44000 Шацьк

Поселення Сачко (Щачко, Шачко чи навіть Шечко) вперше згадується у документах у 1407 та 1410 роках, а 1595 року - як містечко. Від 17 січня 1940 року Шацьк був районним центром, 13 квітня 1957 року отримав статус селища міського типу, а тепер належить до Ковельського району. Проживає у селищі понад 5300 мешканців.

Нечисленні римо-католики Шацька належали до парафії Пресвятої Трійці у Любомлі. 1927 року вони вирішили збудувати філіальну каплицю, дуже швидко зібрали на це кошти та приступили до її будівництва. 1936 року святиня вже була споруджена, проте не вистачало грошей на її оздоблення та оснащення. Уряд виділив для цього лише незначну суму, решту довелось знову збирати парафіянам.

48605 Щитівці́

Щитівці відомі у документах із 1547 року, згадуються також у 1566, 1569, 1678 і 1583 роках. 1880 року у селі проживало 1100 мешканців (969 українців, 121 поляків і 10 німців), 1921 року - 982, 1931 року - 1056, нині воно має менше півтисячі осіб. Щитівці входили до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. В середині ХІХ століття їх було не більше восьми десятків, а в 1891 році, коли в схематизмі Львівської архідієцезії вперше вказується щитівецький костел, що продовжував будуватись, - понад 110 вірян.

45540 Шельвів

Перша документальна згадка про Шельвів датується 1577 роком. Нині у селі проживає понад півтисячі мешканців. Входило до Локачинського району, а від 2020 року є частиною Володимирського.

Черговий власник Шельвова Михайло Гуровський 14 серпня 1764 року пожертвував кошти на встановлення латинської вівтарії у місцевій греко-католицькій церкві, душпастирі якої зобов'язувались проводити святкові богослужіння для римо-католиків, а наступного, 1765 року збудував при своєму палаці муровану каплицю св. Архангела Михаїла. 26 серпня цього ж року її за згодою єпископа Антонія Волловича афілювали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Конюхах, 4 вересня храм освятив настоятель о. Андрій Камоцький.

78623 Шешори

Перша документальна згадка про поселення Шешори датується 1427 роком, наступна - 1445 роком. 1880 року село мало 1496 мешканців (1315 українців, 155 поляків і 26 німців), з яких 1315 були - греко- і 154 - римо-католиками. 1921 року тут проживало 1807 осіб, у тому числі 1391 українців і 397 поляків, нині ж село нараховує менше двох тисяч мешканців.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Матері Божої Святого Розарію в Косові, але 1778 року вони увійшли до парафії Пресвятої Трійці у Пістині. Відомо, що в Шешорах 1857 року було лише 162 вірних, а 1936 року - вже три сотні.

77556 Шевченкове

Вперше у документі село Велдіж (Велдіч), як до 7 червня 1946 року називалось Шевченкове, згадується 1469 року. Наступні письмові згадки датуються 1515 і 1578 роками. 1857 року в селі проживало 1766 осіб, 1921 року - 1469 українців, 456 поляків та близько 250 інших національностей, а 1939 року Велдіж нараховував 2910 мешканців, у тому числі 1890 українців (греко-католиків), 600 поляків та 50 українців (римо-католиків). Нині тут проживає понад 2100 селян. Шевченкове входило до Долинського району, а від 2020 року - до Калуського.

Римо-католики села спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Долині. 1846 року у Велдіжі коштом Релігійного фонду постала капеланія, до якої увійшло 18 сусідніх сіл, проте богослужіння відбувались у місцевій греко-католицькій церкві. Лише у 1852-1857 роках було споруджено дерев'яний костел, який 27 червня 1858 року освятив під титулом св. Йосифа долинський декан та настоятель о. Конрад Шмутс. А 27 липня 1868 року цей храм консекрував архієпископ Львівський Франциск Вежхлейський.

460?? Тернопіль,
ріг вул. Руської і Шевченка

Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.

