року, проте як на його території, так і навколо виявлені рештки городищ та поселень не тільки давньоукраїнських, але й навіть раніших слов'янських періодів та культур. Село неодноразово згадується у XVII столітті. На початку ХХст. тут проживало понад 1100 мешканців, нині - трохи більше семи сотень осіб.

Перший костел святого Матвія, Апостола, у Несвічі постав у 1612-1618 роках коштом місцевого власника Матвія Стемпковського, а парафія ним фундована 11 грудня 1618 року. Вважається, що це був бароковий мурований храм, який 1802 року добудували та розширили завдяки Антонію Соболевському та Янові Маєвському (за іншою, менш переконливою інформацією, перша святиня була дерев'яною і згоріла, а мурованою - лише друга).

34264 Нетреба

На теренах теперішнього села Нетреба до ІІсв. війни містились села Будки Борівські, Окопи і власне Нетреба. Борівські Будки та Окопи населяли переважно поляки, тоді як в Нетребі з дуже бідним, неродючим грунтом жили українці. 1921 року в окопах проживало близько двох сотень мешканців. Села Борівські Будки і Окопи були спалені у 1943 році загоном УПА, частина поляків загинула, інші виїхали до Польщі. В Окопах на братській могилі вбитих поляків місцеві українці встановили пам'ятник. Нині у селі, яке входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського, проживає близько півтисячі осіб.

Римо-католики Будок Борівських та Окопів належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1934 році в Окопах коштом вірян, лісництва в Карпилівці і прикордонників та завдяки зусиллям рокитнівського настоятеля о. Брунона Виробіша було збудовано дерев'яну каплицю на мурованому фундаменті. Цього ж, 1934 року її освятив під титулом св. Йоана Хрестителя єпископ Адольф Шельонжек.

48255 Нижбірок

Вже у 1480 році Нижбірок, який спочатку називався Нижній Бір, вважався містом, документально згадується також 1564 року, коли отримав назву Новий Нижбірок, та у 1615 і 1642 роках. Аж до 1773 року Новий Нижбірок належав кам'янець-подільським єзуїтам у Личківцях. У 1966 році Новий Нижбірок перейменували на Нижбірок та приєднали до нього село Шляхотчина, засноване на його південних землях учасниками польського повстання 1830-1831 років, що сховались тут від царських репресій. Село входило до Гусятинського району, а тепер - до Чортківського, і проживає у ньому понад тринадцять сотень мешкаців.

Римо-католики села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. 1886 року у Новому Нижбірку за чисельності вірян понад чотири сотні осіб завдяки зусиллям Якова Пшибиловича, управителя маєтку місцевих власників Баворовських, було збудовано мурований філіальний костел.