67542 Ониськове

Поселення Ониськове вважається заснованим 1940 року. Проживає тут понад вісім сотень мешканців.

Ще 2007 року о. Едвард Лоєк СМ отримав у душпастирську опіку маленькі громади в Комінтернівському (нині - Доброслав) і Ониськовому. Богослужіння проводились у неділю та у свята, ймовірно, у придбаному звичайному сільському будинку. Весною 2016 року в Ониськовому розпочалось спорудження власної мурованої каплиці (вірніше, перебудування старого будинку на культову споруду), яке станом на осінь цього ж року було, в основному, завершено. І це є чи не перша в Україні святиня, присвячена блаженній Марті Вєцкій (за винятком санктуарію у Снятині на Івано-Франківщині). 24 вересня 2016 року храм освятив єпископ Броніслав Бернацький.

89412 Оноківці,
вул. Головна, 3,
f.b.: rkcparafija.onokivci.7

Село засноване вихідцями з Доманинець (нині мікрорайон Ужгорода) у XIV столітті. В письмових джерелах згадується під назвами 'Feslewdamanua', 'Feslewdamanya', 'Felso domonya' (вперше - 1412 року). На початку ХVIII століття на запрошення графа Шенборна тут поселилися словаки. Нині у селі проживає понад 2100 мешканців.

У 1727 році в Оноківцях було утворено велику парафію, що включала території Великого Березного та Тур'їх-Ремет (ймовірно, що первісний костел було збудовано у XVII столітті, якщо не раніше). У 1761 року спорудили коштом Андрія Русковці сучасний мурований храм замість старого дерев'яного. 19 травня 1761 року відбулось освячення костелу.

32331 Оринин

Оринин документально згадується 21 травня 1444 року та 16 липня 1449 року як власність давньоукраїнської шляхетської родини Кирдеїв (ймовірно, що приблизно тоді ж поселення отримало магдебурзьке право, і містом вважається, принаймні, від 1506 року). 1780 року тут проживало близько шести сотень мешканців, 1888 року - 4088, 1893 року - 4555, 1905 року - 5568, нині село має понад дві з половиною тисячі осіб. У 1923-1959 роках Оринин був центром району.

Перший і відразу мурований костел в Оринині постав коштом місцевих власників Кирдеїв - Грицька, який помер 1461 року, та його сина, теж Грицька (в польській транскрипції Гжегожа) у 60-х - 70-х роках XV століття. І був він чи не першим мурованим готичним храмом у приватних володіннях на Поділлі. Завершили його спорудження не пізніше 1474 року, оскільки фундаційним актом від 14 грудня цього року при цій святині вже заснували парафію.

12724 Осичне

Перша документальна згадка про нинішнє село Осичне датується 1811 роком. Тоді у ньому проживало лише 7 мешканців, мало воно назву Гута Осична, яка вживалась і пізніше понад століття. 1906 року чисельність жителів зросла до 275 осіб, 1927 року їх було 312, причому переважну більшість складали поляки, нині село має лише півсотні осіб. Входило до Баранівського району, а від 2020 року є частиною Звягельського.

Католики латинського обряду Гути Осичної, які становили переважну більшість її населення, раніше належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах та своєї святині не мали. З відновленням церковного життя у пострадянські часи вони увійшли до парафії св. Анни (пізніше - Матері Божої Фатімської) у Довбиші.

57500 Очаків,
вул. Західна, 9,
+380 (515) 43-78-90

У 1480р. кримські татари захопили відоме ще з часів Київської Русі місто Дашів та у 1492-1493рр. збудували на його місці фортецю Кара-Кермен, яка пізніше отримала назву на турецький лад Ач(і/є)-Кале, що потім трансформувалось в Очаків. У 1792р. на місці зруйнованої турецької фортеці заклали портове місто Очаків. 1859 року у містечку проживало 4823 мешканців, У 80-х роках XIXст. - близько 5300, нині - понад 13 тисяч осіб. 1938 року Очаків отримав статус міста, до 2020 року був райцентром.

Раніше католики латинського обряду Очакова належали до парафії св. Миколая у Мюнхені (нині - Градівка). Причому, 1903 року їх ще було недостатньо, щоб подавати у схематизмі Тираспольської дієцезії у складі цієї парафії, проте, принаймні, 1912 року вони вже там згадуються. Але свої святині вони не мали.

