81572 Тулиголове

Поселення Тулиголове відоме, принаймні, із 1418 року. В наступні століття відбулась істотна зміна етнічного складу його населення на користь поляків, проте 1945 року більшість селян польського етнічного походження було вивезено до Польщі. Нині тут проживає близько півтори тисячі мешканців. Належало воно раніше до Городоцького району, а тепер - до Львівського.

Сучасний мурований костел св. Дороти у Тулиголовах, який нині є греко-католицькою церквою Покрови Пресвятої Богородиці, постав на початку XVII століття та був консекрований 1858 року. У другій половині ХІХ століття поселення перейшло у власніть до родини Балів (принаймні, один з них, Станіслав Яків Баль народився тут вже 1 травня 1870 року). А муровану каплицю-усипальницю на місцевому кладовищі ця родина збудувала не пізніше 1882 року, оскільки саме тоді у ній було поховано Йосифа Баля, а пізніше - ще шестеро осіб.

48726 Турильче

Перша письмова згадка про село датується 1462 роком, наступна - аж 1661 роком. У 1753 році тут проживало близько двох з половиною сотень мешканців, 1880 року - 1007, у тому числі 927 українців і 79 поляків, 1900 року - 1150, 1910 року - 1239, 1921 року - 1035, 1931 року - 1108, нині - приблизно сім сотень осіб. Турильче входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалі(-Подільській). В середині ХІХ століття їх було менше восьми десятків, а в 70-х роках цього століття, коли у Турильчому постав величний та вражаючий своєю красою костел (не каплиця), - майже сотня вірян.

47862 Турівка

Перша писемна згадка про Турівку датується 1457 роком, згадується також 1664 року. У 1880 році в селі проживало 1373 мешканців, у тому числі 829 українців і 543 поляків, 1921 року - 1556. 1926 року тут оселили польських колоністів, тому наприкінці 30-х років із приблизно 1800 селян більшість вже становили поляки. Нині село має понад сім сотень осіб та входить до Тернопільського району, хоча до 2020 року був частиною Підволочиського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Тарноруді. У середині ХІХ століття їх було понад чотири сотні, а на початку наступного - близько шість сотень вірних. Тоді ж і постав у Турівці філіальний мурований костел.

44801 Турійськ

Перша писемна згадка про Турійськ в «Повісті минулих літ» датується 1097 роком. Турійський князь Іван Заславський першим із староруського роду князів перейшов на католицизм. За власності Оссолінських 1759 року поселення отримало магдебурзьке право. 20 січня 1940 року Турійськ став районним центром та отримав статус селища міського типу. Нині у ньому проживає понад 5600 мешканців, а належить воно до Ковельського району.

Вважається, що католицька парафія разом із першим дерев'яним костелом тут були засновані ще наприкінці XV століття. У 1700 році коштом Теофілії Любомирської із родини Заславських в Турійську споруджено та оснащено черговий дерев'яний костел св. Франциска Салезького. А наступний і вже мурований храм постав 1763 року завдяки родині Оссолінських. Його консекрував 1817 (чи 1818?) року єпископ Яків Дедерко, якого царська влада за антиросійську діяльність 1816 року усунула від урядування Мінською дієцезією та зіслала до Олицької колегіати Пресвятої Трійці під нагляд Луцького єпископа.

77170 Тустань

Перша згадка у документах про Тустань - 1621 рік, коли вважалось містечком, проте поселення існувало ще у княжі часи як портові ворота Галича. Хоростків, який 1983 року приєднали до Тустані, вперше письмово датується 24 червня 1447 року. 1880 року в Тустані проживало 442 мешканців (395 українців і 47 поляків), а в Хоросткові - 460, у тому числі 400 римо- і 54 греко-католиків. Наприкінці 30-х років ХХст. переважна більшість населення Хоросткова була польською, і це село стали називати Хоростковим Польським. Тустань із Хоростковим входили до Галицького району, а тепер є частиною Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Хоросткова і Тустані належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях. У середині ХІХ століття у Хоросткові їх було понад три сотні, а в Тустані - лише десяток, наприкінці - 471 і 26 відповідно, а перед І світовою війною - 552 і 45 осіб.

