KADIEJÓWKA (Sergo, Stachanów). Dawny kościół p.w. św. Antoniego / św. Ignacego (Loyoli?) (1915 - 191?). Ługański obw., miasta

9400? Кадіївка

Перше поселення на території нинішньої Кадіївки згадується 1707 року як Протік Гриценків, а Кадіївка вперше згадується у 90-х роках ХХ століття. З розвитком вугледобування об'єднались кілька копалень, у тому числі Кадіївська, із сусідніми селами і 1932 року селище отримало статус міста, а 1937 року було перейменоване на Серго. Втім, вже через кілька років місту повернули стару назву Кадіївка, проте 1978 року знову перейменували (на Стаханів). 12 травня 2016 року місту остаточно повернули історичну назву Кадіївка. Населення - понад 70 тисяч мешканців.

Римо-католики, що працювали на місцевих копальнях та промислових підприємствах (переважно - поляки), спочатку належали до парафії у Бахмуті, але у першому десятилітті XX століття перейшли до парафії у Луганську. За сумнівною інформацією міського історичного музею, отриманою вже після ІІ світової війни на підставі спогадів старожилів, костел в Кадіївці було споруджено 1896 року під титулом св. Антонія.

KAMIONKA BUSKA (Kamionka Strumiłowa). Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1822 - 1836). Lwowski obw., Lwowski r-n

80400 Кам‘янка-Бузька,
вул. Хомина, 5

Кам'янка вперше у документах згадується у 1405, 1406 і 1411 роках як Д(и)мошин. Отримала 1471 року магдебурзьке право, підтверджене у 1509 році. У 70-х роках XVст. місцевий староста Юрій Струмило, на честь якого місто у 1485-1944рр. називалось Кам'янка-Струмилова, збудував тут замок. У 1867 році місто стало центром повіту, а від 1940 року було райцентром, поки 2020 року не перейшло до Львівського району. У 1880р. тут проживало 6107 мешканців, у тому числі 1641 греко- і 1590 римо-католиків, нині ж - понад десять тисяч осіб.

У вересні 1471 року Ю. Струмило здійснив фундацію замкової каплиці, яка отримала титул Успіння Пресвятої Діви Марії, свв. Петра і Павла і Всіх Святих. У 1472-1473рр. згадуються місцеві душпастирі оо. Ян Бустазій і Григорій.

У 1477 році коштом Ю. Струмили на Глинському передмісті Кам'янки заснували парафію та збудували дерев'яний костел Святого Духа, який знищили татари 1627 року. У 1633 році відбулось повторне заснування парафії та спорудження нового дерев'яного храму (Успіння Пресвятої Діви Марії) з фундації короля Владислава IV, але вже на іншому місці. У 1716-1722рр. навколо цього костелу, який потім розібрали, збудували наступний великий дерев'яний храм. Його після викінчення 3 серпня 1766 року консекрував архієпископ Вацлав Сераковський.

KAMIONKA WIELKA. Dawny kościół p.w. św. Michała Archanioła (1868). Iwano-Frankiwski obw., Kołomyjski r-n

78244 Велика Кам'янка

Велика Кам'янка відома у документах з 1416 року. Від 1634 року згадується як містечко. Нині є селом із населенням близько 2300 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у Жукові. 1868 року у Великій Кам'янці постав та був освячений філіальний дерев'яний (на мурованому фундаменті) костел св. Архангела Михаїла (є ще дата 1857 року зі схематизму архідієцезії за 1936 рік, яка, швидше за все, не відповідає дійсності). Храм мав головний вівтар із скульптурою Матері Божої Непорочної та образом св. св. Архангела Михаїла та два бічні зі скульптурами Пресвятого Серця Ісуса і Матері Божої, а також дерев'яну дзвіницю на три дзвони.

KAMJANE (Wojtkiewicze). Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1929 - 1930). Rówieński obw., Sarnenski r-n

34220 Кам'яне

Поселення вважається заснованим у XVI столітті як Вишневе, яке наступного століття перейменували на Війткевичі. Наприкінці 1939 року тут проживало 1998 мешканців. У 1946 році село назвали Кам'яним. Входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського. Нині воно нараховує понад 1300 осіб.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, а зі середини 20-х років - до новозаснованої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитнему. У 1926 році у Війткевичах розпочали спорудження дерев'яного костелу коштом вірян, прикордонників та Адама Осінського із Устриків-Долішніх, який, зокрема, пожертвував для цього земельну ділянку.

KARASIN. Dawny kościół bez wezwania (1938 - 1940). Wołyński obw., Kamieńkoszyrski r-n

44612 Карасин

Село Карасин вважається заснованим у першій половині XVI століття, зокрема, згадується у 1539, 1566, 1577 і 1583 роках. На початку ХХ століття тут проживало понад тисячу мешканців, нині ж село має лише трохи більше семи сотень осіб. Входило до Маневицького району, а від 2020 року є частиною Камінь-Каширського.

Католики латинського обряду Карасина належали до парафії Преображення Господнього у Маневичах. Свою святиню (дерев'яну) вони отримали лише наприкінці 30-х - на початку 40-х років ХХ століття завдяки сприянню маневицького настоятеля о. Болеслава Ястжембського.

