90300 Виноградів,
вул. Миру, 3

Виноградів, який до 1946 року називався Севлюш (Сивлюш), вперше згадується в 1262 році, коли король Іштван V надав містечку статус вільного королівського міста. Цей привілей підтвердили королі Андрій III 1294 року та Роберт Карло у 1319 та 1329 роках. Сама ж назва «Севлюш» з'явилася у XV столітті, що в перекладі з угорської означає «виноградний». Нині Виноградів є районним центром. Населення - понад 25 тисяч мешканців.

У XV столітті родина Переньі передала замок 'Канків' у Виноградові францисканцям, які облаштували у ньому монастир з костелом. 1556 року монастир ліквідовали реформати, а фортецю зруйновали. У 1668 році францисканці, які повернулися, спорудили новий готичний костел. У XVIII столітті храм було перебудовано у стилі бароко. 1889 року відбулась чергова перебудова святині.

90300 Виноградів

Виноградів, який до 1946 року називався Севлюш (Сивлюш), вперше згадується в 1262 році, коли король Іштван V надав містечку статус вільного королівського міста. Цей привілей підтвердили королі Андрій III 1294 року та Роберт Карло у 1319 та 1329 роках. Сама ж назва «Севлюш» з'явилася у XV столітті, що в перекладі з угорської означає «виноградний». Нині Виноградів є районним центром. Населення - понад 25 тисяч мешканців.

За відсутності документальних свідчень про час спорудження цієї цвинтарної каплиці залишається віднести її будівництво до кінця XIX - початку ХХ століть. 1949 року її передали на баланс Виноградівської міської ради. У 1959-1989 роках каплиця служила парафіяльною святинею, оскільки інші виноградівські храми (зокрема, костели Вознесіння Ісуса Христа та св. Йоана Капістранського радянська влада закрила та використовувала за іншим призначенням).

48254 Вільхівчик,
f.b.: VilkhivchykRomanCatholicChurchUk...

Село Вільхівчик вважається заснованим 1540 року, хоча перша згадка про нього датується лише 1760 роком. Проживає у ньому нині понад шість сотень мешканців.

Наприкінці XIX - на початку ХХ століть чисельність католиків латинського обряду у Вільхівчику становила від 5 до 7 сотень, а в міжвоєнний період - трохи менше тисячі. І належали вони до парафії св. Антонія у Гусятині. 1927 року у селі було споруджено мурований філіальний костел.

32660 Вільховець

Поселення Вільховець вперше письмово згадується 1403 року. Раніше було містечком, а нині є селом із населенням майже півтора тисячі мешканців.

Вперше римсько-католицька святиня у Вільховці з'явилась 1998 року у вигляді мурованої каплиці, де у вихідні дні відправляються Святі Меси та проводиться систематична катехизація. Місцева парафія була зареєстрована владою 2 листопада 1999 року. Її обслушовують оо.-вербісти (згромадження Слова Божого) із парафії св. Архангела Михаїла у Вербовці на Вінничині, а належать до неї також римо-католики із сусідніх Слобідки, Старої Гути і Тавчан.

21000 Вінниця,
вул. Соборна, 12,
+380 (432) 35-02-21,
www: vinkap.net

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного із давньоукраїньких градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914р. центром Подільської губернії, з 1923р. центром округу, а з 1931р. є обласним центром. Населення - понад 430 тисяч мешканців.

Вінницький староста Людвік Калиновський у листі до польської кустодії капуцинів від 23 червня 1744 року запропонував фундацію у місті костельно-монастирського комплексу ченців, фінансовою основою якої мали стати кошти від старости канівського Миколая Потоцького, отримані в якості компенсації за образу. У вересні до Вінниці прибули двоє капуцинів, які обрали місце під майбутнє будівництво на колишньому парафіяльному цвинтарі, після чого 18 жовтня кустодія відправила Калиновську лист із погодженням фундації.

