78271 Молодятин

Молодятин відомий у джерелах від 1560 року під первісною назвою Дем'янівка, мешканці якої приблизно 1576 року (можливо, після татарського руйнування) оселись неподалік, заснувавши, власне, Молодятин. Згадується також 1631 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало близько тисячі селян, нині - понад 1800 осіб.

За інформацією схематизмів Львівської архідієцезії, католиків латинського обряду у Молодятині протягом другої половини ХІХ століття було приблизно чотири десятки вірних, Перед І світовою війною їх чисельність зменшилась до двох з половиною десятків, а в середині 30-х років ХХ століття становила трохи більше трьох десятків осіб.

35100 Млинів

Перша письмова згадка про Млинів датується 1508 роком, проте на півночі поселення виявлено залишки давньоруського міста Муравиці (Моравиці), згаданого 1149 року у літописі. У 1789 році Млинів отримав магдебурзьке право, від 1866 року був центром волості, а після 1939 року став селом і водночас районним центром. Із 1959 року є селищем міського типу. Нині у Млинові проживає понад вісім тисяч мешканців, і входить селище до Дубнівського району.

Спочатку римо-католики Млинова належали до парафії у Коблині. У 1785-1786 роках у Млинові коштом його власника Януша Ходкевича було споруджено за проектом придворного архітектора короля Станіслава Понятовського Е. Шрєгєра філіальний невеликий мурований костел довжиною 35 метрів та шириною 18.5 метрів. 1833 року парафію з Коблина перенесли до Млинова, і ця святиня стала парафіяльною. У 1906 році її реставрував місцевий настоятель о. Серафим Собанський. Під час І сітової війни храм зазнав істотних руйнувань. Його чергову реставрацію здійснив 1921 року настоятель о. Телесфор Перегуда.

82482 Моршин

Вперше Моршин у документі згадується 2 січня 1482 року як невелике село. Місцеві мінеральні джерела відомі від 1538 року, а із 70-х років XIX століття поселення стало розвиватись як курорт та лікувальниця. Перед Ісв. війною Моршин порівнювали з найпопулярнішими європейськими курортами, називали його «галицьким Спа» та «галицьким Карлсбадом». Моршинська ропа експортувалась в США, Англію, Італію, Румунію та інші країни. У радянські часи приватні курортно-лікувальні пансіонати були об'єднані у санаторії. У 1948 році Моршин отримав статус селища міського типу, а від 22 листопада 2002 року є містом обласного значення. Проживає у ньому понад 5800 мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких із середини XIX століття до кінця 30-х років XX століття зросла від двох десятків до понад сотні, належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Болехові. Проте з розвитком містечка виникла необхідність у спорудженні власної святині, особливо, беручи до уваги зростаючу кількість відпочиваючих. Тому у 1930-1932 роках у Моршині за проектом архітектора Лаврентія Дайчака було споруджено муровану філіальну каплицю, якою опікувались отці-францисканці.

89600 Мукачево,
вул. Миру, 9

Mukaczewo istniało już w IXw. jako miasto białych Chorwatów. W kronice Anonima „Dzieje Węgrów” opisano, jak wódz Węgrów Almosz (Arpad) w 896r. przeszedł przez Karpaty i zdobył Mukaczewo, w którym 40 dni świętował zwycięstwo. Miasto także jest wspominane w latach 1263, 1339 i 1352. W 1376r. królowa Węgier i Polski Elżbieta nadała miastu przywilej i pozwolenie na posiadanie własnej pieczęci z podobizną św. Marcina. W 1445r. miasto otrzymało prawo magdeburskie. Obecnie jest centrum rejonu з населенням понад 85 тисяч мешканців.

За не підтвердженими даними, костел у Мукачеві збудували ще у XIII столітті, проте перша документальна згадка про храм датується 1332-1335 роками. Далі костел у письмових джерелах з'являється у 1356-1357 та 1493 роках. Є підстави вважати, що святиня в другій половині XV чи в першій половині XVІ століть зазнала значної реконструкції.

47513 Нараїв

Нараїв, утворений колишніми поселеннями Нараїв-місто і Нараїв-село, вперше письмово як містечко згадується 1443 року, є також згадки у 1477, 1479 і 1490 роках. 1578 року отримав магдебурзьке право (за іншою інформацією, його тоді було лише підтверджено, а надано - раніше). 1939 року тут (у місті і селі) проживало понад сім тисяч мешканців, з яких більше п'яти тисяч були українцями, нині ж село має близько 1700 осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Нараєві був знищений близько 1591 року та відновлений не пізніше 1600 року. Проте вже 1615 року цей храм знову згадується як зруйнований. Чергова святиня постала перед 1662 роком, але й вона протривало недовго. Парафія ж тут перестала існувати у першій чверті XVII століття. У 1701-1705 роках коштом місцевого власника Адама Сенявського споруджено наступний дерев'яний костел та відновлено парафію, проте вже через чотири роки храм спалили шведські (чи московітські) війська.

34264 Нетреба

На теренах теперішнього села Нетреба до ІІсв. війни містились села Будки Борівські, Окопи і власне Нетреба. Борівські Будки (58 дворів) та Окопи (34 двори) населяли поляки, тоді як в Нетребі (лише 28 дворів) з дуже бідним, неродючим грунтом жили українці. Села Борівські Будки і Окопи були спалені у 1943 році загоном УПА, частина поляків загинула, інші виїхали до Польщі. В Окопах на братській могилі вбитих поляків місцеві українці встановили пам'ятник. Нині у селі проживає близько півтисячі мешканців.

Римо-католики Будок Борівських і Окопів належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1934 році в Окопах коштом вірян і лісництва та завдяки зусиллям о. Брунона Виробіша було збудовано дерев'яну на мурованому фундаменті філіальну каплицю. Цього ж, 1934 року її консекрував єпископ Адольф Шельонжек.

45652 Несвіч

Несвіч вважається заснованим у середині минулого тисячоліття, проте як на його території, так і навколо виявлені рештки городищ та поселень не тільки давньоруських, але й навіть раніших слов'янських періодів та культур. Був родовим поселенням князів Несвіцьких, від яких походить легендарний гетьман України Байда-Вишневецький. Нині є селом з населенням близько восьми сотень мешканців.

Відомо, що перший костел святого Матвія, Апостола, у Несвічі постав у 1612-1618 роках коштом місцевого власника Матвія Стемпковського. Вважається, що це був бароковий мурований храм, який 1802 року добудували та розширили завдяки Антонію Соболевському та Янові Маєвському (за іншою, менш переконливою інформацією, перша святиня була дерев'яною і вона згоріла, а мурованою - лише друга). У будь-якому випадку, 1808 року оновлений (чи новий) костел освятив єпископ- помічник Луцько- Житомирський Ян Підгороденський.