61002 Харків,
вул. Гіршмана, 17, кв. 122,
+380 (057) 755-34-84

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Żurawliwka znajduje się we wschodniej części Charkowa. Jest jedną z najstarszych części miasta, która utworzyła się jednocześnie z założeniem Charkowskiego ostroga lub kilka lat wcześniej. Mieszka tu około 20 tys. mieszkańców.

Siostry zgromadzenia Sióstr św. Pawła z Chartres rozpoczęły swoją posługę w Charkowie w 2005 roku. Opiekują się wspólnotą wietnamskich katolików przy Charkowskiej katedrze Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny, prowadzą katechezę i przygotowują świątynię do Mszy św.

61013 Харків,
вул. Челюскінців, 47,

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Żurawliwka znajduje się we wschodniej części Charkowa. Jest jedną z najstarszych części miasta, która utworzyła się jednocześnie z założeniem Charkowskiego ostroga lub kilka lat wcześniej. Mieszka tu około 20 tys. mieszkańców.

Dnia 9 grudnia 2002 roku biskup Stanisław Padewski OFM Cap po raz pierwszy we Wschodniej Ukrainie poświęcił Bogu dziewice. Wtedy śluby czystości złożyły parafianki charkowskiego kościoła Wniebowzięcia Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny Iryna Wołowiecka i Wioletta Sliż, które pracują w redakcji czasopisma „Słowo między nami”.

6800? Чорноморськ,
вул. Середня, 67,
+380 (48) 682-50-92,
f.b.: 61586871074316

Наприкінці XVIII - на початку XIX століть на цих теренах виникло поселення, яке назвали Буговими Хуторами (за прізвищем їх власника Андрій Буга), проте 1896 року воно мало лише 10 дворів, але працювало кілька рибних заводів. 1927 року Бугове перейменували на Іллічевське, яке 1952 року, отримавши назву Іллічівськ, стало селищем (міського типу), а 1973 року - містом (обласного підпорядкування). У 2016р. його перейменували на Чорноморськ. Проживає тут майже 58 тисяч мешканців.

В Буговому на початку ХХст. могло проживати кілька сімей німецького та польського походження. Якщо вони були римо-католиками, то, швидше за все, належали до розташованої поблизу парафії св. Венделіна у Клайнлібенталі, який тоді вже називався Ксеніївкою. Свого храму, звичайно ж, не мали.

89640 Чинадійово,
вул. Синяцька, 54

Чинадійово у джерелах відоме з 1214 року, є також згадки у 1236 і 1270 роках. Протягом століть поселення називалось Beregszentmiklós, Szentmiklós, Szolyvaszentmiklós та Сент-Міклош. 1910 року тут проживало 1646 мешканців, нині селище має понад 6600 осіб.

Перша згадка про Нижню Грабівницю датується 1600 роком. Село називалось Rabonica, Nissna Hrabonicza, Alsóhrabonicza. Увійшло до складу Чинадійова 1967 року і нині є його північною частиною.

Приблизно 1830 року у Нижній Грабівниці оселились німці-католики латинського обряду із околиць Синяка та Чинадійова. Тривалий час вони, не маючи своєї святині, послуговувались місцевою греко-католицькою церквою.

48755 Дзвинячка

Поселення вперше документально згадується 1431 року, є згадка також 1442 року, проте під нинішньою назвою виступає значно пізніше. 1880 року в Дзвинячці проживало 1037 мешканців (переважна більшість - українці), 1900 року - 1345, 1921 року - 740, 1931 року - 785, нині - понад 100 осіб. У 1964-1991 роках називалась Комунарівкою. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Дзвинячки належали до парафії cв. Генріха, сповідника та послуговувались дворовою каплицею місцевих власників Кеншицьких-Козебродських, на запрошення яких від 1883 року у селі проживав (після заслання в Росію) в якості дворового капелана архієпископ Варшавський Зиґмунт Щенсни-Фелінський.

