МИКУЛИНЦІ. Костел Пресвятої Трійці (1761 - 1779). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48120 Микулинці,
вул. Хоткевича, 2,
+380 (3551) 513-41

Перша писемна згадка про Микулинці (Микулин) датується 1096 роком, згадуються також у 1202, 1444 та 1459 роках. У 1595 році поселення отримало статус міста, підтверджений у 1758 році. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало 3642 мешканці, у тому числі 946 греко- і 926 римо-католиків. З 1940 року Микулинці є селищем міського типу і до 1962 року були райцентр (потім увійшли до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського). Населення - понад 3600 осіб.

У 1619 році костел св. Анни, що існував в Микулинцях, принаймні, з кінця XVI століття та згадувався 1615 року, був знищений під час турецько-татарського нападу. Пізніше постала тут каплиця (ймовірно, дерев'яна), що станом на 1677 рік обслуговувалась священниками Кам'янець-Подільської дієцезії (одне богослужіння на тиждень). 1718 року занотовано дерев'яний храм під титулом св. Йоана Хрестителя, який збудували раніше, бо парафія у Микулинцях вважається заснованою до 1715 року.

ПОКОТИЛІВКА. Каплиця монастиря Посередниці усіх благодатей та свв. Апостолів Петра і Андрія (199? - 200?). Харківська обл., Харківський р-н

62458 Покотилівка,
вул. Незалежності, 7,
+380 (57) 783-40-83

Спочатку наприкінці XIX століття виникло селище Карачівка. 1869 року поблизу пройшла лінія Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, у 80-90 роках XIX століття збудовали залізничну платформу Карачівка, а неподалік від неї - станцію Покотилівка. З 1938 року Покотилівка - селище міського типу. 1959 року Карачівку та Покотилівку об'єднали під спільною назвою Покотилівка (до цього залізничне полотно було розподільчою смугою між двома населеними пунктами). У вересні 2012 року частина селища була включена в межі Харкова. Нині тут проживає майже десять тисяч мешканців.

У 1996 році на запрошення єпископа Яна Пурвінського у Харків, який тоді належав до Київсько-Житомирської дієцезії, прибули сестри-кармелітки босі з монастиря у Дисі біля Любліна (Польща). Згодом наприкінці 90-х років ХХ століття - на початку ХХІ століття поблизу Харкова у Покотилівці постав монастир цих черниць. А офіційне відкриття першого у Харківсько-Запорізькій дієцезії споглядального монастиря відбулось 16 червня 2008 року (тоді там проживало 13 сестер: 8 - з України, 4 - з Польщі та 1 - зі Словаччини).

СОФІЇВСЬКА БОРЩАГІВКА. Каплиця в монастирі Милосердя Божого та Непорочного Серця Діви Марії (1994 - 1996). Київська обл., Бучанський р-н

08131 Софіївська Борщагівка,
вул. Микольсько-Борщагівська, 31,
+380 (44) 405-20-52

Село Борщагівка засноване у 1497 році, а з XVI століття відоме як володіння Софійського монастиря (тому і назва така). Правда, у XVII–XVIII століттях згадувалось також як Мильківщина та Праведницька земля. Нині проживає у ньому понад шість з половиною тисяч мешканців.

У свято свв. Кирила та Мефодія, 14 лютого 1991 року сестри з Краківського та Люблінського монастирів ордену Сестер Матері Божої з Гори Кармель (кармеліток босих) вперше ступили на українську землю та оселились у невеличкій і на той час єдиній на весь Київ капличці по вулиці Шепетівській на Святошино, яка звільнилась після переведення парафії у повернений костел св. Олександра. Проте каплицю не вдалося пристосувати до вимог кармелітського способу життя, оскільки з приїздом отців-кармелітів тут знову утворилась парафіяльна спільнота.