66000 Кодима,
вул. Єлісєєва, 2

Поселення Кодима засноване 1754 року на місці відомого із XVII століття хутора Кодима села Писарівка, який перенесли в інше місце. 1893 року Кодима стала містечком, 1930 року - районним центром, 1938 року - селищем міського типу, а статус міста отримала у 1979 році. Проживає тут понад 8 з половиною тисяч мешканців.

У 1835-1850 роках у Кодимі збудовали костел Преображення Господнього, який 1947 року став православною церквою, а після падіння комуністичного режиму його віддали православним Московського патріархату. З 2007 року богослужіння для невеликої місцевої спільноти римо-католиків відправлялись у приватному будинку.

44661 Колки

Поселення Колки заснував 1197 року онук Володимира Мономаха князь Роман Мстиславич, на честь якого воно отримало назву Романів. Князь збудував тут замок з вежами, з трьох боків оточений водами Стиру, а з південної — високим земляним валом. Проте вже 1322 року воно згадується як Колки. 13 квітня 1598 отримало магдебурзьке право. З квітня по листопад 1943 року село у глибокому німецькому тилу внаслідок антинімецького повстання було центром Повстанської республіки ОУН-УПА. Із 1940 року - селище міського типу, чисельність населення якого складає 4900 мешканців.

У 1664 році тут було споруджено дерев'яний костел коштом Самуеля Лещинського (у схематизмі храм датується 1674 роком) та заснована парафія (у джерелах є інформація про костел 1647 року; ймовірно, його було знищено). У 1916 році внаслідок військових дій цей (або черговий) храм було також знищено.

47844 Колодіївка

Колодіївка вперше письмово згадується у 1568 році, а також 1581 року. На початку 80-х років XiX століття тут проживало 1785 мешканців (919 греко- і 866 римо-католиків), нині село має близько 1100 осіб. Входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. В середині ХІХ століття їх було менше семи сотень, а в середині 80-х років - понад дев'ять сотень. Вперше мурована каплиця у Колодіївці згадується у схематизмі Львівської архідієцезії 1886 року, але збудована вона була раніше (ймовірно, коштом вірян та, можливо, місцевих власників Загурських). 1889 року її було реставровано.

7820? Коломия

Коломия письмово відома з 1241 року як 'доходне сольне місто' галицьких князів, яке у складі Польщі 1405 року (за іншими даними - у 1366-1370 чи навіть 1353 роках) отримало магдебурзьке право та потім стало столицею одного з трьох галицьких повітів. 04.10.1424 року було підтверджено міські права Коломиї. 1811 року Коломия стала центром циркулу (округи), 1867 року - центром повіту. В середині ХІХ століття мала близько 8 тисяч мешканців, а 1882 року - майже 25 тисяч. З 1940 року є районним центром. Проживає тут понад 61 тисяча осіб.

Поселення Маріївка (Mariahilf, Маріяґільф, Mariówka), яке нині є частиною Коломиї, заснували 1811 року 33 родини німців-колоністів із Південної Богемії. 1939 року їх переселили у Вартеланд, проте на початку 1945 року вони втекли від наступу радянських військ у район Гіфгорн.

Місцеві католики латинського обряду належали до міської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії. Вже 1825 року вони перебудували дерев'яну школу, споруджену сім років тому, на філіальну каплицю. А 1853 року на її місці коштом власним та релігійного фонду збудували невеликий мурований храм, який 1857 року було освячено під титулом Пресвятої Діви Марії Помічниці Вірних. 1853 року тут також було утворено капеланію, яка у 1888 році стала самостійною парафією.

77164 Комарів

Перша письмова згадка про село датована 15 квітня 1437 року, згадується також 1515 року. Комарів охоплює колишні присілки Комарівка та Остоя, причому Остоя на відміну від Комарівки не показана на жодній карті, навіть 1943 року. У 30-х роках ХХст. Комарів разом із присілками нараховував 1760 мешканців, у тому числі 1385 українців-греко-католиків, 300 польських колоністів і 60 латинників-українців, тоді як Остоя мала 200 мешканців, з них 180 були польськими колоністами, а Комарівка - 120 польських колоністів. Село входило до Галицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Комарова, Остої та Комарівки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Галичі. У середині ХІХ століття Комарів налічував лише два десятки вірян, наприкінці - три десятки, перед І світовою війною - майже шість десятків, а 1929 року - вже 220 осіб.

