80530 Янгелівка

Колонію Енгельсберг, яку пізніше називали Ангелівкою, заснували 1829 року німецькі родини лісорубів-католиків із Західної Богемії (нині – Чехія) і, ймовірно, якийсь час вона вважалась присілком Ожидова. 1990 року село змінило назву з Ангелівки на Янгелівку. Нині тут проживає лише трохи більше двох десятків мешканців. Село входило до Буського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Католики латинського обряду Янгелівки належали до парафії Пресвятої Трійці в Олеську. В схематизмі Львівської архідієцезії це село 1857 року ще подається разом із Ожидовим, але 1861 року - вже окремо із сотнею вірних. А 1903 року воно нараховувало майже 230 вірян.

81530 Бар

Перша згадка у документах про невелике село Бар, яке нині налічує лише трохи більше двох сотень мешканців, датується 1610 роком.

Римо-католики поселення належали до парафії св. Катерини у Мильчицях. Філіальна каплиця у Барі постала завдяки зусиллям та частково коштам настоятеля цієї парафії о. Мартина Августина. Проте за одними даними її спорудили як дерев'яну 1893 року, а за іншими - у 1897 році вона вже була мурованою. Земельну ділянку під святиню надала родина Романовичів, а до фінансування її спорудженя долучились і самі парафіяни, і власник сусіднього Косова. У храмі знаходився образ Матері Божої Непорочної XVIIст. з костелу у Мильчицях, який у Барі був оточений великою шаною. У 1909 року тут з'явилась парафіяльна експозитура, проте священик проживав не у цьому селі, а у сусідньому Милятині. А в 1925 році у Барі створили парафію, до якої увійшло також село Косів.

81551 Бартатів

Вперше це поселення під назвою 'Бартольтова корчма' згадується 1433 року як королівський подарунок Львівській архідієцезії, а 1 жовтня 1442 року за проханням архієпископа Яна Одровонжа село перевели на німецьке (магдебурзьке) право. Бартатів залишався власністю архідієцезії аж до ХХ століття. Нині у селі проживає понад сім сотень мешканців. Входило воно до Городоцького району, а від 2020 року - до Львівського.

Місцеві римо-католики, яких у селі у 80-х роках ХІХ століття було майже три сотні (греко-католиків - понад чотири сотні), належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Оброшиному. На початку ХХ століття за фінансової підтримки архієпископа Йосифа Більчевського у Бартатові розпочали спорудження мурованої філіальної каплиці. Будівництвом керував інженер Томаш Кшивородзький. Спорудження святині, в основному, завершилось 1911 року, проте внаслідок браку коштів будівельні та оздоблювальні роботи продовжувались ще довго.

47743 Баворів

Село у документах вперше згадується 1411 роком, є згадки також у 1439 і 1447 роках. Від 1519 року вважалось приватним містом, що було підтверджено також 1543 року, проте з розвитком Тернополя як економічного і оборонного центру занепало і знову стало селом. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 1253 мешканців, у тому числі 818 греко- і 378 римо-католиків, нині - понад шість сотень осіб.

Вперше мурована замкова каплиця у Баворові згадується у 1600 році, а 1666 року занотовано пошкодження козаками поховань Баворовських і Збараських, що знаходились у ній. Настоятель місцевої парафії св. Вацлава звершував у цьому храмі богослужіння кожних середи і п'ятниці.

80612 Бе́рлин

Село Бе́рлин вперше письмово згадується 1431 року, є також згадка у 1471 році. 1880 року тут проживало понад півтори тисячі мешканців, нині - понад 1300 осіб. У 1946-1992 роках називалось Хмільове. Входило до Бродівського району, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Католики латинського обряду Бе́рлина належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Бродах. В середині XIX століття їх було менше сотні, наприкінці - дві з половиною сотні, перед І світовою війною - майже три сотні, а в середині 30-х років ХХ століття - понад 230 вірян.

48514 Біла

На околиці Білої є залишки чотирьох давньоруських городищ, у тому числі Моклекова (Мокляківа), згаданого у Шалівському літописі у 1211 та 1214 роках. Перша ж писемна згадка про Біле (Велике Біле) датується 1442 роком. Стало містом, але цей статус втратило у середині XVII століття. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало майже 3200 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Нині у Білій майже 3600 селян.

