48372 Горигляди

Перша згадка в документах про Горигляди датується 1421 роком, згадуються письмово також 27 червня 1440 року. Населені були переважно українцями. Сьогодні тут проживає понад 1200 мешканців. Село входило до Монастириського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Римо-католики села належали до парафії св. Миколая у Коропці. Перша філіальна дерев'яна каплиця в Гориглядах у схематизмах Львівської архідієцезії згадується, починаючи із 1913 року, проте її так і не освятили. Наступну і теж дерев'яну каплицю, але на кам'яному фундаменті, було збудовано та освячено 1927 року. Земельну ділянку для неї та будівельні матеріали виділив місцевий власник Людвик Вишневський, замордований чекістами 1940 року.

82634 Гребенів

Гребенів вперше письмово згадується у XVI столітті, хоча поселення пов'язують із битвою у 1015 році між військами князів Святополка І і Святослава Володимировича (останній загинув та був тут похований). 1869 року у селі проживало десь 230 мешканців. У 20-х - 30 роках ХХ століття Гребенів завдяки місцевим мінеральним водам став популярним курортом, де відпочивало і лікувалось близько 2500 осіб за сезон, нині ж він нараховує майже шість сотень селян. Входив до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Римо-католики Гребенова належали до парафії Семи Скорбот Матері Божої у Сколему стрийського деканату. Лише на початку 30-х років ХХ століття, коли внаслідок зростаючої популярності курорту збільшилась кількість відпочивальників-католиків, а чисельність місцевих вірян майже досягла чотирьох десятків, було прийнято рішення щодо спорудження філіального дерев'яного костелу на мурованому фундаменті.

78621 Яблунів

У 1593 році король Сігізмунд ІІІ Ваза дозволив Станіславу Влодеку заснувати на землях села Стопчатова містечко, яке 1602 року отримало магдебурзьке право та було назване Влодковом. Проте наступні власники містечка Яблоновські у 1630-1640рр. перейменували його за своїм прізвищем на Яблунів. У 1940 році став селищем міського типу та райцентром, але 1962 року увійшов до Косівського району. Нині тут проживає понад дві тисячі мешканців.

Перша римсько-католицька святиня (звісно, дерев'яна) мала постати у містечку Влодків у першій половині XVIIст. після його заснування, а у першій половині наступного століття (за деякими даними, навіть раніше - 1683 року) її замінив черговий дерев'яний костел, що підтверджується як датованими сороковими роками цього століття предметами оснащення, так і документом 1760 року відновлення/заснування парафії.

34641 Яцьковичі,
вул. Зарічна

Село Яцьковичі було засноване у другій половині XIX століття родиною дрібних поміщиків Яцьковицьких і населене переважно українцями. А колишнє переважно польське село (Рудня) Поташня, що нині є частиною Яцьковичів, заснували мазури, які копали тут руду та випалювали цеглу, а відходи виробництва (поташ) висипали вздовж річки. 1943 року внаслідок братовбивчого українсько-польського конфлікту ці села були взаємно зруйновані. Нині у Яцьківцях проживає понад 1200 мешканців. Село входило до Березнівського району, а від 2020 року є частиною Рівненського.

Католики латинського обряду Поташні і Яцьковичів, ймовірно, належали до парафії св. Каетана у Березному. У 1923-1924 роках у Поташні було засновано парафію, якою став опікуватись адміністратор о. Франциск Рутковський.

Завдяки його зусиллям і коштам близько трьох з половиною тисяч парафіян, що проживали також у трьох десятках навколишніх сіл і хуторів, 1925 року Поташня отримала перший (дерев'яний) костел св. Йосифа, Улюбленця Пресвятої Діви Марії. У 1927 році о. Рутковського замінив настоятель о. Йосиф Олександрович, наступного, 1928 року адміністратором став о. Раймонд Козич, ще через рік - о. Стефан Іваніцький, а 1932 року настоятелем призначили о. Фаустина Лісіцького. В середині 30-х років парафію перейняв настоятель о. Юлій Януш, який 1936 року розпочав у селі будівництво мурованого храму, що мав замінити дерев'яний, за проектом у стилі пізнього модерну молодого львівського архітектора Оттона Федака.

35112 Яловичі

Вважається, що у XIIст. тут був фермський двір князя Луцького Ярослава Ізяславовича, який жив у Ярославичах. Але перша документальна згадка про село датується лише 1545 роком, згадується також у 1564, 1565, 1569, 1570 і 1577 роках. 1900 року у селі проживало 190 мешканців, нині воно має дві сотні осіб. Належало до Млинівського району, а від 2020 року є частиною Дубнівського.

