78315 Заболотів,
вул. Відродження, 2а,
+380 (3476) 421-76

Поселення Заболотів відоме письмово від 7 травня 1442 року, а в 1453, 1455, 1475 і 1515 роках вже вважалось містом. 1890 року воно нараховувало понад чотири тисячі мешканців (понад 1600 греко-католиків, майже 400 римо-католиків та понад 2000 юдеїв). У 1940 році Заболотів став селищем міського типу та районним центром, від 1962р. належав до Снятинського району, а 2020 року увійшов до Коломийського. Нині у ньому проживає понад 4 тисячі осіб.

Перші дві сестри-феліціянки (згромадження Сестер св. Фелікса з Канталіційо Третього Чину Св. Франциска Асизького) розпочали своє служіння в парафії Пресвятої Трійці у Заболотові ще у середині 90-х років, взявшись за роботу із дітьми.

62455 Коротич,
f.b.: 105856936556870

Поселення Коротич засноване в середині XVII століття. Статус селища міського типу отримало 1938 року. Населяє його 5 тисяч мешканців.

В Україні сестри-оріоністки (згромадження Малих Сестер Місіонерок Милосердя) працюють від 1992 року, а через три роки вони почали служіння в Харкові. У 2000-х роках в партнерстві із Всеукраїнським благодійним фондом «Деполь Україна» сестри відкрили у своєму домі в Коротичі поблизу Харкова Центр матері та дитини для вагітних жінок і молодих жінок з дітьми до 5 років, які не мають постійного місця проживання і опинились в кризовій життєвій ситуації. Це великий будинок з усіма зручностями, в якому є кімнати для проживання на 2 людей, туалет, душ, ігрова кімната, кухня, їдальня та пральня. На території знаходиться зона для відпочинку, дитячий майданчик.

79037 Львів,
вул. Мазепи, 48

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Перша писемна згадка про поселення Збоїще, яке нині є частиною Львова, датується 1353 роком. Місцеві римо-католики до ІІсв. війни належали до парафії у Малехові, розташованої поблизу Львова.

Наріжний камінь під будівництво розташованого поблизу костелу Матері Божої Неустанної Допомоги Дому Милосердя у Львові на Збоїщах освятив 16 червня 2015 року архієпископ Мечислав Мокшицький, а 12 листопада 2017 року освятив і сам новозбудований Дім, і каплицю у ньому.

89300 Свалява,
вул. Головна, 32,
+380 (3133) 219-05,
f.b.: svalyava.sds

Свалява вперше згадується у документах XII століття. У XIX столітті вона стала центром округу Березького комітату, а 1928 року - центром адміністративного округу, який об'єднував Свалявський, Нижньоверечанський і Чинадієвський територіальні регіони. Нині - районний центр з населенням понад 17 тисяч мешканців.

У 1863 році у Сваляву було перенесено парафію з Драчино, яке заснували переселенці з Німеччини та Словаччини, запрошені графом Шенборном для розвитку цього регіону. А сучасний мурований костел спорудили 1900 року. У 2001 році було проведено внутрішню реконструкцію святині.

78300 Снятин,
вул. 1-го грудня, 5,
+380 (3476) 252-46

Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.

У 1899 році у місцевій лікарні Снятина розпочали своє служіння перші черниці Згромадження Дочок Милосердя святого Вікентія де Поля (шаритки). Вони опікувались хворими, кухнею та пральнею. З 4 липня 1902 року до смерті 30 травня 1904 року тут служила також майбутня блаженна с. Марта Вєцка. 12 грудня 1920 року сестри змушені були покинути Снятин.

61002 Харків,
вул. Гіршмана, 17, кв. 122,
+380 (057) 755-34-84

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Журавлівка - історичний район Харкова, розташований на сході. Є одніє з найстаріших частин міста, виник одночасно з заснуванням Харківського острогу або на декілька років раніше. Населення - близько двох десятків тисяч мешканців.

