47743 Баворів

Село у документах вперше згадується 1411 роком, є згадки також у 1439 і 1447 роках. Від 1519 року вважалось приватним містом, що було підтверджено також 1543 року, проте з розвитком Тернополя як економічного і оборонного центру занепало і знову стало селом. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 1253 мешканців, у тому числі 818 греко- і 378 римо-католиків, нині - понад шість сотень осіб.

Вперше мурована замкова каплиця у Баворові згадується у 1600 році, а 1666 року занотовано пошкодження козаками поховань Баворовських і Збараських, що знаходились у ній. Настоятель місцевої парафії св. Вацлава звершував у цьому храмі богослужіння кожних середи і п'ятниці.

81530 Бар

Перша згадка у документах про невелике село Бар, яке нині налічує лише трохи більше двох сотень мешканців, датується 1610 роком.

Римо-католики поселення належали до парафії св. Катерини у Мильчицях. Філіальна каплиця у Барі постала завдяки зусиллям та частково коштам настоятеля цієї парафії о. Мартина Августина. Проте за одними даними її спорудили як дерев'яну 1893 року, а за іншими - у 1897 році вона вже була мурованою. Земельну ділянку під святиню надала родина Романовичів, а до фінансування її спорудженя долучились і самі парафіяни, і власник сусіднього Косова. У храмі знаходився образ Матері Божої Непорочної XVIIст. з костелу у Мильчицях, який у Барі був оточений великою шаною. У 1909 року тут з'явилась парафіяльна експозитура, проте священик проживав не у цьому селі, а у сусідньому Милятині. А в 1925 році у Барі створили парафію, до якої увійшло також село Косів.

81551 Бартатів

Вперше це поселення під назвою 'Бартольтова корчма' згадується 1433 року як королівський подарунок Львівській архідієцезії, а 1 жовтня 1442 року за проханням архієпископа Яна Одровонжа село перевели на німецьке (магдебурзьке) право. Бартатів залишався власністю архідієцезії аж до ХХ століття. Нині у селі проживає понад сім сотень мешканців. Входило воно до Городоцького району, а від 2020 року - до Львівського.

Місцеві римо-католики, яких у селі у 80-х роках ХІХ століття було майже три сотні (греко-католиків - понад чотири сотні), належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Оброшиному. На початку ХХ століття за фінансової підтримки архієпископа Йосифа Більчевського у Бартатові розпочали спорудження мурованої філіальної каплиці. Будівництвом керував інженер Томаш Кшивородзький. Спорудження святині, в основному, завершилось 1911 року, проте внаслідок браку коштів будівельні та оздоблювальні роботи продовжувались ще довго.

80612 Бе́рлин

Село Бе́рлин вперше письмово згадується 1431 року, є також згадка у 1471 році. 1880 року тут проживало понад півтори тисячі мешканців, нині - понад 1300 осіб. У 1946-1992 роках називалось Хмільове. Входило до Бродівського району, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Католики латинського обряду Бе́рлина належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Бродах. В середині XIX століття їх було менше сотні, наприкінці - дві з половиною сотні, перед І світовою війною - майже три сотні, а в середині 30-х років ХХ століття - понад 230 вірян.

48514 Біла

На околиці Білої є залишки чотирьох давньоруських городищ, у тому числі Моклекова (Мокляківа), згаданого у Шалівському літописі у 1211 та 1214 роках. Перша ж писемна згадка про Біле (Велике Біле) датується 1442 роком. Стало містом, але цей статус втратило у середині XVII століття. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало майже 3200 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Нині у Білій майже 3600 селян.

У 1484 році Давид Бучацький заснував у «своєму місті Велике Біле костел Різдва Славної Діви Марії» та парафію, першим її настоятелем став о. Станіслав. Проте разом із втратою міських прав приблизно у 1670 році Біла перейшла до домініканської парафії у Чорткові, до якої належала аж до ІІ світової війни. 1899 року завдяки зусиллям чортківського преора о. Мар'яна Кручека OP у Білій постала та була освячена філіальна мурована каплиця з вівтарем Матері Божої.

