30200 Білогір'я,
вул. Франка, 28,
+380 (3841) 218-91

Перша згадка про Білогір’я, яке до 1946 року називалось Ляхівці, датується 20.01.1441р. Походження старої назви нез'ясоване (принаймні, це не пов'язано з переселенцями з Мазовії, оскільки вони з'явились у Ляхівцях лише у XVIст.). Місто отримало магдебурзьке право 1583 року. Нині - селище міського типу і районний центр з населенням понад 5200 мешканців.

У 1612-1660 роках було споруджено сучасні муровані костел та монастир оо.-домініканців коштом Павла-Кшиштофа Сенюти, котрий спочатку сповідував православ'я, потім кальвінізм, на початку XVIІст. - католицизм (тоді і запросив домініканців), а 1616 року прийняв аріанство (Ляхівці навіть називали аріанською столицею Волині). 21 липня 1789 року храм консекрував єпископ- помічник Луцький Хризостом Качковський під титулом Пресвятої Трійці, Успіння Пресвятої Богородиці і свв. Петра і Павла.

30343 Білогородка,
вул. Центральна

Перша документальна згадка про Білогородку датується 1400 роком, проте виникла вона раніше, про що свідчать збережені в центрі села залишки давньоукраїнського городища. 1880 року була містечком та мала чотири тисячі мешканців, 1911 року - 6310, нині - понад 1600 осіб. Входила до Ізяславського району, а від 2020 року є частиною Шепетівського.

Дерев'яний костел в Білогородці був збудований 1749 року (його спорудження приписують архітектору Паоло Фонтані). Можливо, що це була не перша святиня у містечку, бо є підстави вважати, що парафія тут існувала вже 1720 року.

77146 Більшівці,
вул. Івана Франка,
+380 (3431) 611-44,
f.b.: 385214355167863

Більшівці (Богушівці) 24 березня 1402р. подаровані архієпископу Львівському Якову Стрепі, у документах згадуються також 8 березня 1408р. та 12 березня 1436р. 1590 року отримали статус містечка. У 1880р. мали 3500 мешканців, з яких 1000 були греко- і 500 римо-католиками, а 1939 року - 3900 (1850 українців-греко-католиків, 200 українців-римо-католиків, 400 поляків). У 1940р. стали селищем міського типу та до 1963р. були районним центром, потім увійшли до Галицького району, а 2020р. - до Івано-Франківського. Населення - майже 2 тисячі мешканців.

У замковій каплиці в Богушівцях місцевий власник Мартин Казановський помістив образ Матері Божої з Дитятком, виловлений (за легендою) 1620 року у Дністрі перед успішною битвою з переважаючими силами татар. Цю ікону оточили великою шаною та коштом Казановського швидко збудували для неї перший костел, до якого вже 20 березня 1624 року внесли чудотворний образ, а новоспоруджений храм віддали кармелітам (монастир для них Казановський фундував ще 23 лютого 1623 року). Тоді ж костел було проголошено дієцезіальним санктуарієм.

823?? Борислав,
вул. Володимира Великого, 61a,
f.b.: 899473820702940

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.

У 1885 році місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, збудували дерев'яну каплицю у Волянці, яку 1902 року замінив мурований костел св. Варвари. Ця святиня стала осередком несистематизованої парафіяльної експозитури, яку формально затвердили лише 1920 року, а 1928 року піднесли до рангу самостійної парафії. В 30-х роках бориславська парафія отримала філіальні костели Христа Царя (Мражниця) та Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі (Губичі).

08300 Бориспіль,
вул. Дзержинського, 15,
+380 (4495) 609-46,
f.b.: 108670420486297

Бориспіль відомий у літописах як Летч, Льто, Олто, перша згадка про нього відноситься до початку XI століття, коли у війні (1015–1019рр.) між синами київського князя Володимира на річці Альті загинув князь Борис, який з 1072 року канонізований як один з перших святих Київської Русі. З іменем Бориса і пов'язана сучасна назва міста. Далі Летч неодноразово згадується в літописах до 1154 року як укріплене городище на підвищенні між двома рукавами річки Альти. У XVI столітті поселенням Баришпіль, Боришпіль володів Київський Пустинно-Микільський монастир. В документах 1590 року Бориспіль згадується як містечко, 1596 року став осередком староства, а пізніше отримав магдебурзьке право. З 1802 року був волосним центром Переяславського повіту Полтавської губернії. 1923 року став центром району. Статус міста - з 1956 року. Проживає тут понад 62 тисячі мешканців.

У 1997 році у Борисполі було засновано парафію. Спочатку богослужіння у тимчасовій каплиці на території будівництва храму проводив дієцезіальний священник о. Вєслав Стемпень з Києва, а з листопада 2000 року парафію перейняли францисканці конвентуальні, які поселились у Борисполі.