Черниці згромадження сестер св. Павла з Шартр розпочали своє служіння у Харкові 2005 року. Вони опікуються спільнотою в’єтнамських римо-католиків при Харківській катедрі Успіння Пресвятої Діви Марії, ведуть катехизу та готують Літургію.

61013 Харків,
вул. Челюскінців, 47,

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Журавлівка - історичний район Харкова, розташований на сході. Є одніє з найстаріших частин міста, виник одночасно з заснуванням Харківського острогу або на декілька років раніше. Населення - близько двох десятків тисяч мешканців.

9 грудня 2002 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap вперше у Східній Україні посвятив Богу дів. Тоді обітницю чистоти склали парафіянки харківського храму Успіння Пресвятої Діви Марії Ірина Воловецька та Віолета Сліж, які працюють в редакції журналу 'Слово між нами'.

89640 Чинадійово,
вул. Синяцька, 54

Чинадійово у джерелах відоме з 1214 року, є також згадки у 1236 і 1270 роках. Протягом століть поселення називалось Beregszentmiklós, Szentmiklós, Szolyvaszentmiklós та Сент-Міклош. 1910 року тут проживало 1646 мешканців, нині селище має понад 6600 осіб.

Перша згадка про Нижню Грабівницю датується 1600 роком. Село називалось Rabonica, Nissna Hrabonicza, Alsóhrabonicza. Увійшло до складу Чинадійова 1967 року і нині є його північною частиною.

Приблизно 1830 року у Нижній Грабівниці оселились німці-католики латинського обряду із околиць Синяка та Чинадійова. Тривалий час вони, не маючи своєї святині, послуговувались місцевою греко-католицькою церквою.

6800? Чорноморськ,
вул. Середня, 67,
+380 (48) 682-50-92,
f.b.: 61586871074316

Наприкінці XVIII - на початку XIX століть на цих теренах виникло поселення, яке назвали Буговими Хуторами (за прізвищем їх власника Андрій Буга), проте 1896 року воно мало лише 10 дворів, але працювало кілька рибних заводів. 1927 року Бугове перейменували на Іллічевське, яке 1952 року, отримавши назву Іллічівськ, стало селищем (міського типу), а 1973 року - містом (обласного підпорядкування). У 2016р. його перейменували на Чорноморськ. Проживає тут майже 58 тисяч мешканців.

В Буговому на початку ХХст. могло проживати кілька сімей німецького та польського походження. Якщо вони були римо-католиками, то, швидше за все, належали до розташованої поблизу парафії св. Венделіна у Клайнлібенталі, який тоді вже називався Ксеніївкою. Свого храму, звичайно ж, не мали.

80100 Шептицький,
вул. Клюсівська, 30,
+380 (3249) 384 70,
www: ua.spiritus-sanctus.org.ua,
f.b.: 214468208621635

Місто 1692 року на землях села Новий Двір (вперше згадується у документах у 1613р.) заснував великий коронний гетьман Щенсни Казимир Потоцький, назвав його на честь своєї дружини Кристини Кристинополем та отримав для нього магдебурзьке право. У 1951-2024 роках називався Червоноградом, від 2020 року є райцентром. Населення - понад 64 тисяч осіб.

Римо-католики Червонограда 13 грудня 1991 року зареєстрували парафію Благовіщення Діви Марії. Оскільки колишній костел Зіслання Святого Духа віддали православним, то послуговувались вони каплицею у сусідньому селі Межиріччя, яке знаходилось за кілька кілометрів від міста (обслуговували їх душпастирі спочатку із Жовкви, а потім із Великих Мостів). У 1999р. у Червонограді оселився постійний священик по вул. Михайла Грушевського у 2-х кімнатній квартирі, де відправляв Месу кожного дня, а в неділю і в свята - у Межиріччі. Протягом року було придбано будинок по вул. Йосипа Сліпого, куди і перенесли духовний осередок.