У 1484 році Давид Бучацький заснував у «своєму місті Велике Біле костел Різдва Славної Діви Марії» та парафію, першим її настоятелем став о. Станіслав. Проте разом із втратою міських прав приблизно у 1670 році Біла перейшла до домініканської парафії у Чорткові, до якої належала аж до ІІ світової війни. 1899 року завдяки зусиллям чортківського преора о. Мар'яна Кручека OP у Білій постала та була освячена філіальна мурована каплиця з вівтарем Матері Божої.

30343 Білогородка,
вул. Центральна

Перша документальна згадка про Білогородку датується 1400 роком, проте виникла вона раніше, про що свідчать збережені в центрі села залишки давньоукраїнського городища. 1880 року була містечком та мала чотири тисячі мешканців, 1911 року - 6310, нині - понад 1600 осіб. Входила до Ізяславського району, а від 2020 року є частиною Шепетівського.

Дерев'яний костел в Білогородці був збудований 1749 року (його спорудження приписують архітектору Паоло Фонтані). Можливо, що це була не перша святиня у містечку, бо є підстави вважати, що парафія тут існувала вже 1720 року.

90645 Богдан

W latach 1770-1777 przenieśli się tu mieszkańcy Rachowa i sąsiednich miejscowości. Na przełomie XIX-XX wieków Bogdan słynął już jako „duża wieś” (prawie miasteczko). Do 1992 roku był miasteczkiem, obecnie - wieś, licząca ponad 4 tysiące mieszkańców.

W 1927 roku we wsi wydzielono kawałek ziemi dla cmentarza katolickiego, a w 1929 roku na terenie cmentarza zbudowano kaplicę - dzwonnicę. W latach okupacji węgierskiej (1939-1944) planowano na terenach Bogdana zbudować świątynię katolicką, ale wojna nie dała się ziścić tym zamiarom.

W 1864 roku staraniami o. Jana Brany rozpoczęto budowę świątyni greko-katolickiej, w tym że roku w święto Narodzenia N.M.P. odbyło się poświęcenie fundamentu świątyni. Budowę zakończono w 1867 roku, a konsekrowano cerkiew prawdopodobnie w 1869 roku.

823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його 20.05.2010р. об'єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 21 травня 1959р. був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області, а від 30.12.1962 - Львівської. Нині тут проживає понад 33 тисячі мешканців.

До 1885 року місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, не мали власної святині.

У 1934 році у Мражниці було збудовано і освячено мурований філіальний костел, який за проектом архітектора Яна Семковича на подарованій родиною Ліденбаумів земельній ділянці споруджували з 20-х років. У 1939-1990 роках святиня перебувала закритою, а 20 серпня 1991 року стала православною церквою Покрови Пресвятої Богородиці Московського патріархату (костел було частково перебудовано).

23130 Браїлів,
вул. Монастирська, 1

Браїлів вперше згадується 1440 року, коли в межиріччі Рову і Браги було збудовано замок і засновано містечко. Є також згадки у 1594 та 1596 роках. За 'Реєстром війська запорізького' (1649р.) у часи Хмельниччини Браїлів був сотенним містечком Брацлавського полку. Із 1972 року - селище міського типу, в якому нині проживає близько 4500 мешканців.

Католицька парафія латинського обряду у Браїлові існувала з 1604 року, її обслуговували оо.-капуцини.

У 40-х роках XVIII століття власник Браїлова Францішек Салезій Потоцький виділив кошти на спорудження костельно-монастирського комплексу оо.-тринітаріїв. Будівництво костелу розпочалось 1767 року та завдяки його синові Станіславу Щенсному було завершене, в основному, 1778 року. Інтер'єр храму розписав 1787 року віденський художник-чернець Йозеф Прехтль. Щоб побачити цей стінопис, цього ж року святиню відвідав польський король Станіслав Август Понятовський. Консекрували костел під титулом Пресвятої Трійці 10 липня 1799 року.