32445 Слобідка-Рахнівська,
вул. Залісецька,
f.b.: 685287075605545

У піздні радянські часи чи навіть вже у посткомуністичні документально відомі із 1662 року Гниловоди та засновану значно пізніше Рахнівську Слобідку об'єднали в єдине село Слобідка-Рахнівська. 1893 року у Гниловодах проживало 148 мешканців, 1905 року - 183, а в Рахнівській Слобідці - 163. Нині об'єднане село нараховує близько семи сотень осіб. До 2020 року входило до Дунаєвецького району.

Раніше місцеві католики латинського обряду, не маючи власних святинь, відвідували парафіяльні костели: із Гниловодів - Успіння Пресвятої Діви Марії у Залісцях, а із Рахнівської Слобідки - св. Архангела Михаїла у Дунаївцях.

32423 Смотрич,
вул. Героїв Небесної Сотні, 4,
+380 (3858) 932-33, 324-84,
f.b.: kostelsmotrich

Смотрич згадується у давньоукраїнських літописах XIIст., 1240 року його зруйнували татаро-монголи, а в XIVст. князі Коріятовичі зробили його столицею Подільського князівства. У 1448р. отримав магдебурзьке право. У 80-х роках ХІХст. мав близько 1200 мешканців, 1894 року - 2686, 1905 року - 4003, нині -понад 1900 осіб. У 1923-1962рр. був райцентром, потім увійшов до Дунаєвицького району, а 2020 року - до Кам'янець-Подільського. Із 1960р. є селищем (міського типу).

Перший дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії і місійна резиденція домініканців у Смотричі постали в середині XIVст. завдяки князям Коріятовичам. У 60-х роках засновано регулярний конвент ченців з фундації князя Юрія, яку 17 березня 1375 року збільшив князь Олександр, що було підтверджено під час заснування міста 1448 року. Проте у 1484 році домініканський комплекс згорів.

15200 Щорс,
вул. Р. Люксембург, 65

Поселення виникло у 60-их роках XIX століття під назвою Коржівка як робітниче селище під час будови Лібаво-Роменської залізниці. Пізніше це поселення, розташоване на річці Снов, отримало назву Сновськ - таку ж, як і древній давньоруський Сновськ, який разом зі Стародубом і Новгород-Сіверським був був одним з трьох основних сіверських градів, проте розміщувався далі на південний захід, на теренах нинішнього Седніва. 1923 року Сновськ став районним центром, а 1924 року - містом. У 1935 році його перейменували на Щорс, з 2016 року - знову Сновськ. Населення - понад 11 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1897 року у Сновську вже був костел, який, зокрема, згадують станом на 1926 рік, проте відсутня інформація про те, що з ним сталось пізніше.

78300 Снятин,
вул. Воєводи Коснятина, 98,
+380 (3476) 215-05,
www: snyatynkostel.wix.com/snyatynkos...,
f.b.: groups/mater.dei.de.monte.carmel..., kostel.snyatyn

Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.

Вже у 1345 році у Снятині був францисканський осередок, проте проіснував він не довго. Наприкінці цього ж - на початку наступного століть тут було збудовано дерев'яний костел та засновано парафію, яка, зокрема, близько 1400 року отримала маєток у сусідньому селі Тулова, що залишався у її власності аж до ХХ століття. У XVIст. храм після спалення татарами відбудували заново. У XVIIст. святиню відновлювали двічі після знищення на початку століття та у 1676 році (останній раз - коштом о. Лукаша Волянського).

78300 Снятин,
вул. 1-го грудня, 5,
+380 (3476) 252-46

Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.

У 1899 році у місцевій лікарні Снятина розпочали своє служіння перші черниці Згромадження Дочок Милосердя святого Вікентія де Поля (шаритки). Вони опікувались хворими, кухнею та пральнею. З 4 липня 1902 року до смерті 30 травня 1904 року тут служила також майбутня блаженна с. Марта Вєцка. 12 грудня 1920 року сестри змушені були покинути Снятин.

