35850 Новородчиці
Село Новородчиці вперше згадується 1470 року під назвою Новгородчиці. У 1889 році тут проживало не менше, ніж 284 мешканців, 1906 року - 464, нині воно має лише три сотні осіб. До 2020 року входило до Острозького району.
Католики латинського обряду Новородчиць належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у розташованому не так далеко Куневі, який нині входить до Хмельницької області та належить Кам'янець-Подільській дієцезії, а раніше був частиною Волині та Луцько-Житомирської і Луцької дієцезій. До І світової війни вони не мали своєї святині, постала вона лише у 20-х роках ХХ століття.
78355 Новоселиця
Новоселиця вважається заснованою 1570 року, проте перші документальні згадки про неї датуються 1537, 1562 і 1569 роками, згадується також 1579 року. У 1872р. тут почали видобувати буре вугілля (робітниками копальні були, переважно, німці, які 1900 року виїхали зі села; їх замінили поляками). 1939 року у селі проживало 1880 мешканців (переважна більшість - українці), нині - близько 1100 осіб. Село входило до Снятинського району, а від 2020 року є частиною Коломийського.
Католики латинського обряду Новоселиці належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Косові. В середині ХІХст. їх було менше трьох десятків, а на початку 80-х років - більше сотні. Саме тоді і постав у селі дерев'яний костел.
57121 Новоселівка
Німецька колонія Гальбштадт (Гольбштадт, Катюшино) заснована у 60-х роках XIXст. на місці невеликого хутора Голіков (Булгарка) вихідцями із сусідніх німецьких поселень. У 1888р. тут проживало 317 мешканців, 1896 року - 267, 1917 року - 534, 1943 року - 677, нині - менше трьох сотень осіб. У березні 1944 року почалась депортація мешканців німецького етнічного походження. У 1946р. село назвали Новоселівкою.
Переселенці Гальбштадта були католиками латинського обряду і спочатку належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Карлсруе (нині - Степове), звідки частина з них і прибула. У схематизмі Тираспольської дієцезії 1899 року їх подають вже в парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (тепер - Широколанівка), яка теж була малою батьківщиною частини переселенців.
48234 Новосілка
Перша письмова згадка про Новосілку (Гримайлівську) датується 1564 роком. У 1921-1939рр. село належало Скалатському повіту, від 1940р. - Гримайлівському району. У 1946 році з Новосілки переселили поляків до Польщі, а на їхнє місце звідти привезли українців. Від 1959р. село входило до Скалатського району, від 1962р. - до Підволочиського, від 1965р. - до Гусятинського, а від 2020р. - до Чортківського. Проживає у селі лише півтори сотні осіб.
Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Товстому. Їх кількість у середині ХІХ століття становила півтори сотні вірних, а перед І світовою війною збільшилась до понад двох сотень із половиною.
48012 Новосілка
Новосілка утворена 1421 року шляхом злиття кількох сусідніх сіл. У 1784-1787 роках поруч із нею німецькі колоністи заснували колонію Бекерсдорф. У 70-х роках ХІХ століття тут проживало 610 мешканців-німців, а 1939 року - близько 600 (490 німців, 60 поляків та 40 українців). Наприкінці міжвоєнного періоду село перейменували на Бекерів. 1940 року близько 480 німців виїхало до Німеччини, а їх будинки пізніше заселили українці, депортовані з Польщі. Бекерів приєднали до Нововсілки, в якій нині живе 1100 осіб. Входила до Підгаєцького району, а від 2020 року - До Тернопільського.
Католики латинського обряду Бекерсдорфа та Новосілки належали до парафії Пресвятої Трійці у Підгайцях. За непідтвердженими даними, вже 1831 року в Бекерсдорфі було споруджено філіальну каплицю, проте в схематизмах Львівської архідієцезії вона згадується лише від 1862 року (богослужіння у ній підгаєцькі душпастирі звершували нерегулярно, лише іноді).
