43025 Луцьк,
Градний узвіз, 1

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

Костел Святого Хреста у Луцьку на землях православного монастиря св. Василя постав, ймовірно, у XV-XVI століттях. Храм був дерев'яний. На початку 40-х років XVII століття Агнешка Станішевська придбала землю біля цього костелу і подарувала її бернардинам, які на той час прибули в місто та заснували тут монастир. До них також перейшов і костел Святого Хреста. У 1648 році під час нападу на Луцьк козаків костел і монастир були ними пограбовані та розгромлені, причому монастир ще й спалили. Згодом храм відремонтували, але 1696 року він згорів. На його місці збудували новий дерев'яний костел на мурованій основі. Починаючи з 1720 року було споруджено мурований монастир, а 1737 року заклали і новий костел, який у плані мав форму троянди. Проте його проект не сподобався і фундаменти розібрали.

43005 Луцьк,
вул. Стрілецька, 6

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

Яровиця вперше згадується в документі 8 грудня 1322 року, у XVIIIст. стала власністю луцьких тринітаріїв. 1890 року село мало 240 мешканців, у 1910р. увійшло до Луцька.

Дозвіл на спорудження православної церкви поруч із казармами бригади полку піхотної дивізії російської армії в Луцьку на Яровиці надали 12 червня 1897 року. І вже 12 лютого 1898 року новозбудований мурований храм було освячено під титулом Покрови Пресвятої Богородиці.

79052 Львів,
вул. Білогорща, 21

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Мікрорайон Львова Білогорща до 1978 року був окремим селом, заснованим 1423 року на землях, подарованих Львову ще 1356 року. Білогорща залишалась у власності міста до початку ХХ століття. Наприкінці 30-х років переважну більшість понад восьми сотень її мешканців становили поляки, проте у середині 40-х років вони переїхали до Польщі, а сюди переселили українців із Польщі.

48414 Мартинівка

Мартинівка до 7 березня 1946 року називалась Войтехівкою і була присілком села Пилява. До неї приєднали хутір Іванівку (Янівку). Нині у селі проживає понад три сотні мешканців. Входило до Бучацького району, а тепер - до Чортківського.

У схематизмах Львівської архідієцезії саме Янівка фігурує спочатку у складі парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, а потім - парафіяльної експозитури у Новоставцях (після її створення 1911 року). А Войтехівка з'являється там лише у міжвоєнний період. Причому 1874 року у Янівці було лише 25 вірних, а перед І світовою війною - вже півсотні.

31530 Меджибіж

місто Межибоже між річками Буг та Бужок вперше згадується у 1146-1148рр. в Іпатіївському літописі, в середині ХІІІст. було знищене татаро-монголами. Наступні згадки починаються із 1331 року. 1593 року отримало маґдебурзьке право. У 80-х - 90-х роках ХІХст. у містечку проживало понад п'ять тисяч мешканців, 1905 року - 8125, нині - майже 1300. Від 1924 року є селищем (міського типу), яке до 2020 року входило до Летичівського району.

Православний замковий храм в Меджибожі існував ще у давньоукраїнські часи, проте був знищений татаро-монголами разом із містом-фортецею. У XIVст. замок відновили та збудували на замковому подвір'ї православну дерев'яну святиню, яка на початку 30-х років XVст. стала католицькою, проте пізніше перейшла до протестантів. Окрім того, є інформація щодо існування у XVIст. католицької каплиці у вежі біля північної стіни замку.

81531 Мильчиці

Невелике село Мильчиці, яке нині нараховує ледве три сотні мешканців, у документах вперше згадується 1370 роком.