Перший (дерев'яний) костел в Яловичах постав у 50-х роках XVII століття за кошти власника села Самуеля Долмата Ісайковського та 1658 року був ним переданий оо.-домініканцям разом із майновою пожертвою для монастиря. Цю фундацію затвердив сейм 1667 року. Пізніше ченці збудували для себе мурований монастир, використавши будівельні матеріали із частково зруйнованого місцевого замку.

24500 Ямпіль

Поселення згадується у документах у першій половині XVIст., проте містечко вважається заснованим близько 1600 року. З 1797 року (за винятком 1794-1804рр.) Ямпіль був повітовим центром, у 1924р. став селищем (міського типу), 1932 року - райцентром, 1985 року отримав статус міста, 2020 року увійшов до складу Могилів-Подільського району. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 4305 мешканців, у тому числі 357 католиків, 1905 року - 6496, нині - понад 10 тисяч мешканців осіб.

Римо-католики містечка спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у далекій Мястківці, яка нині є Городківкою, а після заснування 1806 року самостійної парафії (Зіслання) Святого Духа у розташованій ближче Дзигівці, перейшли до неї. Ще наприкінці XVIII століття тут постала перша, ймовірно, дерев'яна святиня коштом місцевої власниці Катерини Орловської (у дівоцтві - Прушинської).

47261 Ярчівці

Село Ярчівці відоме у документах із XVII століття. 1880 року тут проживало 753 мешканців, переважна більшість яких була греко-католиками, 1921 року - 1344, нині - майже чотири сотні осіб. Село входило до Зборівського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського району.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Анни у Зборові. Наприкінці ХІХ століття їх було лише три десятки, перед Першою світовою війною - на півсотні більше, а в середині 20-х років - аж шість сотень. Саме тоді і планували збудувати у Ярчівцях філіальну муровану каплицю на 800 осіб, проте, як свідчить переписка відповідних урядових інстанцій, не вистачило коштів навіть на розробку її проекту.

78500 Яремче

Яремче (відоме з 1788р., належало до села Дора) виникло як окреме селище дачного типу наприкінці 90-х років ХІХ століття. 28.09.1910р. його виділили у самостійну адміністративну одиницю. Села Дора і Ямна, які нині є частиною міста, згадуються у документах XVI-XVII століть. З 1940 року Яремче деякий час було районним центром, а з 1963р. є містом обласного значення, в якому нині проживає понад 8 тисяч мешканців.

З десяток католиків латинського обряду Дори (з присілком Яремче) і Ямни, які пізніше утворять нове Яремче, спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній, а від 1857 року - до новоствореної капеланії у Делятині, що від 1890 року вже була самостійною парафією св. Франциска. Зі збільшенням чисельності місцевих та відпочиваючих в Яремчому римо-католиків 1898 року було споруджено та освячено філіальну дерев'яну каплицю.

78590 Яремче-Микуличин

Яремче (відоме з 1788р., належало до села Дора) виникло як окреме селище дачного типу наприкінці 90-х років ХІХ століття. 28.09.1910р. його виділили у самостійну адміністративну одиницю. Села Дора і Ямна, які нині є частиною міста, згадуються у документах XVI-XVII століть. З 1940 року Яремче деякий час було районним центром, а з 1963р. є містом обласного значення, в якому нині проживає понад 8 тисяч мешканців.

У документах першу згадку про Микуличин датовано 1412 роком, у 1437р. згадується як Mykolincze, а 1448 року - як Miculincze. У 1781р. село мало 775 мешканців (763 українців, 12 євреїв). У XIX столітті Микуличин був найбільшим поселенням у всій Європі, простягаючись на 44 кілометри від Яремчого до кордону із Закарпаттям. 1900 року було 4306 жителів (3429 українців, 268 поляків і 608 євреїв). Пізніше від Микуличина від'єднали інші поселення, у тому числі Яремче, Ворохту, Татарів. Нині село входить до Яремчого та нараховує 5200 мешканців.

Нечисленні римо-католики Микуличина спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній, а від 1857 року - до новоствореної капеланії у Делятині, яка від 1890 року вже була самостійною парафією св. Франциска.

78143 Ясенів-Пільний

Вперше село згадується 1427 року (називалось Єсеневом), пізніше - 4 травня 1472 року як Єсьонов (Ieszyonow). В останні кілька століть продемонструвало позитивну статистику чисельності мешканців: 1781р. - 746, 1855р. - 1963, 1900р. - 2507, 1935р. - 2968, 2003р. - 3268, 2021 - 3300. У всі часи серед них за національною ознакою переважали українці. Село входило до Городенківського району, а тепер - до Коломийського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Городенці. 1853 року тут збудували коштом власника села Яна Кшиштофовича філіальну дерев'яну каплицю, яку було освячено того ж року. Кількість католиків латинського обряду у Ясеневі-Польному збільшилась від півсотні у 70-х роках ХІХ століття до майже тисячі у 30-х роках ХХ століття.