74361 Костирка

Німецьке поселення Клостердорф (у перекладі - 'монастирське село') виникло 1804 року. У 1916 році його указом царя Миколи II перейменували на Костирку. У 1944 році мешканців німецького походження депортували із цього села так само, як із інших німецьких поселень на півдні України. Нині тут проживає сім сотень осіб.

Парафіяльна спільнота у Костирці була утворена разом із заснуванням села, у 1804 році, але мурований храм коштом місцевих вірян тут постав лише у 1868 році. До парафії, яка до І світої війни нараховувала понад 1200 віруючих, належали Берислав, Каховка та кілька хуторів навколо, а обслуговували їх духовні потреби оо. Йосиф Кельш та Йосиф Шиндлер.

4500? Ковель

Існуюче раніше поселення Ковле 24 грудня 1518 року отримало магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, що було підтверджено 1611 року. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

У 1551 році у Ковелі коштом місцевої власниці королеви Бони збудували перший дерев'яний костел св. Анни, який було зруйновано 1648 року під час козацько-польської війни. 1658 року король Ян II Казимир підтвердив попередню фундацію та збільшив фінансово-матеріальне забезпечення парафії, яке зросло також 1672 року за рахунок Станіслава Олешки, тому, можливо, що вже тоді храм було відновлено повноцінно чи у вигляді каплиці.

4500? Ковель

Існуюче раніше поселення Ковле 24 грудня 1518 року отримало магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, що було підтверджено 1611 року. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

Споруджений у Ковелі в середині XVIст. та зруйнований в середині наступного століття перший дерев'яний храм св. Анни замінили 1710 року новим дерев'яним храмом, який 1854 року знищила пожежа. Його невдовзі відбудували знову з дерева як костел св. Анни, проте на початку ХХст. цієї святині стало замало для суттєво зрослої парафії.

22100 Козятин

Перша письмова згадка про поселення на місці сучасного Козятина датується 1734 роком, а власне Козятин вперше у документах згадується у 1870 році. 7 липня 1874 року селище Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту Київської губернії. У 1923 році Козятин став районним центром Бердичівського повіту, а 1932 року зі зміною адміністративно- територіального поділу - районним центром Вінницької області. Проживає у місті понад 23 тисячі мешканців.

До 1911 року римо-католики Козятина належали до парафії св. Антонія у Білопіллі, а послуговувались цвинтарною дерев’яною каплицею, в якій відправлялися лише похоронні богослужіння.

У 1911 році, коли громада нараховувала 3251 парафіян, почалося будівництво неоготичного костелу з червоної цегли у центрі міста (нині там відділення пошти) завдяки зусиллям багатого козятинця Мар'яна Васютинського коштом парафіян. Ймовірно, що проект цього костелу, який так схожий на київський храм св. Миколая, виконав архітектор Владислав Городецький. Завершили спорудження святині 1918 року. Останнім настоятелем храму був о. О. Самосенко, якого засудили на 10 років ув’язнення. У 1936 (чи 1937) році костел висадили у повітря.

35523 Козин

Перша згадка про Козин датується 17 липням 1448 року. 1538 року король Сигізмунд I Старий дозволив його власникам заснувати тут приватне містечко. 1870 року у ньому проживало 514 мешканців, 1906 року - 1645, 1921 року - 1021, у тому числі 539 українців і 440 поляків, нині село має понад 1600 осіб. У 1939-1959рр. Козин був райцентром, потім увійшов до Радивилівського (Червоноармійського) району, а від 2020 року є частиною Дубенського.

Парафія та, відповідно, костел у Козині існували, принаймні, від початку XVIIІ століття, проте були знищені у середині цього століття під час польсько-козацьких війн. Після цього римо-католики містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Птичі. 1738 року місцевий власник Каетан Тарновський заснував у Козині монастир домініканців, збудувавши для них дерев'яний костел св. Йоана Хрестителя і св. Станіслава та наділивши їх 18 червня належним фінансово-майновим забезпеченням.

