90645 Богдан

W latach 1770-1777 przenieśli się tu mieszkańcy Rachowa i sąsiednich miejscowości. Na przełomie XIX-XX wieków Bogdan słynął już jako „duża wieś” (prawie miasteczko). Do 1992 roku był miasteczkiem, obecnie - wieś, licząca ponad 4 tysiące mieszkańców.

W 1927 roku we wsi wydzielono kawałek ziemi dla cmentarza katolickiego, a w 1929 roku na terenie cmentarza zbudowano kaplicę - dzwonnicę. W latach okupacji węgierskiej (1939-1944) planowano na terenach Bogdana zbudować świątynię katolicką, ale wojna nie dała się ziścić tym zamiarom.

W 1864 roku staraniami o. Jana Brany rozpoczęto budowę świątyni greko-katolickiej, w tym że roku w święto Narodzenia N.M.P. odbyło się poświęcenie fundamentu świątyni. Budowę zakończono w 1867 roku, a konsekrowano cerkiew prawdopodobnie w 1869 roku.

823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його 20.05.2010р. об'єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 21 травня 1959р. був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області, а від 30.12.1962 - Львівської. Нині тут проживає понад 33 тисячі мешканців.

До 1885 року місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, не мали власної святині.

У 1934 році у Мражниці було збудовано і освячено мурований філіальний костел, який за проектом архітектора Яна Семковича на подарованій родиною Ліденбаумів земельній ділянці споруджували з 20-х років. У 1939-1990 роках святиня перебувала закритою, а 20 серпня 1991 року стала православною церквою Покрови Пресвятої Богородиці Московського патріархату (костел було частково перебудовано).

23130 Браїлів,
вул. Монастирська, 1

Браїлів вперше згадується 1440 року, коли в межиріччі Рову і Браги було збудовано замок і засновано містечко. Є також згадки у 1594 та 1596 роках. За 'Реєстром війська запорізького' (1649р.) у часи Хмельниччини Браїлів був сотенним містечком Брацлавського полку. Із 1972 року - селище міського типу, в якому нині проживає близько 4500 мешканців.

Католицька парафія латинського обряду у Браїлові існувала з 1604 року, її обслуговували оо.-капуцини.

У 40-х роках XVIII століття власник Браїлова Францішек Салезій Потоцький виділив кошти на спорудження костельно-монастирського комплексу оо.-тринітаріїв. Будівництво костелу розпочалось 1767 року та завдяки його синові Станіславу Щенсному було завершене, в основному, 1778 року. Інтер'єр храму розписав 1787 року віденський художник-чернець Йозеф Прехтль. Щоб побачити цей стінопис, цього ж року святиню відвідав польський король Станіслав Август Понятовський. Консекрували костел під титулом Пресвятої Трійці 10 липня 1799 року.

44636 Чарторийськ

Чарторийськ згадується у літописах у 1100 та 1228 роках. Наприкінці ХІХст. у містечку проживало майже 2 тисячі мешканців, 1902 року на залізничній гілці Ковель-Сарни відкрили станцію Чарторийськ, біля якої виникло селище з цією ж назвою, тому містечку Чарторийськ додали приставку Старий. 7 жовтня 2021 року Старий Чарторийськ перейменували на Чарторийськ. У селі проживає понад дві тисячі осіб. Належало до Маневицького району, а тепер - до Камінь-Каширського.

Місцевий власник Андрій Лещинський (кальвіністського віросповідання) 18 грудня 1639 року профінансував у Чарторийську будівництво невеликого дерев'яного храму св. Йосифа в пам'ять про померлу 30 травня дружину Анну (із Корецьких) - католичку. Фундацію святині та парафії затвердив 23 січня 1640 року єпископ Андрій Гембіцький. В лютому цього ж року храм було споруджено, а в ньому постав меморіал Анни.

24100 Чернівці

Перша письмова згадка про поселення датується 5 травня 1393 року, згадується також 1432 року як значне. Називалось Черняхівці, Черніївці, Черніїв, а пізніше - Чернівці. У лругій половині XVI століття було Скіндерполем за прізвищем тодішнього власника, а від початку наступного вважалось містечком. Наприкінці ХІХ століття тут проживало 2750 мешканців, нині - понад 2600 осіб. Із 1961 року є селищем міського типу. Було райцентром, а 2020 року увійшло до Могилів-Подільському району.

На колишньому католицькому кладовищі у Чернівцях власник маєтку у сусідній Саїнці Северин Маньковський перед своєю смертю 1828 року збудував каплицю-усипальницю, яка в усіх схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії аж до 1914 року подається як цвинтарна парафії св. Миколая, єп. мч.. Інколи в джерелах цю каплицю помилково ототожнюють з іншою, збудованою православними та освяченою 1868 року під титулом св. Марії Магдалини.

30423 Городище

Dawnioruskie horodyszcze, które się tu znajduje niektórzy badacze uważają za Izasław, inni - twierdzą pod Izasławem. Zbudowano go w XIIw. i należało do księcia Trembowlańskiego księstwa, potem odeszło do Bołochiwskiego księstwa i pełniło funkcje obronne na jego północnych rubieżach. W 1241 roku Mongołowie zrujnowali horodyszcze. Według legendy wieś założyli w XIV wieku ludzie, którzy przeżyli najście Mongołów, nieopodal zrujnowanego horodyszcza – o jeden kilometr dalej. Po raz pierwszy w dokumentach Horodyszcze jest wspomniane jako własność księcia Eliasza Konstantego Ostrogskiego (akta z dnia 31.01.1534r.). Нині є селом з населенням близько двох тисяч мешканців.

W drugiej połowie XVIIw. rodzina Pogroszewskich założyła w Horodyszczu klasztor karmelitów trzewiczkowych, który otrzymał we własność wsie Horodyszcze, Paszki i Resztówka oraz inne koszty. Klasztor był rezydencją prowincjała Ruskiej prowincji zakonu. Współczesny klasztorno-kościelny zespół ufundowano w 1746 roku przez Stanisława i Józefa Lubomirskich. 12 травня 1782 року Луцьким єпископ- помічник Ян Хризостом Качковський освятив новобудову.

45111 Іванівка

Вперше документально Янівка згадується 1577 року, є також згадки у 1583 році та на початку наступного століття. Була містечком, проте, принаймні, на початку ХХст. (за чисельності мешканців близько 350) вже вважалась селом, яке 1946 року перейменували на Іванівку. Нині тут проживає менше трьох сотень осіб. Село входило до Рожищенського району, а від 2020 року є частиною Луцького.

Перші (дерев'яні) костел і монастир для бернардинів в Янівці фундував 14 квітня 1629 року власник містечка Миколай Єло-Малінський разом із дружиною Кристиною (із Вишневецьких), подарувавши ченцям земельні наділи та кошти на спорудження будівель. Бічний вівтар храму містив стародавній образ Матері Божої, який Адам Вишневецький отримав від Димитрія, що у 1605-1606рр. був московським царем. Проте під час козацько-польської війни бернардинський костельно-монастирський комплекс було зруйновано.