У церковному документі від 1483 року стверджується, що парафія тут існувала перед 1433 роком і належала вона за винятком новітнього часу до Перемишльської дієцезії. У всякому випадку, вже у 1465, 1476-1477, 1477-1487, 1497 та 1493-1513 роках тут згадуються душпастирі Яків, Петро, Станіслав, Матей і Ян відповідно. Відомо, що 1636 року у селі був дерев'яний костел, ймовірно, вже третій чи четвертий за чергою, споруджений на тому ж самому місці. Пожела 1687 року знищила парафіяльний будинок, проте храм уцілів. Його освятив 4 квітня 1718 року о. Ян Курдвановський, а єпископ-помічник Перемишльський Ян Фелікс Шанявський цього ж року консекрував три вівтарі. У 1776 році цей костел замінив новий дерев'яний храм, який простояв до середини 70-х років ХХ століття.

77210 Мислівка

Поселення Людвиківка, яке 7 червня 1946 року було перейменоване на Мислівку, виникло 1832 року як колонія німецьких переселенців із Західної Чехії на землях, що належали власнику Велдіжа (нині - Шевченкове) Йосифу Матковському, поблизу заснованого ним раніше Йосифсталя (теж із німцями-колоністами). Назвали його на честь дочки Матковського, і було воно спочатку присілком Велдіжа. Станом на початок 1939 року тут проживало 860 мешканців (570 німців, 200 поляків, 80 українців та 10 євреїв), а нині - лише трохи більше трьох сотень. Входило до Долинського району, а тепер - до Калуського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Велдіжі. Хоча в джерелах прийнято датувати спорудження дерев'яного костелу в Людвиківці 1864 роком, проте у схематизмі Львівської архідієцезії за 1862 рік святиня вже згадується, як така, що продовжує існувати. І в ній звершуються богослужіння. Тому костел може бути значно старшим. Принаймні, його спорудження планувалось ще 1844 року, а 1864 року, швидше за все, відбулось його освячення.

35740 Мізоч,
вул. Тараса Якимчука, 22

Перша письмова згадка про Мізоч (Великий і Малий) датується 1322 роком. 23 вересня 1761 року Великий Мізоч отримав магдебурзьке право. Наприкінці XVIII - на початку ХІХ століть Великий Мізоч став просто Мізочем, а Малий - Мізочком. На початку 1880-х років містечко мало приблизно 1800 мешканців, нині тут проживає понад 3400 осіб. Від 1940 року є селищем (міського типу). У 1940-1959рр. був райцентром, потім - у складі Здолбунівського району, а від 2020 року - Рівненського

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Острозі. Будівництво костелу у Мізочі фундував його власник Кшиштоф Дунін-Карвіцький 1795 року, після чого і розпочалось будівництво мурованої святині. А завершив спорудження храму разом із розташованим поруч парафіяльним будинком його син Казимир 1830 року.

4830? Монастириська,
вул. Тараса Шевченка, 18

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Про первісний костел та заснування парафії у Монастириськах інформація відсутня (можливо, вони постали до 1600 року). Відомо лише, що 1721 року тут був дерев'яний храм, споруджений не пізніше 1702 року коштом Терези - вдови Олександра Потоцького. Ця досить велика святиня мала три вівтарі - головний з образом Матері Божої Ченстоховської та бічні з іконами св. Антонія і св. Станіслава.

81300 Мостиська,
вул. Тараса Шевченка

За непідтвердженими даними, перша писемна згадка про поселення є в Галицько-Волинському літописі з 1244 року, проте більш ймовірною першою згадкою в документах є інша дата - 1392 рік. 1404 року Мостиська отримали магдебурзьке право, підтверджене у 1491 році, а 1434 року стало центром староства. З 1867 року місто було повітовим осередком, а з 1940 року - районним центром (нині належить до Яворівського району). Населення - понад 9 тисяч мешканців.

У 1636 році завдяки зусиллям о. Вацлава Сапельського, коштам о. Кшиштофа Сапельського та місцевих парафіян у Мостиськах при Краківській (Перемишльській) брамі цегляна каплиця-костел замінила стару, дерев'яну, час спорудження якої не відомий. В храмі був шанований вірянами образ Матері Божої Лоретанської, розміщений у головному вівтарі. Костел мав ще три вівтарі, зокрема, Христа Розіп'ятого та св. Катерини.