30343 Білогородка,
вул. Центральна

Перша документальна згадка про Білогородку датується 1400 роком, проте виникла вона раніше, про що свідчать збережені в центрі села залишки давньоукраїнського городища. 1880 року була містечком та мала чотири тисячі мешканців, 1911 року - 6310, нині - понад 1600 осіб. Входила до Ізяславського району, а від 2020 року є частиною Шепетівського.

Дерев'яний костел в Білогородці був збудований 1749 року (його спорудження приписують архітектору Паоло Фонтані). Можливо, що це була не перша святиня у містечку, бо є підстави вважати, що парафія тут існувала вже 1720 року.

90645 Богдан

У 1770 −1777 роках сюди переселились жителі з Рахова та інших сусідніх місцевостей. Наприкінці XIX — на початку XX століття Богдан вже вважали «великим селом» (статус, близький до містечкового), до 1992 року було селищем міського типу, нині - село, в якому проживає понад 4 тисячі мешканців.

У 1927 році в селі виділили земельну ділянку під римсько-католицький цвинтар, а у 1929 році на його території було зведено каплицю-дзвіницю. У роки угорської влади (1939-1944 рр.) на теренах Богдана планувалось спорудити римсько- католицький храм, але війна не дозволила здійснити задумане.

У 1864 році у селі Богдан розпочалось будівництво греко-католицького храму стараннями о. Йоана Брани, того ж року на свято Різдва Пресвятої Богородиці відбулось освячення його фундаменту. Спорудження святині завершилось 1867 року, а консекрували її, ймовірно, 1869 року.

823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його 20.05.2010р. об'єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 21 травня 1959р. був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області, а від 30.12.1962 - Львівської. Нині тут проживає понад 33 тисячі мешканців.

До 1885 року місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, не мали власної святині.

У 1934 році у Мражниці було збудовано і освячено мурований філіальний костел, який за проектом архітектора Яна Семковича на подарованій родиною Ліденбаумів земельній ділянці споруджували з 20-х років. У 1939-1990 роках святиня перебувала закритою, а 20 серпня 1991 року стала православною церквою Покрови Пресвятої Богородиці Московського патріархату (костел було частково перебудовано).

23130 Браїлів,
вул. Монастирська, 1

Браїлів вперше згадується 1440 року, коли в межиріччі Рову і Браги було збудовано замок і засновано містечко. Є також згадки у 1594 та 1596 роках. За 'Реєстром війська запорізького' (1649р.) у часи Хмельниччини Браїлів був сотенним містечком Брацлавського полку. Із 1972 року - селище міського типу, в якому нині проживає близько 4500 мешканців.

Католицька парафія латинського обряду у Браїлові існувала з 1604 року, її обслуговували оо.-капуцини.

У 40-х роках XVIII століття власник Браїлова Францішек Салезій Потоцький виділив кошти на спорудження костельно-монастирського комплексу оо.-тринітаріїв. Будівництво костелу розпочалось 1767 року та завдяки його синові Станіславу Щенсному було завершене, в основному, 1778 року. Інтер'єр храму розписав 1787 року віденський художник-чернець Йозеф Прехтль. Щоб побачити цей стінопис, цього ж року святиню відвідав польський король Станіслав Август Понятовський. Консекрували костел під титулом Пресвятої Трійці 10 липня 1799 року.

34250 Будки-Сновидовицькі

Село Будки-Сновидовицькі вважається заснованим 1542 року. Нині його населенння складає менше трьох сотень мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1932-1933 роках завдяки зусиллям рокитнянського настоятеля о. Брунона Виробіша коштом місцевих вірян тут збудували невеликий філіальний дерев'яний костел, який отримав титул святої Анни. Говний вівтар, присвячений покровительці храму, виготовили столярі Будок-Сновидовицьких.