78200 Радів

Село Радів, яке до 40-х років називалось хутір Радів-Колонія, було засноване, ймовірно, переселенцями із Польщі. 1906 року тут проживало 178 мешканців, а нині - понад три сотні. Входило до Млинівського району, а зараз - до Дубнівського.

Можливо, ще у ХІХ столітті у Радові постала дерев'яна каплиця. 1925 року у селі було засновано самостійну парафію, а вже наступного року стару каплицю замінив новий дерев'яний костел св. Ігнатія Лойоли, збудований коштом парафіян. У 30-х та першій половині 40-х років настоятелем радівської парафії був о. Михайло Гродзіцький, який обслуговував понад 1100 вірян у двох з половиною десятках сусідніх сіл.

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

Римо-католики Радехова спочатку належали до парафії у Станині та своєї святині не мали. Проте завдяки місцевому власнику Йосифу Мієру у 1775-1776 роках до міста було перенесено парафію зі Станина та розпочали будівництво мурованого костелу св. Анни (можливо, що такий титул мала парафія у Станині). Завершили спорудження храму 1828 року його консекрацією під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

35311 Радивилів

Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста. Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району. Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Станом на 1726 рік цей чи інший храм, що його замінив, вже не існував. Новий дерев'яний костел постав 1760 року завдяки зусиллям настоятеля о. Павла Моклака, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний храм збудували 1841 року під керівництвом настоятеля о. Станіслава Сагатовського.

77000 Рогатин

Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком (входив до Галицько-Волинського князівства). 1366 року Рогатин згадується як фортеця, а 1390 року - як місто. У 1415р. галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин на місце села Філіповичі та домігся для нього магдебурзького права. Згадується також у 1433, 1440, 1443, 1444, 1460 і 1461 роках. 1849 року Рогатин став центром повітового староства, а 1939 року - райцентром. 1887 року тут проживало 6548 мешканців, з них 2407 греко- і 942 римо-католиків, у 1921р. - 5736, 1939 року - 8100, у том у числі 3000 українців, 1750 поляків, 100 українців-латинників, а нині - майже 8 тисяч осіб. Від 2020 року місто входить до Івано-Франківського району.

У 1538 році в Рогатині постав парафіяльний мурований храм св. Миколая, яким замінили дерев'яні костели, що існували у місті від 1415 року. А 1614 року власник Курян на Тернопільщині Миколай Висоцький фундував в Рогатині домініканський монастир, пожертвувавши ордену кам'яницю. Приблизно через двадцять років домініканців додатково обдарував інший Висоцький із Курян - Кшиштоф (Курянський).

77000 Рогатин

Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком (входив до Галицько-Волинського князівства). 1366 року Рогатин згадується як фортеця, а 1390 року - як місто. У 1415р. галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин на місце села Філіповичі та домігся для нього магдебурзького права. Згадується також у 1433, 1440, 1443, 1444, 1460 і 1461 роках. 1849 року Рогатин став центром повітового староства, а 1939 року - райцентром. 1887 року тут проживало 6548 мешканців, з них 2407 греко- і 942 римо-католиків, у 1921р. - 5736, 1939 року - 8100, у том у числі 3000 українців, 1750 поляків, 100 українців-латинників, а нині - майже 8 тисяч осіб. Від 2020 року місто входить до Івано-Франківського району.

У 1538 році в Рогатині постав парафіяльний мурований храм св. Миколая, у середині 40-х років XVIIст. - мурований домініканський костел св. Гіацинта (Яцка), а рогатинська шпитальна святиня (вочевидь, дерев'яна) вперше згадується у документах 1600 роком.

77000 Рогатин

Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком (входив до Галицько-Волинського князівства). 1366 року Рогатин згадується як фортеця, а 1390 року - як місто. У 1415р. галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин на місце села Філіповичі та домігся для нього магдебурзького права. Згадується також у 1433, 1440, 1443, 1444, 1460 і 1461 роках. 1849 року Рогатин став центром повітового староства, а 1939 року - райцентром. 1887 року тут проживало 6548 мешканців, з них 2407 греко- і 942 римо-католиків, у 1921р. - 5736, 1939 року - 8100, у том у числі 3000 українців, 1750 поляків, 100 українців-латинників, а нині - майже 8 тисяч осіб. Від 2020 року місто входить до Івано-Франківського району.

