10014 Житомир,
вул. Київська, 4,
+380 (412) 22-78-88, 42-12-85,
f.b.: st.john.of.dukla.parish

Вважається, що Житомир засновано близько 884 року, хоча перша писемна згадка про нього датується 1240 роком. Магдебурзьке право отримав у 1432-1444 роках. У 1804 році став адміністративним центром Волинської губернії. Статус міста - з 1884 року. 1545 року тут проживало шість сотень осіб, 1897 року - 66 тисяч, нині - понад 261 тисяча осіб. Є обласним центром.

4 квітня 1761 року король Август ІІІ надав францисканцям-бернардинам землю в околицях Житомира під храм та резиденцію, які коштом житомирського старости Яна Іллінського було збудовано з дерева. Проте вже 1769 року їхній костел бл. Яна з Дуклі разом із житловою спорудою знищила пожежа. Через рік завдяки фундатору та іншим жертводавцям постали знову з дерева як храм, який освятив о. Франциск Залуковський, так і резиденція, але поряд із святинею також почали споруджувати муровану будівлю, до якої ченці переселились на початку ХІХ століття.

10006 Житомир,
вул. св. Йоана Павла ІІ, 3Б,
+380 (412) 24-39-69,
www: pallotti.org.ua,
f.b.: misericordia.zhytomyr

Вважається, що Житомир засновано близько 884 року, хоча перша писемна згадка про нього датується 1240 роком. Магдебурзьке право отримав у 1432-1444 роках. У 1804 році став адміністративним центром Волинської губернії. Статус міста - з 1884 року. 1545 року тут проживало шість сотень осіб, 1897 року - 66 тисяч, нині - понад 261 тисяча осіб. Є обласним центром.

Мальованка - колишні невеликі приміські поселення-хутори на правому березі річки Кам'янки, відомі з другої половини XVIIIст. За генеральним планом середини XIXст. увійшли до міської межі, нині є західною частиною міста.

Парафію Божого Милосердя в Житомирі на Мальованці зареєстрували 28 березня 1995 року. 6 травня 1997 року єпископ Ян Пурвінський освятив новозбудовану каплицю Божого Милосердя в придбаному ще 1988 року будинку оо. паллотинів. 2003 року парафію офіційно передали паллотинам.

10006 Житомир,
вул. Дібровна, 41,
+380 (412) 24-39-69

Вважається, що Житомир засновано близько 884 року, хоча перша писемна згадка про нього датується 1240 роком. Магдебурзьке право отримав у 1432-1444 роках. У 1804 році став адміністративним центром Волинської губернії. Статус міста - з 1884 року. 1545 року тут проживало шість сотень осіб, 1897 року - 66 тисяч, нині - понад 261 тисяча осіб. Є обласним центром.

Мальованка - колишні невеликі приміські поселення-хутори на правому березі річки Кам'янки, відомі з другої половини XVIIIст. За генеральним планом середини XIXст. увійшли до міської межі, нині є західною частиною міста.

Наприкінці 80-х років ХХст. Житомир почали навідувати паллотини з Польщі, які підтримували зв'язок із о. Олександром Мілевським з костелу св. Софії. Саме він 1988 року придбав будинок в мікрорайоні Мальованка, що використовувався не тільки для проживання, але й також для зустрічей та відпочинку гостей з-за кордону.

13048 Жовтий Брід

Жовтий Брід вважається заснованим 1620 року. 1840 року тут оселились перші колоністи - поляки і німці, частина яких з часом асимілювалась із місцевими українцями та євреями. На початку ХХ століття у селі проживало трохи менше трьох сотень мешканців. 1927 року із 545 селян 353 вважали себе поляками. У середині 30-х років звідси депортували майже всі німецькі та значну частину польських сімей, переселивши сюди колгоспників-ударників із Київської і Чернігівської областей. Нині тут проживає лише трохи більше півтори сотні осіб. Село входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

На початку 90-х років у Жовтому Броді постала римсько-католицька спільнота, богослужіння для якої проводили приїжджі священники у приміщенні місцевої школи. 1998 року сюди призначили настоятелем о. Ришарда Дзюбу SCJ, який розпочав будівництво костелу у селі.

89003 Забрідь,
вул. Воз'єднання, 10а

Датою заснування села Забрідь (угорською - Рийвгель) вважається 1360 рік. Нині тут проживає понад тисяча мешканців.

У 1994 році у селі було зареєстровано римську-католицьку громаду. У травні 1995 року о. Лайош Гудра освятив наріжний камінь під будівництво костелу, спорудження якого розпочалось у квітні 1999 року. 2000 року майбутнього греко-католицького єпископа о. Мілана Шашіка CM було призначено настоятелем парафії св. Августина у Перечині та адміністратором парафій Пресвятої Трійці у Великому Березному і Заброді. Саме завдяки його зусиллям на пожертви зі Словаччини, Польщі та Італії, а також благодійної організації 'Реновабіс' храм було добудовано та оснащено на весну 2002 року.

32065 Завадинці

Село Завадинці вважається заснованим 1493 року. Проживає тут понад 600 селян.

У 90-х роках минулого століття завдяки зусиллям о. Станіслава Сівца місцевий колгосп виділив будинок, який переоблаштували на каплицю.

Завадинці та ще п'ять сусідніх сіл обслуговують отці-маріяни (згромадження Отців Маріянів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) з городоцької парафії св. Станіслава, єп. мч..

