80320 Потелич

Поселення Теліч впеше згадується у староруському літописі 1223 роком, а в Галицько- Волинській хроніці - 1262 роком. У 1498 році Потелич отримав магдебурзьке право. Нині є селом, де проживає близько двох з половиною тисяч мешканців.

У 1425 році у Потеличі було засновано парафію коштом мазовецького князя Земовіта та збудовано перший дерев'яний костел. 1777 року згорів останній дерев'яний храм. У 1826 році споруджено сучасну муровану святиню, яку 1858 року консекрував архієпископ Л. Баранецький. 1896 року тут постала також цвинтарна каплиця. У період із 40-х років ХХ століття по 8 грудня 1990 року храм було закрито (клуб, музей історії села). Нині костел відновлено.

48520 Пробіжна

Вперше згадується у документах Пробіжна 1564 року, а вже роком пізніше в податковому реєстрі зазначена як містечко. 1785 року знову отримала статус містечка (можливо попередній було втрачено), проте у 1939 році знову стала селом. У 1940-1959 роках була районним центром. 1959 року до неї приєднали Гринківці. Населення - понад 1800 мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких до війни сягала семи сотень, належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Жабинцях. У 1910 році тут було споруджено мурований філіальний костел.

80316 Рава-Руська,
вул. Коновальця, 32/4,
+380 (3252) 434-02

Перші поселення на теренах міста виникли близько дев'яти століть тому, а в документах Рава-Руська згадується 1455 роком. Тоді белзький і мазовецький князь Владислав одне з таких поселень назвав іменем свого володіння у Польщі - Равою, додавши слово «Руська», адже Русь, русини є давньою назвою України та українців. 1622 року Рава отримала магдебурзьке право. З 1913 року була центром повіту, статус міста отримала 1939 року і до 1962 року була центром району. Населення - понад 8600 мешканців.

У 1612 році місцеві землевласники Тщенці перенесли парафію у селі Річки, засновану 1531 року, до своєї резиденції у Раві-Руській та спорудили тут дерев'яний костел. Святиня була знищена 1648 року місцевим населенням. У 1770-1776 роках коштом наступного власника Андрія Жечицького спорудили бароковий однонефний храм, який 9 травня 1843 року консекрував архієпископ Франциск Піштек. У 1895 та 1926 роках відбулась реконструкція святині.

81473 Ралівка

Село Ралівка, яке до 1939 року називалось Радловичі, вважається заснованим 1375 року, княжим посадником Раділовичем. Проживає тут нині понад 4 тисячі мешканців.

Вперше місцевий оборонний костел згадується у XVI столітті (у ньому під час татарської навали ховались селяни).

Римо-католики села, чисельність яких становила понад півтисячі 1913 року та майже вісім сотень у 1933 році, належали до парафії Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі. На початку ХХ століття у Ралівці коштом місцевих власників Баранських збудували мурований філіальний костел на місті старого храму. У радянські часи святиню замкнули (склад хімдобрив), а наприкінці 80-х років планували її повністю знищити, проте мешканці села не дали владі це зробити. Повернули костел вірним 1992 року, після чого храм було відремонтовано.

13210 Рижів,
вул. Партизанська, 1а

Вважається, що село було засноване в середині XVII століття. У 1906 році тут проживало лише 81 мешканців, 1926 року - 554 особи, у тому числі 398 поляків, 1931 року - 621, нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Бердичівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Чуднові, проте своєї святині не мали. У радянські часи вони відвідували костели у Житомирі і Покостівці, а в пострадянські - у Чуднові, Карвинівці та Бердичеві.

13002 Романів,
вул. Костельна, 11,
+380 (4146) 233-61

Романів, названий в давньоукраїнські часи на честь батька короля Данила Галицького - князя Романа Галицького, вперше у документах згадується 1471 роком. 1798 року тут проживало 656 мешканців, 1925 року - 2901, нині - близько 7800 осіб. У 1816-1817рр. Романів став містечком, від 1923 року є селищем (міського типу). У 1933-2003рр. мав назву Дзержинськ. Був райцентром, а від 2020 року входить до Житомирського району.

Католики латинського обряду Романова належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові. У 1811-1830 роках місцевий власник Йосиф Іллінський здійснив невдалі спроби заснування у містечку костельно-монастирських комплексів оо.-єзуїтів, сс.-маріявіток та сс.-візитанток.

42000 Ромни,
вул. Залізнична, 246а

Місто-фортеця Ромен захищало південно-східні кордони Київської Русі і вперше у літописах згадується 1096 роком. У середині XVII століття Ромни стали сотенним містечком, але фактично з 1714 року вони були центром Лубенського, а згодом Миргородського полку. Після ліквідації полкового устрою стали повітовим центром, а у 20-х роках ХХ століття - районним. Населення - понад 40 тисяч мешканців.

Вважається, що у 30-х - 40-х роках XVII століття князь Єремія Вишневецький збудував у Ромнах костел. Навіть, якщо це й так, то він не пережив буремні 1648-1654 роки. І лише на початку ХХ століття інженер Ясновський спорудив у місті наступний мурований храм, фундаторем якого став о. Йоан Даугіс, парох у Гросс-Вердері (нині - Зеленівка на Чернігівщині). Костел 1910 року консекрував єпископ-помічник Могильовський Ян Цепляк. Святиня тоді мала високу вежу, а костельна територія була огорожена. Перед революцією місцевих римо-католиків обслуговував о. Станіслав Домбровський.

32421 Рудка

Село вперше у документах згадується як Рудище 1592 року, а через 7 років - під сучасною назвою Рудка. Нині його населяє понад 800 осіб.

Відомо, що 1897 року тут проживало 578 римо-католиків із 1488 мешканців, а 1901 року - 390 (із 1116), проте своєї святині вони не мали. Невеличкий мурований костел було споруджено у 1995-1999 роках завдяки зусиллям та коштам місцевих парафіян під керівництвом о. Альбіна Собєха СР. Ним послуговуються також римо-католики із Лисогірки.

13600 Ружин,
вул. Київська, 15,
+380 (4138) 216-60,
f.b.: 1123243961057910

Вперше Ружин згадується 1071 року в літописах як Скоргородок, який був потім зруйнували монголо-татари. На його місці виник Щербів, проте 1399 року його спалили кримські татари. Після Люблінської унії польський король Стефан Баторій подарував Кирилу Ружинському Щербів, який 1591 року перейменували на Ружин. Статус селища міського типу - із 1962 року, є районним центром. Проживає у ньому близько чотирьох з половиною тисяч мешканців.

У 1815 році у Ружині було споруджено сучасний мурований храм коштом графа Калиновського. З 20-х років ХХ століття по 1990 рік святиня перебувала закритою (знесли купол, зробили у ній в'язницю, а потім будівлю використовували під авторемонтні майстерні).

81410 Самбір,
вул. Сагайдачного, 7,
+380 (3236) 344-43, 200-54,
www: parafiasambor.pl,
f.b.: 899839423458739

У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.

Ймовірно, що першим дерев'яним костелом св. Миколая у (Новому) Самборі стала вже існуюча (принаймні, у 70-х роках XIVст.) церква св. Параскови, а парафію було засновано перед 1390 роком.