80014 Варяж

Уперше Варяж згадується 1419 року, потім - у 1482 році, а 1538 року отримав магдебурзьке право. 1880 року у містечку Варяж проживало 1336 жителів, а в селі Варяж - 901. 1919 року містечко втратило міські права. До 1951 року Варяж належав Польщі, а 15.02.1951р. був переданий до складу УРСР. Місцеві поляки переїхали до Польщі, а Варяж заселили українцями з ліквідованого села Середній Угринів на Івано-Франківщині. У 1951-1989 роках називався Новоукраїнкою. Нині у селі менше дев'яти сотень мешканців. Входить до Червоноградського району (раніше - до Сокальського).

Відомо, що 1528 року парафія Преображення Господнього у Варяжі була відновлена (чи заснована?) завдяки місцевому власнику Кристину Ощовському. Ймовірно, що приблизно тоді ж і збудовали перший (дерев'яний) костел. Наступний дерев'яний храм у середині XVIII століття замінили мурованим, проте у 1783-1784 роках його віддали греко-католикам (нині - церква Успіння Богородиці), а парафіяльним став піярський костел св. Марка.

48561 Васильків

Село вважається заснованим 1710 року. У 1880 році тут проживало 676 мешканців (645 українців, 27 поляків і 4 німців), 1900 року - 770, 1910 року - 790, 1921 року - 704, 1931 - 717, а станом на 2018 рік Васильків мав 246 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду села належали до парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сидорові. Їх чисельність впродовж другої половини ХІХ століття завдяки українцям-латинникам збільшилась від 120 вірян до майже двох сотень, а перед І світовою війною перевищила 220 осіб. Своєї святині вони не мали.

48351 Велеснів

Вперше у документах це село згадується у 70-х роках XIV століття, наступна писемна згадка - 13 січня 1444 року як Wyelicznyew. А ще є згадки у 1454 та 1468 роках. Етнічний склад населення Велеснева: 1880 рік - 461 українець, 146 поляків, 6 євреїв; 1939 рік - 630 українців, 275 поляків, 15 євреїв. Нині у селі майже сім сотень мешканців. Належало воно до Монастириського району, а тепер увійшло до Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші, а після створення 1925 року парафії cв. Антонія Падуанського у Пужниках увійшли до неї та відвідували там місцевий костел. І лише тоді, у середині 20-х років у Велесневі було заплановано спорудження власної святині (за типовим проектом, отриманим із Львівської курії).

78244 Велика Кам'янка

Велика Кам'янка відома у документах з 1416 року. Від 1634 року згадується як містечко. Нині є селом із населенням близько 2300 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у Жукові. 1868 року у Великій Кам'янці постав та був освячений філіальний дерев'яний (на мурованому фундаменті) костел св. Архангела Михаїла (є ще дата 1857 року зі схематизму архідієцезії за 1936 рік, яка, швидше за все, не відповідає дійсності). Храм мав головний вівтар із скульптурою Матері Божої Непорочної та образом св. св. Архангела Михаїла та два бічні зі скульптурами Пресвятого Серця Ісуса і Матері Божої, а також дерев'яну дзвіницю на три дзвони.

08522 Велика Мотовилівка

Мотовилівкою назвали попереднє стародавнє містечко Гуляники після переходу його у власність Івана Мотовила у XVI столітті. Нині поселення називається Великою Мотовилівкою, а проживає у ньому понад 1300 мешканців.

Мурований парафіяльний костел з червоної цегли під титулом Ісуса Христа, що молиться перед стражданнями (In monte Oliveto), споруджено 1816 року коштом Йосифа Казимира Ігнатія Руліковського. 4 липня 1858 року храм консекрував Луцько- Житомирський єпископ Каспер Боровський. Костел мав три вівтарі (з каменю та два дерев’яні), муровану дзвіницю з одним дзвоном, а також, зокрема, дві ікони пензля італійського художника Грасса (св. Казиміра і св. Гелени). У храмі було влаштовано склеп-усипальницю Руліковських, де, зокрема, 1900 року поховано відомого польського історика та етнографа Едварда Руліковського. До парафії належали місто Васильків та ще понад десяток поселень, відзначались два храмових свята - святої Анни, через що костелу інколи помилково приписують титул св. Анни, та Різдва Пресвятої Богородиці. Відомо, що у 1894 році адміністратором парафії був о. Лука Орловський, 1907 року - о. Станіслав Шептицький, 1913 року - о. Леон Зеленський, а в 1912р. парафія налічувала понад півтори тисячі вірян.