59006 Панка,
Шевченка, 17

Вперше Панка документально згадується 16 лютого 1428 року. На початку XIX століття сюди приїхали переселенці з Польщі (йомовірно, з Підляшшя), нащадки яких нині становлять близько 10 відсотків населення. 1900 року тут проживало 2069 мешканців (переважна більшість - українці, проте окрім поляків були і німці), тепер село має понад 2400 осіб. Від 1946 року називалось Клинівкою, до 2020 року входило до Сторожинецького району.

Католики латинського обряду спочатку належали до парафії у Красній, нараховуючи в середині XIX століття менше двох сотень вірян. З утворенням наприкінці 60-х - на початку 70-х років капеланії у Сторожинці, яка пізніше стала парафією св. Анни, вони перейшли до неї. На початку 80-х років їх чисельність становила вже три сотні осіб. Тоді і було споруджено у селі свою святиню.

81200 Перемишляни,
вул. Чуперносівська, 3,
+380 (3263) 223-28,
www: przemyslany-sdb.com

Перша писемна згадка про Перемишляни датується 1437 роком. У 1623 році місто отримало магдебурзьке право, відновлене 1728 року та підтверджене у 1733 році. 1857 року тут проживало 3167 мешканців, 1870 року - 2922, 1880 року - 3834, нині - понад 7 тисяч осіб. У 1860р. Перемишляни стали центром повіту, а з 1939 року (за винятком 1962-1964 років) були райцентром, 2020 року увійшли до Львівського району.

Перший (дерев'яний) костел у Перемишлянах існував вже перед 1623 роком, але був спалений татарами. Вважається, що парафію у місті було утворено 1642 року коштом Анни Кшельчицької-Мрожкової, проте метричні книги велись із 1633 року (ймовірно, що наступний храм постав тоді ж чи навіть раніше).

48509 Переходи

Поселення Переходи (на цьому місці були переходи, броди через річку) вперше у документах 1603 року. До нього у радянські часи приєднали хутори Зелена та Чорний Ліс. Проживає у селі понад шість сотень мешканців.

У 2002-2003 роках місцеві жителі та отці-домініканці з парафії Матері Божої Святого Розарію у Чорткові, які їх обслуговують, спорудили у Переходах найоригінальнішу каплицю з існуючих в Україні - з використанням великої металевої цистерни, яка служила житлом для сезонних робітників.

89200 Перечин,
вул. Жовтнева, 44,
+380 (3145) 229-83,
www: rkc-perechin.ucoz.ua

Перечин у джерелах вперше згадується 1399 року, на початку XX століття був центром округу. 4 березня 2004 року отримав статус міста, є районним центром з населенням понад 6600 мешканців.

У 1902 році у Перечині була створена місцева римсько-католицька спільнота, яка послуговалась греко-католицьким храмом св. Миколая. 1905 року італієць Гайотто Франческо придбав у родини Зіма Ференца земельну ділянку під будівництво костела, а кошти на спорудження пожертвували місцевий хімічний завод фірми «Бантлін» та парафіяни. Мурували святиню італійці Комінотто Санто із синами, Меніс Яків, Гайотто Ф., а двері, вікна, лави та вівтарі було виготовлено у столярній майстерні Гоєра Олександра. Сучасний мурований костел у стилі еклектики збудували 1906 року та освятили у день св. Августина.

12746 Першотравенськ,
вул. Жовтнева, 34,
+380 (4144) 618-81

Першотравенськ заснували у 1898 році як село Токарівка. У 1934 року поселення стало селищем міського типу та отримало нинішню назву. Чисельність мешканців Першотравенська - майже три з половиною тисячі, частина з них має польське етнічне коріння. Селище належало до Баранівського району, а тепер - до Новоград-Волинського

У 1988 році у Першотравенську було засновано парафію. У 1990-1991 роках завдяки зусиллям о. Станіслава Широкорадюка OFM (майбутнього єпископа) місцеві вірні спорудили тут муровану римсько-католицьку святиню Пресвятої Діви Марії Цариці Розарію.