45550 Конюхи

Село Конюхи документально вперше згадується 23 липня 1495 року. Тут був оборонний замок XVII століття, перебудований у XVIIIст., а наприкінці цього століття на його руїнах збудували палац. 1906 року село мало 1070 мешканців, нині ж тут проживає менше восьми сотень осіб. Входило до Локачинського району, а від 2020 року є частиною Володимирського.

У 1667 році в Конюхах коштом Вацлава Гулевича, що мав племінницю Софію Потоцьку з родини місцевих власників Чарнецьких, було збудовано перший дерев'яний костел та засновано парафію, яка 13 червня того ж року отримала від них належне фінансово-матеріальне забезпечення. 7 січня 1703 року його підтвердили та збільшили трьома земельними наділами у сусідньому селі Колпитів землевласники Потоцькі, Михайло та Софія із роду Чарнецьких.

47612 Конюхи

Вперше у документах Конюхи згадуються 1405 року (як власність Іванка), є згадки також у 1440 (як містечко) і 1462 роках. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 2500 мешканців, 1900 року - 3103, у тому числі 2658 українців і 287 поляків, 1939 року - 4470, з них 3770 українців і 350 поляків, нині - 2600 осіб. Село входило до Козівського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до біщенської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, а 1908 року в схематизмі Львівської архідієцезії вперше згадуються в складі парафіяльної експозитури у Куропатниках, яка пізніше стала самостійною парафією Різдва св. Йоана Хрестителя, проте задум спорудження власної святині у Конюхах визрів ще 1905 року.

78600 Косів

Перші відомості про Косів містяться у грамоті князя Свидригайла від 1424 року, у 60-х роках XVIст. поблизу виросло місто, яке отримало назву Риків. Проте воно було знищене і відновлене вже під назвою Косів, а село Косів перейменували на Старий Косів. Як місто вперше згадується 1579 року, хоча вважається, що міські права надані лише 1654 року. З 60-х років XIXст. Косів був повітовим центром, у радянські часи став райцентром. 1937 року його назвали Косовим Гуцульським, щоб відрізнити від інших Косовів, проте ця назва не прижилась. На початку 80-х років ХІХст. мав 2795 мешканців (більшість - українці), нині - дев'ять тисяч осіб.

Парафія та перший (дерев'яний) костел у Косові відомі від початку XVIII століття. Постали коштом місцевих власників Юрія та Маріанни Дідушицьких, які, зокрема, пожертвували земельну ділянку під храм, виділили певну суму грошей і майна на утримання настоятеля та 1705 року звільнили чотирьох своїх підданих від будь-яких поборів взамін на виконання ними послуг при святині.

35000 Костопіль,
вул. Грушевського

У 1783р. отримано дозвіл на заснування в селі Остальцях, відомих у документах з 1648 року, містечка Костпіль чи Костопіль. Наприкінці XVIIIст. тут проживало 248 мешканців, 1860 року - 304, а після того, як 1885 року Костопіль став центром волості, 1897 року - 1706, на початку 20-х років - 2990 осіб. 1923 року Костопіль став містом, 1925 року - повітовим центром. У 1939р. підтверджено статус міста, був райцентром, а від 2020 року входить до Рівненського району. Нині має понад 30 тисяч жителів.

Кількість римо-католиків Костополя, які належали до парафії Заручин Пресвятої Діви Марії в Олександрії, 1923 року зросла настільки, що вони отримали свою парафію, а 1924 року - дерев'яний костел Пресвятого Серця Господа Ісуса Євхаристійного. Проте 1927 року їх чисельність становила вже 2300 осіб - надто багато для невеликої святині.

35000 Костопіль,
вул. Грушевського

У 1783р. отримано дозвіл на заснування в селі Остальцях, відомих у документах з 1648 року, містечка Костпіль чи Костопіль. Наприкінці XVIIIст. тут проживало 248 мешканців, 1860 року - 304, а після того, як 1885 року Костопіль став центром волості, 1897 року - 1706, на початку 20-х років - 2990 осіб. 1923 року Костопіль став містом, 1925 року - повітовим центром. У 1939р. підтверджено статус міста, був райцентром, а від 2020 року входить до Рівненського району. Нині має понад 30 тисяч жителів.

Католики латинського обряду Костополя належали до парафії Заручин Пресвятої Діви Марії в Олександрії. Їх чисельність із розвитком містечка, яке 1923 року стало містом, суттєво збільшилась, тому цього ж року тут заснували парафію, а наступного, 1924 року коштом вірян та завдяки зусиллям адміністратора о. Людвика Варпеховського збудували дерев'яний костел Пресвятого Серця Господа Ісуса Євхаристійного на вулиці Варшавській (нині - Грушевського).