БІЛОБОЖНИЦЯ. Костел cвв. Апп. Петра і Павла (1999 - 2005). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48530 Білобожниця

Перша письмова згадка про Білобожницю датується 29 січня 1453 року, наступні - 1463 та 1532 роками. Від 1577 року була містечком і мала свій герб. У 1880 році серед понад 950 його мешканців кількість римо-католиків не перевищувала двох з половиною сотень. У 1940-1959 роках Білобожниця була районним центром. Нині - село з населенням приблизно 1600 мешканців.

Костели у Білобожниці існували вже у першій чверті та середині XVII століття, проте парафії так і не було засновано, а місцеві римо-католики належали до парафії св. Антонія Падуанського у Хом'яківці. Наприкінці ХІХ століття для богослужінь використовували цвинтарну калицю бл. Соломії 1889 року. У 1904-1907 роках збудували мурований неоготичний костел, який у середині 30-х років став святинею самостійної парафії. Але після закриття храму у 1946 році його спочатку використовували як складське приміщення, а 1979 року взагалі знищили.

БОРИСЛАВ. Костел cв. Варвари (Барбари) (2006 - 2013). Львівська обл., Дрогобицький р-н

823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його 20.05.2010р. об'єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 21 травня 1959р. був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області, а від 30.12.1962 - Львівської. Нині тут проживає понад 33 тисячі мешканців.

До 1885 року місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, не мали власної святині.

Спільнота римо-католиків у Бориславі була зареєстровна 1991 року. Колишні місцеві римсько-католицькі святині (зокрема, костели cв. Варвари у Тустановичах та Христа Царя у Мражниці) віддали греко-католикам та православним. Тому у 1995-1998 роках було споруджено тимчасову дерев'яну каплицю, на місці колишнього польського кладовища, яку 7 червня 1998 року освятив архієпископ Мар’ян Яворський. Святиня згоріла 2005 року.

БОРИСПІЛЬ. Костел Преображення Господнього (2002). Київська обл., Бориспільський р-н

08300 Бориспіль,
вул. Дзержинського, 15,
+380 (4495) 609-46,
f.b.: 108670420486297

Бориспіль відомий у літописах як Летч, Льто, Олто, перша згадка про нього відноситься до початку XI століття, коли у війні (1015–1019рр.) між синами київського князя Володимира на річці Альті загинув князь Борис, який з 1072 року канонізований як один з перших святих Київської Русі. З іменем Бориса і пов'язана сучасна назва міста. Далі Летч неодноразово згадується в літописах до 1154 року як укріплене городище на підвищенні між двома рукавами річки Альти. У XVI столітті поселенням Баришпіль, Боришпіль володів Київський Пустинно-Микільський монастир. В документах 1590 року Бориспіль згадується як містечко, 1596 року став осередком староства, а пізніше отримав магдебурзьке право. З 1802 року був волосним центром Переяславського повіту Полтавської губернії. 1923 року став центром району. Статус міста - з 1956 року. Проживає тут понад 62 тисячі мешканців.

У 1997 році у Борисполі було засновано парафію. Спочатку богослужіння у тимчасовій каплиці на території будівництва храму проводив дієцезіальний священник о. Вєслав Стемпень з Києва, а з листопада 2000 року парафію перейняли францисканці конвентуальні, які поселились у Борисполі.

ВЕРБОВЕЦЬ. Костел св. Архангела Михаїла (1802). Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н

23420 Вербовець,
вул. Комсомольська, 6,
+380 (4356) 346-66

Перша згадка про Вербовець датується 1439 роком. У 1607 році село отримало магдебурзьке право та перший костел (дерев'яний), а у 1796-1804 роках Вербовець був центром повіту. Нині у селі проживає понад шість сотень мешканцв.

Отже, перший дерев'яний костел, збудований коштом Зигмунда ІІІ, постав 1607 року, коли поселення отримало магдебурзьке право, проте станом на 1717 рік храм вже був руїною. Відновлена у 1752 році дерев'яна святиня згоріла в ніч на Пасху 1798 року від розведених вогнищ.

ГРУЗЛИВЕЦЬ. Каплиця свв. Франциска і Гіацинти Марто (200?). Житомирська обл., Житомирський р-н

12053 Грузливець

Село Грузливець вважається заснованим 1761 року. 1906 року тут проживало 385 мешканців. У 1935-1936 роках звідси було виселено радянською владою приблизно 250 селян-поляків, натомість оселили колгоспників-ударників із Київської та Чернігівської областей. Нині село нараховує майже 290 осіб.

Католики латинського обряду Грузливця раніше належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах, своєї святині не мали. У пострадянські часи село почали відвідувати із душпастирською опікою священники з парафії св. Анни (пізніше - Матері Божої Фатімської) у Довбиші.

ДОВБИШ (Довбишів (Ставок), Мархлевськ). Костел Матері Божої Фатімської (1991 - 1995). Санктуарій Матері Божої Фатімської (2000). Житомирська обл., Звягельський р-н

12724 Довбиш,
вул. Костельна, 9,
+380 (4144) 513-52, 510-04,
f.b.: 1177798512292375

Вперше згадується у джерелах 1811 року під назвою Довбишів Ставок, потім - Довбишів, а, принаймні, від 1900 року - Довбиш. На початку ХХст. його околиці заселялись вихідцями із центральних районів Польщі, тому половина жителів донині має польське коріння. У 1925-1935рр. був Мархлевськом та центром польського національного району, а в 1939-1944рр. - Щорськом, від 1938 року є селищем (міського типу). Нині тут проживає майже 4300 осіб. Входило до Баранівського району, а від 2020 року - до Звягельського.

Католики латинського обряду Довбиша належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах. Виходячи з того, що 1911 року із 156 осель 154 були польськими і лише 2 українськими, а чисельність мешканців 1900 року становила 967 осіб, можна припустити, що кількість вірян тоді, принаймні, перевищила тисячу. І їм знадобилась своя святиня, бо парафіяльна розташовувалась надто далеко.

ЖИТОМИР - Мальованка. Каплиця Божого Милосердя (2013). Житомирська обл., Житомирський р-н

10006 Житомир,
вул. Дібровна, 41,
+380 (412) 24-39-69,
www: pallotti.org.ua,
f.b.: misericordia.zhytomyr

Вважається, що Житомир засновано близько 884 року, хоча перша писемна згадка про нього датується 1240 роком. Магдебурзьке право отримав у 1432-1444 роках. У 1804 році Житомир став адміністративним центром Волинської губернії. Статус міста - з 1884 року. Нині є обласним центром з населенням майже 265 тисяч мешканців.

Перший дерев'яний костел Діви Марії знищили татари ще у XV столітті.

Перший житомирський паллотин о. Олександр Мілевський у 1988 році (за рік до першої консекрації у Римі) придбав будинок у районі Мальованка, який згодом (при його добудові) став центром паллотинського життя у Житомирі. Завдяки зусиллям парафіянина Антона Свідерського 28 березня 1995р. тут було зареєстровано парафію під титулом Божого Милосердя. 6 травня 1997 року єпископ Ян Пурвінський освятив новозбудовану каплицю у монастирі отців-паллотинів на Мальованці.