KATERYNÓWKA (Katerynental, Skobelew). Dawny kościół p.w. św. Piusa V, papieża (1868). Mikołajewski obw., Mikołajowski r-n

57060 Катеринівка

Поселення Катериненталь заснували 1817 року вихідці із Бадена, Рейнпфальца, Ельзаса і Вюртемберга (всього - 51 родина), а 1886 року тут проживало майже півтори тисячі осіб. У Ісв. війну село називали Скобелєв. 1944 року усіх мешканців німецького походження було депортовано у Німеччину, до Східного Сибіру. Нині у селі проживає близько семи сотень мешканців.

Мурований храм у Катериненталі постав коштом місцевих парафіян 1868 року. Він знаходився на перехресті основних вулиць: Обергассе, Шванцгассе, Швабенгассе та Йозефгассе. 22 вересня 1896 року костел консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. Перед більшовицьким переворотом 1917 року понад 1600 вірян обслуговував адміністратор о. Рох Штейн. На кладовищі була каплиця Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги із родинним склепом, споруджена А. Буллінгером.

KLIMIEC (Karlsdorf). Dawna kaplica p.w. Opieki Matki Boskiej (1883). Lwowski obw., Stryjski r-n

82650 Климець

У 1838 році землевласник Карл Шайф (Зайф?) поселив на західній околиці села Климець, заснованого у середині XVI століття, німецьких колоністів із Чехії, що започаткувало село Карлсдорф (на три роки пізніше, ніж Феліцієнталь). Станом на початок 80-х років ХІХ століття лише десята частина півтисячі мешканців Климця була римо-католиками, тоді як в Карлсдорфі їх була переважна більшість. У 1940 році радянська влада за угодою з нацистською Німеччиною переселила жителів німецького етнічного походження до Вартеґау в окупованій Польщі, а Карлсдорф пізніше став хутором Тростяним села Климець. Нині у селі проживає майже три з половиною сотні мешканців. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Римо-католики села Климець спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, від 1743 року - до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці, а 1787 року знову увійшли до стрийської парафії. У 1843 році завдяки Карлу Шайфу у селі Климець, яке мало (ймовірно, дерев'яну) каплицю Опіки Матері Божої, постав душпастирський осередок (капеланія), що охопив кілька навколишніх сіл, у тому числі і Карлсдорф.

KNIAŻDWÓR. Dawna kaplica p.w. Matki Bożej Neustającej Pomocy (1910 - 1912). Iwano-Frankiwski obw., Kołomyjski r-n

78294 Княждвір

Княждвір вперше у документах згадується 10 січня 1461 року (за іншими даними - у 1416 і 1427рр.), проте навіть сама назва села свідчить про його існування задовго раніше. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало приблизно півтори тисячі мешканців, нині село має понад 1800 осіб. З січня 1940 року його поділили на Горішній Княждвір і Долішній Княждвір, 7 червня 1946 року ці села перейменували на Верхнє і Нижнє, проте 1993 року Верхнє і Нижнє об'єднали і повернули селу історичну назву.

Нечисленні католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Коломиї. В середині ХІХ століття їх було лише з десяток, наприкінці цього століття та на початку наступного їх кількість перевищила 140 вірян. І свої святині вони не мали.

KNIHYNICZE. Dawny kościół p.w. Matki Bożej Częstochowskiej (1908). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

77030 Княгиничі

Вперше Княгиничі зустрічаються в документі від 12 листопада 1430 року, є також згадки у 1430, 1437, 1447 і 1451 роках. 1563 року отримали магдебурзьке право, були містечком. Етнічно у Княгиничах суттєво переважали українці. 1931 року тут проживало 1872 мешканців, 1939 року - 2040, нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Рогатинського району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Парафія у Княгиничах постала не пізніше 1448 року, коли тут згадується місцевий душпастир Яків. 1600 року архієпископ Ян Соліковський описує костел (ймовірно, дерев'яний) як вміло збудований, проте вже на початку 20-х років цього століття його зруйнували турки і татари. Після відновлення храм зазнав чергового знищення 1648 року під час польсько-козацьких війн.

KODNIA. Dawny kościół p.w. Matki Boskiej Pocieszenia (1828). Żytomierski obw., Żytomierzski r-n

12452 Кодня

Поселення вперше згадується у джерелах як Коденград (місто) 1301 року, проте було знищене монголо-татарами, але швидко відродилось, адже через нього проходив торговий шлях з Києва на Поділля і до Чорного моря. У Російській імперії було центром волості, а від 1924 року деякий час - районним центром. Нині тут проживає понад 2100 мешканців.

У першій половині XVII століття у Кодні існував дерев'яний костельно-монастирський комплекс оо.- августинів, який було знищено під час козацько-польських війн Така ж доля спіткала у 70-х роках цього ж століття чергові августинські будівлі, відновлені 1656 року. І лише десь в середині наступного століття августини коштом місцевих власників Глибоцьких змогли знову збудувати свої дерев'яні костел та монастир. Приблизно тоді ж було засновано також парафію (до того Кодня належала до парафії у Житомирі).

Filmy


Przynależność i stan