У 1538р. в Рогатині постав парафіяльний мурований храм св. Миколая, у середині 40-х років XVIIст. - мурований домініканський храм св. Гіацинта (Яцка), який 1784 року австрійська влада разом із монастирем передала на потреби військових, а 1842 року місцевий власник Леопольд Красінський у своєму заповіті пожертвував містечко Підгороддя та села Завадівка, Залип'я і Голодівка черницям згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія де Поля (шариткам) на будівництво шпиталю та дитячого виховного закладу.

77600 Рожнятів

Перше поселення тут виникло у XII столітті, називалось Старим Селом. Наступне згадується у документі 29 червня 1411 року вже як Рожнятів, є ще згадка 1464 року. 14 листопада 1785 року Рожнятів отримав магдебурзьке право. Тоді тут проживало 1008 мешканців, 1857 року - 2505, 1880 року - 2939, у тому числі 1359 українців, 1147 німців і 430 поляків, 1921 року - 3266, 1939 року - 3950, нині ж - понад 3900 осіб. Від 1940 року є селищем міського типу та було райцентром, 2020 року Рожнятів увійшов до Калуського району.

Існування парафії у Рожнятові задокументовано 1662 року, проте вона не прижилась. У 1703 році місцеві власники Конецпольські фундували тут дупастирський осередок єзуїтів, передавши їм свою каплицю у маєтку разом із її оснащенням, а також значні кошти та 7 відсотків від надходжень із двох сіл. А фактичне заснування парафії здійснив архієпископ Львівський Миколай Вижицький декретом від 16 січня 1738 року.

78635 Рожнів

Рожнів вперше документально згадується 1408 року, є також згадка у 1424 і 1452 роках. 1880 року у селі проживало 5445 мешканців, з них лише 80 були римо-католиками, 1935 року - понад 7800 (переважна більшість була українцями), нині село має понад п'ять з половиною тисяч осіб.

Католики латинського обряду Рожнева спочатку належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Косові. В середині ХІХ століття їх було менше дев'яти десятків, наприкінці ж цього століття чисельність місцевих римо-католиків збільшилась незначно - до 110 осіб. Проте попри невелику кількість, за непідтвердженою інформацією, вони вже на початку наступного століття намагались збудувати у селі каплицю.

82163 Рівне

У 1783-1787рр. близько 80 сімей переселенців-німців на колишніх землях василіанського монастиря у Літні заснували село, яке назвали Кенігзау. 1880 року тут проживало понад сім сотень мешканців, 1934 року - 677. 1938 року село офіційно перейменували на Рівне, хоча цю назву вживали і раніше. У 1940р. німців виселили до Ватерґав, а їх домівки спочатку зайняли місцеві українці, а після 1945 року - депортовані українці із Польщі. Нині село має лише півтори сотні осіб.

Німецькі переселенці сповідували католицизм латинського обряду та належали до парафії Пресвятої Трійці у Меденичах. Свою святиню їм вдалось збудувати власним коштом лише у середині ХІХ століття, коли їх чисельність майже досягла семи сотень вірян.

33001 Рівне,
вул. Дорошенка

Вперше Рівне згадується у 1283р. у польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства. Магдебурзьке право отримало 1492 року. Від 1793 року - центр повіту, від 1939 року - обласний центр. У 1629р. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, 1858 року - 5054, 1897 року - 24573, 1921 року - 30000, 1939 року - 43000, нині - понад 264 тисячі осіб.

Волею називали лівобережне передмістя, де селились новоприбулі, які за наділ землі певний час не платили земельних податків (територія між сучасними вулицями Хмільною, Дорошенка і Дубенською). Ще до спорудження рівненського парафіяльного мурованого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Архангела Михаїла власник міста Станіслав Любомирський збудував тут 1764 року на католицькому кладовищі муровану цвинтарну каплицю Опіки св. Йосифа.