13000 Соболівка

Перша письмова згадка про Соболівку датується 1650 роком, згадується також в документах 1782 і 1795 років. Наприкінці XVIII століття тут оселили 15 сімей колоністів, які, в основному, займались виробництвом поташу. 1811 року поселення мало 63 мешканців, 1911 року - 211, більшість яких була етнічними поляками, нині - близько трьох сотень осіб. Село входило до Романіського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Місцеві католики латинського обряду, як і інших сусідніх сіл, спочатку належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові (першу згадку про них містять у 1782 році її метричні книги), потім, 1911 року увійшли до новоутвореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Романові. Своєї святині раніше вони не мали.

24124 Сокіл

Село Сокіл, яке нині нараховує понад тисячу жителів, засноване 1795 року.

Раніше місцеві римо-католики не мали своєї святині. У 1994 році завдяки зусиллям о. Леоніда Ткачука MIC у селі розпочалось будівництво мурованого костелу на території поза селом. Завершилось будівництво храму у жовтні 1999 року його консекрацією, яку здійснив єпископ- помічник Кам'янець- Подільський Леон Дубравський OFM. Було споруджено також будинок для проведення реколекцій.

Костел обслуговують отці-маріяни (згромадження Отців Маріянів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) із парафії св. Миколая, єп. мч. у Чернівцях, а чисельність місцевих вірних, котрі проживають не тільки у Соколі, але й також сусідніх селах Бабченці, Гамулівка, Грабовці, Майорщина, Моївка, Новоникольськ, Нове Життя і Петровщина, сягає півтисячі.

12021 Соколів

Соколів, яке нині населяє більше тисячі мешканців, вважається заснованим 1500 року. Село входило до Пулинського району, а від 2020 року - до Житомирського.

У 2010 році оо.-паллотини (товариство Католицького Апостольства) з парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Кам’яному Броді Баранівського району розпочали ремонт занедбаної будівлі, яку пристосували під каплицю. Через чотири роки облаштування каплиці було завершено. 4 жовтня 2014 року єпископ- емерит Київсько- Житомирський Ян Пурвінський освятив цю каплицю.

81131 Солонка

Перша документальна згадка про Солонку датується 1433 роком. Складалась із двох поселень - Великої і Малої Солонки. Нині є приміським селом, яке швидко забудовується. Населення - близько 3400 мешканців. Входило до Пустомитівського району, а зараз - до Львівського.

Нечисленні місцеві римо-католики до ІІ світової війни належали до парафії св. Архангела Михаїла у сусідній Зубрі. 19 березня 2016 року архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископа Мар'яна Бучека освятив у Солонці земельну ділянку та хрест, а також вмурував під спорудження монастиря сестер-бенедиктинок та костелу наріжний камінь із собору св. Петра, який передав архієпископу Папа Франциск та благословив Папа-емерит Бенедикт XVI під час останнього візиту 'ad limina'. Основними фундаторами бенедиктинського костельно-монастирського комплексу стала родина Йосифа та Йозефіни Відеркер із Швейцарії.

32422 Стара Гута,
вул. Шевченка

Перша згадка у документах про село Стара Гута датується початком XVIII століття. Мешкає тут понад тисяча осіб.

Римо-католики Старої Гути належали до парафії св. Миколая у Смотричі та своєї святині не мали. Громада вірян у селі є достатньо великою, тому вони у 1994-1997 роках під керівництвом невтомного будівничого подільських костелів о. Владислава Ванагса із Городка збудували своїм коштом мурований храм (у цій справі особливо відзначились А. Бугерко, В. Козакевич, М. Припишляк та М. Яроцкий). 21 грудня 1997 року цей костел консекрував під титулом св. Анни єпископ Ян Ольшанський MIC. Старою Гутою опікуються оо.-пасіоністи (згромадження Муки Господа нашого Ісуса Христа) з парафії св. Миколая у Смотричі.