48654 Новосілка
Знищене татарами ще у XVст. поселення замінило нове село, яке вперше у документах згадується 1530 року як Новосілка. Від 1547р. нею володіли Костюки-Володийовські, тому називалось Новосілкою-Костюковою (до 1958 року). У 80-х роках ХІХст. у селі проживало 1754 мешканців, переважна більшість яких була українцями, 1900 року - 2604, 1931 року - 2587, нині - майже 1700 осіб. Наприкінці 20-х років тут оселилися польські колоністи. Село належало до Заліщицького району, а від 2020 року входить до Чортківського.
В середині ХІХст. чисельність католиків латинського обряду села, які належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові, налічувала близько півтори сотні вірян. У схематизмах Львівської архідієцезії мурована каплиця у Новосілці-Костюковій згадується вперше 1861 року, а від 1892 року року її освячення подається 1854 роком. Тому збудована була ще раніше (за непідтвердженними даними, це могло статись 1817 року).
48414 Новоставці
Перша писемна згадка про село знайдена у дарчому акті великого князя литовського Вітовта від 30 липня 1420 року. Нині Новоставці, чисельність населення яких перевищує вісім сотень, належать до Чортківського району, а раніше входили до Бучацького.
У другій половині ХІХ століття кількість римо-католиків у Новоставцях становила від півтори сотні до 180 вірян (менше чверті усіх мешканців села) та належали вони до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі. 1882 року завдяки настоятелю о. Станіславу Громницькому у селі збудували та освятили філіальний мурований костел св. Яна Кентського.
82122 Новошичі
Новошичі вважаються заснованими 1300 року. За переказами, село на березі річки Бистриці називалось Сичі, проте його часто заливала річка, тому воно 'переїхало' вище на пагорби та отримало назву Нові Сичі, яка переінакшилась на Новошичі. Проте перша письмова згадка про Новошичі датується лише 1377 роком. Нині у селі проживає понад 1100 мешканців.
У 1880 році кількість римо-католиків У Новошичах становила лише трохи більше сотні, і належали вони до парафії св. Миколая у Дублянах. Хоча у 20-х роках наступного століття їх чисельність суттєво не зросла, проте восени 1925 року вони завершили будівництво власного мурованого костелу за проектом львівського архітектора Владислава Дердацького. 12 січня наступного року храм було освячено під титулом св. Казимира.
78060 Обертин
Уперше Обертин (Подмертин) у джерелах згадується у 1384 та 1416 роках, потім - 1437, 1438, 1440, 1456, 1472, 1490, 1492 року. У 1553 році отримав магдебурзьке право, змінивши назву на Ніголтів, яка вживалась менше століття. 1746 року було підтверджено магдебурзьке право. У 1940-1962 роках Обертин був центром району, потім належав до Тлумацького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського. Нині - селище міського типу з населенням понад 3100 мешканців.
Римо-католики Обертина спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Жукові. У 1757 року місцевий власник Рафаїл Скарбек фундував заснування у місті католицької парафії вірменського обряду та спорудження для неї дерев'яної святині. Латинникам, що становили переважну більшість католиків, було важко добиратись до Жукова, тому 1762 року архієпископ Вацлав Сераковський дозволив вірменському настоятелю здійснювати над ними душпастирську опіку, а вже 14 червня 1785 року і вся парафія перейшла до Львівської латинської архідієцезії (її обміняли на парафію у Лисці). Переосвячений костел отримав титул св. Апостола і Євангеліста Матвія та мав чотири вівтарі.
24320 Ободівка
Поселення існувало вже у XV - XVI століттях під назвою Бадівка, яку замінили на Ободівка. У першій чверті XVII століття було великим містечком, проте пізніше занепало. 1812 року знову отримало право називатись містечком. У 1924-1941 роках Ободівка - райцентр, а потім увійшла до Тростянецького району (нині - у Гайсинському). Проживає у селі близько трьох з половиною тисяч мешканців.
У XIX столітті будівництво культових споруд жорстко регламентувалось царською владою. Особливо це стосувалось католицьких святинь та ще й у період, який наставав після повстань у колишній Речіпосполитій, поглинутій Російською імперією. Оскільки в Ободівці вже був парафіяльний костел св. Архангела Михаїла, споруджений ще 1822 року, то узгодження будівництва тут каплиць-усипальниць давалось легше.
Костели і каплиці України