48561 Залісся,
вул. Польська

Поселення Залісся вперше згадується 1561 року як Залісне. Під час Гайдамаччини тут оселилось багато польських утікачів із-за Збруча. 1785 року у селі проживало 923 мешканців, 1890 року - 2082 (понад 1800 українців і менше трьох сотень поляків), 1900 року - 2212, 1910 року - 2287, 1921 року - 2012, 1931 року - 2231, 1938 року - 2592, у тому числі 1742 українців і 762 поляків, 2021 року - 960 осіб.

Досить значна римсько-католицька спільнота села спочатку належала до парафії Пресвятої Трійці у Борщові, проте після утворення 1854 року парафіяльної експозитури, а пізніше і парафії св. Анни в Озерянах, перейшла до неї. В середині ХІХ століття чисельність вірян у селі перевищила півтисячі, а в 90-х роках цього століття сягнула тисячі осіб. Саме тоді, а не 1801 року, як іноді помилково зустрічається в деяких джерелах, і постала в Заліссі своя святиня.

32630 Заміхів,
вул. Базарна, 25

Заміхів вперше в документах згадується 1661 року, проте був позначений на карті ще у першій половині цього століття. З кінця XVIIIст. вважався містечком. У 1893 році тут проживало понад 1674 мешканців, 1905 року - 2392, нині село має понад шість сотень осіб. До 2020 року входило до Новоушицького району.

Перший (дерев'яний) костел Пресвятої Трійці у Заміхові із мурованим скарбцем та дерев'яною захристією збудували 1749 року коштом місцевого власника Йосифа Гумецького, каштеляна кам'янецького (фундаційний акт зареєстрований в кам'янецьких земельних книгах 7 листопада 1749 року). Храм отримав п'ять вівтарів (ймовірно, дерев'яних).

69035 Запоріжжя,
вул. Заводська, 21А,
+380 (61) 218-58-49, 213-33-33,
www: rkc.zp.ua,
f.b.: SanktuarijBogaOtcaMiloserdnogoVG...

У XV-XVIIст. територія міста входила до Запоріжжя - краю вольностей запорізьких козаків, а 1770 року тут була закладена Олександрівська фортеця, завершення її будівництва у 1775р. співпало зі знищенням останньої Запорізької січі - Підпільнянської. Навколо фортеці селилися будівельники-селяни, каторжники, обслуговуючий персонал фортеці, відставні солдати. 1785 року Олександрівськ став поселенням міського типу, а 05.06.1806р. отримав статус повітового міста Катеринославської губернії. 23.03.1921р. місто було перейменовано на Запоріжжя, 1923 року стало центром Запорізького округу, а 10.01.1939р. - центром області. Населення - майже 732 тисячі мешканців.

До революції в Олександрівську була філіальна каплиця парафії в Катеринославську (Дніропетровську), яку в 30-х роках XXст. закрили, а 50-х - знищили (на її місці збудували завод). З 1993 року Служби у Запоріжжі проводились в різних приміщеннях. Потім завдяки єпископу Я. Ольшанському та організації 'Kirche in Not' було придбано недобудований житловий будинок, у якому 04.09.1994р. після ремонту та реконструкції єпископ Я. Ольшанський освятив каплицю св. Ап. Павла.

У 1997 році міська влада виділила земельну ділянку під будівництво храму та парафіяльного будинку, а 5 квітня 1998 року тодішній єпископ- помічник Кам'янець- Подільський Станіслав Падевський OFM Cap (майбутній перший єпископ Харківсько- Запорізький) освятив територію під будівництво костелу. 7 грудня 1998 року Папа Йоан Павло II освятив наріжний камінь, взятий з основи базиліки св. Апостола Петра у Римі, і того ж дня передав його запорізькому пароху о. Яну Собіло (нині - єпископ) через свого секретаря о. Мечислава Мокшицького (нині - архієпископ), а 7 жовтня 1999 року єпископ Леон Дубравський OFM заклав його під будівництво храму за проектом запорізьких архітекторів (зменшена копія базиліки св. Петра у Ватикані).

6903? Запоріжжя,
вул. Менжинського, 72Б,
+380 (61) 226-51-58, 226-52-11

У XV-XVIIст. територія міста входила до Запоріжжя - краю вольностей запорізьких козаків, а 1770 року тут була закладена Олександрівська фортеця, завершення її будівництва у 1775р. співпало зі знищенням останньої Запорізької січі - Підпільнянської. Навколо фортеці селилися будівельники-селяни, каторжники, обслуговуючий персонал фортеці, відставні солдати. 1785 року Олександрівськ став поселенням міського типу, а 05.06.1806р. отримав статус повітового міста Катеринославської губернії. 23.03.1921р. місто було перейменовано на Запоріжжя, 1923 року стало центром Запорізького округу, а 10.01.1939р. - центром області. Населення - майже 732 тисячі мешканців.

У 2002 році у Запоріжжі при парафії Бога Отця Милосердного розпочали своє служіння брати-альбертинці (згромадження Братів Альбертинців), основним завдянням яких є допомога безпритульним. 3 квітня 2009 року майбутній єпископ о. Ян Собіло освятив в Осипенківському житловому мікрорайоні Ленінського району Запоріжжя їх новоспоруджені монастир, каплицю та Прихисток Надії для чоловіків, котрі прагнуть вийти з бездомності.