48755 Дзвинячка

Поселення вперше документально згадується 1431 року, є згадка також 1442 року, проте під нинішньою назвою виступає значно пізніше. 1880 року в Дзвинячці проживало 1037 мешканців (переважна більшість - українці), 1900 року - 1345, 1921 року - 740, 1931 року - 785, нині - понад 100 осіб. У 1964-1991 роках називалась Комунарівкою. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Після утворення 1851 року парафіяльної експозитури у Мельниці, яка 1861 року стала самостійною парафією cв. Генріха, сповідника, католики латинського обряду перейшли до неї з парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. Послуговувались вони у Дзвинячці дворовою каплицею місцевих власників Кеншицьких-Козебродських.

48467 Язловець,
+380 (3544) 414-86

Язловець виник у першій половині XIV столітті на торговому шляху зі Львова на Молдавію у володіннях магнатів Бучацьких-Язловецьких, які розбудували тут замок. 1519 року містечко отримало магдебурзьке право. З 1947 по 1991 рік називалось Яблунівка. Нині Язловець є селом з населенням трохи більше півтисячі мешканців.

У 1436 році тут було засновано парафію св. Марії Магдалини, а наприкінці XVIст. споруджено муровані костел та монастир для домініканців. З 1717 по 1777 роки язловецьку замкову каплицю обслуговувати пауліни. У 1828р. домініканський храм став парафіяльним, його освятили 1838 року під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії.

62455 Коротич,
f.b.: 105856936556870

Поселення Коротич засноване в середині XVII століття. Статус селища міського типу отримало 1938 року. Населяє його 5 тисяч мешканців.

В Україні сестри-оріоністки (згромадження Малих Сестер Місіонерок Милосердя) працюють від 1992 року, а через три роки вони почали служіння в Харкові. У 2000-х роках в партнерстві із Всеукраїнським благодійним фондом «Деполь Україна» сестри відкрили у своєму домі в Коротичі поблизу Харкова Центр матері та дитини для вагітних жінок і молодих жінок з дітьми до 5 років, які не мають постійного місця проживання і опинились в кризовій життєвій ситуації. Це великий будинок з усіма зручностями, в якому є кімнати для проживання на 2 людей, туалет, душ, ігрова кімната, кухня, їдальня та пральня. На території знаходиться зона для відпочинку, дитячий майданчик.

79491 Львів-Брюховичі,
вул. Львівська, 62,
+380 (32) 240-90-71,
f.b.: 100077485300911

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Король Владислав ІІІ 21 липня 1444 року дозволив Львову заснувати Брюховичі й розмістити там колоністів - втікачів від татарських набігів, що підтвердив король Олександр Ягеллончик у 1503 році. 1940 року Брюховичі отримали статус селища міського типу, а в 1939-1942 та 1944-1957 роках були центром району. Нині є частиною Львова з населенням понад 6300 мешканців. Раніше мешканці Брюхович належали спочатку до кафедральної парафії, від 1765 року - до парафії Матері Божої Сніжної, а зі середини XIXст. - до парафії у Рясній.

У 1814 році Львівська семінарія відокремилась від Генеральної семінарії, заснованої 1783 року австрійським урядом для всіх галицьких дієцезій, та розташувалась у будівлі колишнього монастиря сетер-кармеліток босих. Інтелектуальна формація семінаристів здійснювалась на богословському факультеті Львівського університету. У жовтні 1945 року Львівську семінарію було евакуйовано та перенесено у Польщу до монастиря оо.-бернардинів у Кальварії Зебжидовській, де вона пропрацювала аж до ліквідації у жовтні 1950 року.

79037 Львів,
вул. Мазепи, 48

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Перша писемна згадка про поселення Збоїще, яке нині є частиною Львова, датується 1353 роком. Місцеві римо-католики до ІІсв. війни належали до парафії у Малехові, розташованої поблизу Львова.

Наріжний камінь під будівництво розташованого поблизу костелу Матері Божої Неустанної Допомоги Дому Милосердя у Львові на Збоїщах освятив 16 червня 2015 року архієпископ Мечислав Мокшицький, а 12 листопада 2017 року освятив і сам новозбудований Дім, і каплицю у ньому.