31335 Волиця

Невелике село Волиця, чисельність мешканців якого складає менше півтисячі, вважається заснованим 1610 року.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Анни отців-єзуїтів (товариство Ісуса) у Хмельницькому на Гречанах. У 1997-1998 роках у Волиці на кладовищі коштом парафіян було споруджено муровану каплицю. 7 грудня 2008 року єпископ- помічник Кам'янець- Подільський Ян Нємєц освятив вівтар цієї каплиці.

44700 Володимир,
вул. Ковельська, 1

Першою згадкою про Володимир вважається 988 рік, проте він існував ще 884 року під назвою Лодомира. У ХІІст. місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324р. отримало магдебурзьке право, яке неодноразово підтверджувалось після чергового руйнування міста. Від 1375 року до перенесення в Луцьк було столицею дієцезії. Від 1795р. - повітовий центр, тоді його перейменували на Володимир-Волинський, щоб відрізнити від російського Владіміра на Клязьмі. 1861 року тут проживало 5905 мешканців, 1897 року - 9883, 1939 року - 26800, нині - 37900 осіб. У 1948р. Володимир отримав статус міста районного підпорядкування, а 1975 року - обласного. Є райцентром. 2021 року повернено назву Володимир.

Перший парафіяльний дерев'яний костел у Володимирі постав ще у другій половині XIVст., обслуговувався домініканцями і мав титул Пресвятої Діви Марії, а перший парафіяльний дерев'яний храм свв. Йоахима i Анни збудували 1554 року з фундації княжни Анни Збаразької, проте він (чи черговий дерев'яний) згорів 1736 року.

31200 Волочиськ,
вул. Незалежності, 1в,
+380 (3845) 366-53,
f.b.: 100021768071113

Уперше згадується Волочиськ під назвою села Волочище в Подільському акті князів Збаразьких від 9 липня 1463 року. У 1557 році князь Владислав Збаразький одержав право на закладання у Волочиську містечка. З 1923 року Волочиськ - центр району, статус міста отримав у 1970 році. Населення - понад 19500 мешканців.

У 1722 році у Волочиську збудували дерев'яний костел коштом Юзефа Потоцького.

Мурований храм постав у 1813-1817 роках завдяки родині чергових власників - Мошинських. Його освятив 1817 року єпископ Ян Подгороденський.

За радянської влади у 1936 році костел закрили та перебудовали для потреб фабрики по виготовленню електричних деталей. 18 травня 1993 року колишню святиню повернули римо-католикам, його було частково відреставровано завдяки зусиллям о. Славомира Бураковського. На третьому поверсі будівлі облаштовано каплицю під титулом св. Йосифа, Обручника Марії, у якій в неділю відправляються Святі Меси.

82130 Волоща

Вперше у документах Волоща згадується 21 березня 1425 року. Попри те, що у XVIIст. тут двічі намагались заснувати місто під назвою Коритків, Волоща залишилась лише селом. 1890 року у ньому проживало 1808 мешканців (1388 українців і 420 поляків), 1904 року - 1995, 1939 року - 2510 (переважно - українці), а нині село нараховує понад 1200 осіб.

Римо-католики Волощі належали до парафії св. Дороти у Тулиголовому Львівської архідієцезії. Близько 1703 року місцевий власник Франциск Коритко фундував будівництво першого дерев'яного костелу Воздвиження Святого Хреста у селі та заснування парафії, першим настоятелем якої до 1708 року був о. Казимир Бурдович.

23202 Гавришівка,
вул. Задворного, 36А

Розташоване неподалік Вінниці село Телепеньки відоме якщо не зі середини XVII, то, принаймні, від початку XVIII століття. У 90-х роках ХІХст. мало майже сотню осель. У 70-х - 80-х роках його приєднали до сусіднього села Гавришівка, яке вважається заснованим 1790 року. Нині в об'єднаному селі проживає понад 1700 мешканців.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії у Вінниці, осередками якої були почергово костел оо.-єзуїтів, храм Благовіщення Пресвятої Діви Марії оо.-домініканців та остаточно костел Матері Божої Ангельської оо.-капуцинів. Дерев'яну цвинтарну каплицю у Телепеньках вони отримали ще 1748 року, і згадується вона у всіх схематизмах Кам'янецької та Луцько-Житомирської дієцезій аж до початку 1914 року.