48702 Борщів,
вул. Довбуша, 1,
+380 (3541) 226-38

Борщів засновано у давньоукраїнські часи, його околиці містять відповідні городище і могильник, а на старому кладовищі є хрест з написом '1330 рік'. У документах уперше згадується 1456 року (вже як місто), хоча лише у 1629р. отримав магдебурзьке право, підтверджене 1785 року. У 1810р. тут проживало 1054 мешканців, 1880 року - 3626, більшість яких була римо-католиками, нині - понад десять тисяч осіб. Із 1867 року Борщів був повітовим центром, з радянських часів - райцентром, від 2020 року входить до Чортківського району.

У 1663 році у Борщові було засновано парафію у складі Кам'янецької дієцезії коштом місцевого власника Мартина Дудинського та збудовано перший дерев'яний костел, проте його знищили турки і татари, ймовірно, в останній чверті XVII століття. 1763 року спорудили муровану святиню, вежу якої перебудували з оборонної вежі замку XVII століття. І лише через століття, 1871 року належним чином оздоблений та оснащений храм консекрували (під титулом Пресвятої Трійці, проте ця присвята згадується, принаймні, від 1857 року).

32365 Брага

У письмових джерелах Брага відома із середини XVI століття. За свідченнями місцевих жителів, це колись досить велике поселення (на початку ХІХ століття мало майже вісім сотень мешканців) пізніше зазнало якихось катастрофічних змін (нібито було частково затоплене), то ж тепер у ньому проживає менше двох сотень селян.

Далеко не кожне українське село мало свій католицький цвинтар. У Бразі він є, та ще й з трьохсотрічною історією. Тут хоронили навіть священників, а також католиків із інших населених пунктів. Тому не дивно, що родина Жебровських, яка мала власність у сусідніх селах, збудувала перед 1908 роком на цьому кладовищі неоготичну муровану каплицю-усипальницю, в якій знайшли вічний спочинок не тільки представники цієї родини, але й навіть їхні родичі.

23130 Браїлів,
вул. Чайковського, 4,
+380 (4332) 335-72, 336-31,
www: brailiv.saletyni.org,
f.b.: SanktuariumJezusaNazaranskiegoBr...

Браїлів вперше згадується 1440 року, коли в межиріччі Рову і Браги було збудовано замок і засновано містечко. Є також згадки у 1594 та 1596 роках. За 'Реєстром війська запорізького' (1649р.) у часи Хмельниччини Браїлів був сотенним містечком Брацлавського полку. Із 1972 року - селище міського типу, в якому нині проживає близько 4500 мешканців.

Католицька парафія латинського обряду у Браїлові існувала з 1604 року, її обслуговували оо.-капуцини.

На початку 30-х років XVIII століття царська влада віддала споруджений у 1767-1778 роках костельно-монастирський комплекс оо.-тринітаріїв, у тому числі костел Пресвятої Трійці, Православній Церкві. Римо-католики змушені були послуговуватись цвинтарною каплицею Преображення Господнього.

23130 Браїлів

Браїлів вперше згадується 1440 року, коли в межиріччі Рову і Браги було збудовано замок і засновано містечко. Є також згадки у 1594 та 1596 роках. За 'Реєстром війська запорізького' (1649р.) у часи Хмельниччини Браїлів був сотенним містечком Брацлавського полку. Із 1972 року - селище міського типу, в якому нині проживає близько 4500 мешканців.

Католицька парафія латинського обряду у Браїлові існувала з 1604 року, її обслуговували оо.-капуцини.

Муровану каплицю на кладовищі було споруджено 1775 року. У 1832 році царська влада передала парафіяльний костел Пресвятої Трійці оо.-тринітаріїв (разом із монастирем) православним, тому аж до завершення будівництва нового храму Пресвятої Трійці ця цвинтарна каплиця виконувала функцію парафіяльної святині. У 1961 році її закрила радянська влада, проте 1980 року каплицю повернули вірним.

07400 Бровари,
вул. Черняховського,
+380 (4494) 611-24,
www: kostel-brovary.blogspot.com,
f.b.: brovarykatolik

Поселення Бровари (до 1969 року - Броварі) вперше документально згадується у 1628 році та 2 серпня 1630 року. У 1648-1667 роках було сотенним містечком. У 1802 року Бровари стали волосним центром Остерського повіту Чернігівської губернії. З весни 1923 року є районним центром (за винятком 1930-1937рр.). З 1956 року - статус міста. Нині чисельність місцевого населення перевищує 108 тисяч мешканців.

Мурована каплиця у Броварах була споруджена, ймовірно, у першому десятилітті ХХІ століття.