82644 Тухолька

Перша документальна згадка про Тухольку датується 1552 роком (там йшлося про розширення меж села). 1880 року в Тухольці проживало 696 мешканців, а 1900 року - 903, у тому числі 738 українців, 75 німців, які поселились тут ще 1852 року, 50 євреїв і 40 поляків. Нині чисельність населення становить майже тисячу осіб. Село належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Римо-католики села Тухольки спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, від 1743 року - до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці, а 1787 року знову увійшли до стрийської парафії. У 1843 році завдяки Карлу Шайфу у селі Климець постав душпастирський осередок (капеланія), що охопив кілька навколишніх сіл, у тому числі і Тухольку.

35415 Тучин

Перші документальні згадки про Тучин датуються 40-ми роками XVI століття. Поселення вважалось містечком. Нині у селі проживає понад дві з половиною тисячі мешканців.

Перший (дерев'яний) костел у Тучині постав разом із парафією коштом його власника Миколи Семашка 1590 року, проте у наступному столітті храм знищили козаки і татари. Відбудувала святиню 1729 року родина чергових власників містечка Цетнерів, проте і цей костел послужив недовго. У 1786-1796 роках коштом наступного власника поселення Михаїла Валевського було споруджено мурований храм в класичному стилі, а оздобив його та оснастив власним коштом місцевий настоятель о. Андрій Мрозовський. Консекрував святиню 1799 року єпископ Каспер Цецішовський. У 1899 році під керівництвом настоятеля о. Антонія Войніловича костел було реставровано, а 1929 року добудовано вежу.

48206 Увисла

Перша писемна згадка про село Увисле (пізніше - Увисла) датується 5 травня 1438 року, згадується також у 1458 і 1556 роках. У 1880 році тут проживало 1270 мешканців, у тому числі 1162 українців і 64 поляків, нині село має теж приблизно 1270 осіб. Входило до Гусятинського району, а від 19 липня 2020 року є частиною Чортківського.

Нечисленні католики латинського обряду Увисли спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях, проте після заснування парафіяльної експозитури у Хоросткові, яка пізніше стала капеланією, а потім - парафією св. Йосифа Каласанського, перейшли до неї. На той час їх було менше семи десятків вірних.

80065 Угнів

Перша згадка про Угнів датується 1360 роком, у 1462 року отримав маґдебурзьке право. У 1940-1941рр. та 1944 року місто було центромрайону. 1947 року в рамках акції «Вісла» українське населення виселили на захід і північ Польщі. У 1951 році Угнів перейшов до СРСР в обмін на українські території на верхньому Сяні, які перейшли до Польщі. Після цього польське населення з міста виїхало, у ньому оселились українці. Нині є найменшим містом України з населенням менше тисячі мешканців.

Після надання Угневу міських прав його власник Зигмунт Радзановський заснував парафію з двома священиками та школою, його коштом збудували дерев'яний костел Успіння Пречистої Богородиці і св. Дороти. Проте у XV—XVI століттях парафія занепала після переходу власників міста у кальвінізм.

81553 Угри

Перша документальна згадка про поселення датується 1427 роком, від 1450 року називалось Угерці. Від XVI-XVII століть аж до ІІ світової війни перебувало у власності родини Незабитовських, тому його, щоб відрізнити від інших Угерців, називали Угерцями Незабитовськими чи попросту Незабитівкою. 1880 року у селі проживало 1325 мешканців, у тому числі 117 римо-католиків, а загалом було 1065 українців, 247 поляків та інші, нині ж в Уграх є понад 1100 селян. Входили до Городоцького району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду Угрів належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку. 1872 року місцевий власник Володимир Незабитовський збудував на цвинтарі муровану каплицю-усипальницю, в якій і був похований 12 листопада 1900 року.