47703 Великий Глибочок

У 1463р. село вперше письмово згадується як Глибочок Нижній, є також згадки у 1529, 1540, 1543, 1546 і 1547 роках. Хоча називався Великим Глибочком із 1785 року, проте в схематизмах Львівської архідієцезії до Ісв. війни подавався лише як Глибочок. У 1832 року у селі проживало 1162 мешканців, 1880 року - 1767, 1890 року - 2267, у тому числі 1916 українців і 256 поляків, 1931 року - 2335, нині - понад 2400 осіб. У 1940-1962рр. був райцентром.

Римо-католики села належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі. У середині ХІХ століття їх чисельність становила близько півтори сотні, наприкінці цього століття - майже дві з половиною сотні вірян. Від 1891 року схематизми подають у селі приватну каплицю у палаці місцевої власниці Ванди Мірей (із Жураковських).

22040 Великий Острожок

Поселення Великий Острожок відоме із XIV століття. Вважалось містечком-фортецею. Було волосним центром. Нині у цьому селі проживає лише трохи більше півтисячі мешканців.

Перший дерев'яний костел у Великому Острожку було збудовано коштом його власників родини князів Острозьких та освячено 1614 року. Спорудження нового мурованого храму, яке розпочали ще на початку XVIII століття чергові власники поселення Старжинські, через недостатність коштів та внаслідок політичних перипетій тривало багато десятиріч та завершилось завдяки Бжозовським 1800 року освяченням новозбудованого костелу. Відомо, що 1862 року (за настоятеля о. Діонізія Коперницького) місцева парафія налічувала понад дев'ять сотень вірян, а 1884 року - понад 1100 католиків.

47660 Великий Ходачків

Перша писемна згадка про поселення датується 1504 роком. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть Великий Ходачків згадується як містечко. Нині у цьому селі проживає майже 1400 мешканців. Належало воно до Козівського району, а тепер - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. 1870 року родина Шеліських подарувала земельну ділянку під костел, а 24 квітня 1879 року було закладено наріжний камінь під його будівництво, яке завершили вже наступного року. Консекрація храму відбулась 1890 року. У 1899-1900 роках святиню добудували. 1907 року вперше згадується парафіяльна експозитура у Великому Ходачкові. 1916 року німецькі війська, намагаючись знищити спостережний пункт російських військ, облаштований на вежі костелу, повністю його зруйнували.

47740 Великі Бірки

Вперше Великі Бірки згадуються письмово 10 березня 1410 року як Борки чи Борек, потім - у 1469 та 1470 роках. 15 червня 1530 року поселення отримало магдебурзьке право, але реалізація якого наступила значно пізніше. Від 1785 року знову вважається селом. 1880 року тут проживало понад 1600 мешканців (римо- та греко-католиків - приблизно порівно), 1921 року - понад 2200 (1183 українців, 1052 поляків). У 1940-1962 роках Великі Бірки були районним центром, потім - входили до Підволочиського району, а від 1966р. - до Тернопільського. Із 1978 року є селищем міського типу, яке нині нараховує понад 3400 мешканців.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові-Мазовецькому, яке у радянські часи спочатку називалось Жуковим, у 1957-2016рр. - Жовтневим, а нині - Соборним. 13 лютого 1887 року комітет будівництва святині у Великих Бірках повідомив Львівську курію про намір спорудження мурованого костелу, викликаний тим, що місцевим вірянам заборонили користуватись греко-католицькою церквою. У 1889-1891 роках цей храм, в основному, було збудовано (коштом парафіян та Львівської курії). 2 липня 1891 року його освятив чернелівецький настоятель о. Андрій Панкевич.

81228 Великі Глі́бовичі

Село Глібовичі, яке лише у другій половині ХІХ століття почали називати Великими Глібовичами, вперше у документі згадується 1442 року. 1880 року тут проживало 1637 мешканців, з яких 1452 були греко- і 158 римо-католиками, 1939 року - 3280 осіб, з них 1980 греко- і 1200 римо-католиків, нині - понад 1400 осіб. Село входило Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду північної частини села належали до парафії Пресвятої Трійці у Старому Селі, а південної - до парафії у Соколівці, яка мала такий же титул. Попри те, що чисельність римо-католиків у соколівській частині Великих Глібович приблизно вдвічі перевищувала кількість вірних старосільської частини, саме завдяки зусиллям настоятеля у Старому Селі о. Лаврентія Ожги мурований костел у селі завершили будувати 1907 року, а від 1909 року тут вже здійснювали богослужіння.