47631 Козлів

Перша згадка в документах - 14 грудня 1410 року, є також письмові згадки 23 серпня 1448р., 2 березня 1456р. та в інших роках цього століття. 27 травня 1502 року король Олександр надав Козлів архієпископу Львівському Андрію Боришевському та дозволив селу міські права. Архієпископи двічі втрачали власність на нього та знову відновлювали, поки остаточно містечко не перейшло у власність світських осіб. 1577 року (після руйнування у 1755р.) отримало магдебурзьке право. У 1857р. в Козлові проживало 3001 мешканців, 1880 року - 3470 осіб, з них 1501 поляків і 931 українців, 1931 року - 4605, нині ж - 1800 осіб. У 1940-1962рр. Козлів був райцентр, потім увійшов до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського. Від 1961 року є селищем (міського типу).

Попри непідтверджені дані щодо існування храму в Козлові ще на початку XVIIст. перший (дерев'яний) костел тут збудував архієпископ Ян Скарбек не пізніше 1731 року, про що він повідомляв Апостольську Столицю, а парафія була ним заснована 17 жовтня 1733 року. Правда, вже 1760 року зафіксована необхідність спорудження нової святині.

47003 Козова,
вул. Грушевського

Перша писемна згадка про Козову - 1440 рік, згадується також у 1443, 1454, 1473, 1478, 1485, 1487 і 1492 роках. 1650 року отримала магдебурзьке право. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало понад 3600 мешканців, у тому числі близько 1500 римо- і 800 греко-католиків, 1939 року - 6500, з них понад 3300 поляків і більше 1400 українців, нині у селищі майже 9200 осіб. Козова була райцентром, а від 2020 року входить до Тернопільського району.

Парафію у містечку (і дерев'яний костел) фундував 25 квітня 1669 року місцевий власник Андрій Потоцький, проте 1721 року цей храм вже був у поганому стані та мав лише два вівтарі. 1734 року коштом наступного власника Йосифа Потоцького його замінили новою святинею (теж дерев'яною), яка 1741 року містила три вівтарі (головний св. Станіслава та два бічні).

57412 Красне

Німецька колонія у Красному була заснована 1870 року на місці вже існуючого села Красна. Тут проживало 305 мешканців 1889 року та 482 у 1903 році. У 1944 році жителів Красного німецького етнічного походження було депортовано. Нині кількість мешканців становить майже 1200.

Принаймні, станом на 1886 рік римо-католики села вже користувались молитовним будинком, а свій мурований костел (в якості філіального храму парафії св. Георгія мч. у Блюменфельді) тут було споруджено коштом місцевих вірян 1908 року. 30 травня 1910 року його освятив єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер (ймовірно, під титулом Вознесіння Христа, оскільки це сталось в октаву Вознесіння Господнього).

2506? Кропивницький,
вул. Щорса

У XVI - першій половині XVIII століть землі сучасного Кіровограда були володіннями Запорозької Січі, а його історія починається із заснування у 1754 році фортеці святої Єлизавети. У 1784 році Єлизаветград став центром повіту, 1923 року - центром округи. 1924 року місто перейменували на Зінов'євськ, у грудні 1934 року - на Кірове, а разом з перейменуванням на Кіровоград у січні 1939 року воно стало обласним центром. 14 липня 2016 року перейменоване на честь українського письменника і драматурга Марка Кропивницького. Населення - понад 227 тисяч мешканців.

Першу католицьку спільноту у Єлизаветграді створили переселенці з Польщі, Німеччини, Сербії, Хорватії і Литви. У 1874 році вони отримали дозвіл Міської ради на будівництво костелу. Влада виділила для цього земельну ділянку біля Ковальовського кладовища, недалеко від залізнодорожного вокзалу (вулиця пізніше отримала назву Костельної, перейменовану пізніще на Щорса). Спорудження неоготичного храму разом з окремою неоготичною дзвіницею розпочалось коштом Теклі, вдови підполковника Подгородецького, та інших парафіян, а завершилось, ймовірно, у 1876-1877 роках. У 1882-1883 роках було збудовано також парафіяльний будинок. 11 травня 1909 року костел консекрував єпископ Йосиф Кесслер.

81215 Коросно

Вперше письмово село згадується 1444 року, є також згадка у у документах 1469, 1512 і 1515 років. На початку 80-х років ХІХ століття у ньому проживало трохи більше тисячі мешканців, нині - приблизно стільки ж. У дорадянські часи називалось Кросценко чи Кросенко, а в радянські та аж до 2021 року - Коросне. Село входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду Коросна належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах. У середині ХІХ століття їх було вже дві сотні, а наприкінці - понад півтисячі, проте спорудження своєї святині у селі вони розпочали лише 1908 року, коли їх чисельність перевищила 550 осіб.