Парафія та перший костел у Тернополі постали не пізніше 1550 року, коли згадується їх настоятель. Наступний храм розпочав будувати місцевий власник (від 1576 року) Костянтин Острозький, проте не встиг завершити до передчасної смерті 1588 року (він же відновив парафію та збільшив її матеріально-фінансове забезпечення).

Інша маленька ('parva') мурована святиня в Тернополі згадується під титулом св. Валентина на зламі XVI і XVII століть поблизу Львівської брами, проте після турецького нападу 1675 року вона станом на 1690 рік вже була руїною.

460?? Тернопіль-'Дружба'

Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.

Загребелля відоме у джерелах, принаймні, від XV століття. 1890 року тут проживало 1209 мешканців, у тому числі 974 поляків і 125 українців, 1921 року - 1112, 1939 року - 1350, з них 970 були поляками. Ще 1926 року село приєднали до Тернополя. У 1960-х роках на його території постав новий мікрорайон, який назвали «Дружбою».

Досить численні католики латинського обряду Загребелля належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі. У 1840 році на сільському кладовищі збудовали муровану каплицю, яка спочатку була лише усипальницею родини місцевих власників Кросновських. Коли ж на початку 60-х років ХІХ століття кількість римо-католиків перевищила три з половиною сотні, для них у цьому храмі тернопільські душпастирі стали звершувати богослужіння у святкові дні.

78596 Татарів

Перша письмова згадка про село датується 1671 роком. 1931 року Татарів вилучено із Микуличина, наприкінці міжвоєнного періоду тут проживало 1190 мешканців (630 українців, 300 євреї, 250 поляків і 10 німців). 1946 року назву Татарів замінили на Кремінці (за прізвищем лейтенанта, який загинув тут у 1944 році), але 1992 року стару назву відновили. Належав до Яремчого, але від 2020 року входить до Надвірнянського району, населення - понад півтори тисячі осіб.

Римо-католики поселення належали до капеланії у Делятині, що від 1890 року стала самостійною парафією св. Франциска. На початку ХХ століття з ініціативи Регіни Миколаші, дружини відомого львівського художника і фотографа Генрика, та о.-емерита Владислава Йогана, професора Львівського університету, у Татарові було створено комітет будівництва каплиці, спорудження якої розпочали весною 1911 року на земельній ділянці, подарованій тернопільським адвокатом і нотаріусом Станіславом Погорецьким.

47622 Таурів

Перша писемна згадка про Таурів (Таворів, Таборів) датується 1465 роком, згадується також у 1467-1474 роках. Принаймні, з другої половини XVI століття аж до ХХст. село належало львівським архієпископам, які віддавали його в оренду (зокрема, 22 травня 1570р. - аєп. Станіслав Сломовський, а 22 березня 1599 року - аєп. Ян Соліковський). 1880 року тут проживало 2158 мешканців, у тому числі 1327 поляків і 813 українців, 1921 року - 2041 поляків і 548 українців, 1939 року - 2940 жителів, нині - майже тисяча осіб. Село входило до Козовського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Таурова належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові. Ще наприкінці ХІХ століття у селі добивались спорудження власної святині. Навіть 1890 року Львівська курія передала на це частину коштів, проте їх використали на будівництво каплиці у Городищі.

45085 Тойкут

Село Тойкут утворене в 40-х роках ХХ століття на теренах знищеного під час ІІ світової війни містечка Несухоїжі, документально відомого від 1502 року. 1870 року тут проживало 729 мешканців, 1906 року - 1174, наприкінці 30-х років 90% його населення складали євреї, нині село має півтисячі осіб. Інша частина колишнього містечка є селом Воля.

Містечко не мало католицької святині латинського обряду, лише греко-католицьку церкву. У ній, зокрема, 29 вересня 1771 року охрестили майбутнього єпископа Луцько-Житомирського Михайла Пивницького з греко-католицької родини, який перейшов на латинський обряд вже у сані священника. Нечисленні місцеві римо-католики належали до парафії Введення в Храм Пресвятої Діви Марії у Буцині.