JAŁTA. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (1898 - 1906). Krym, autonomiczna republika, miasta

98635 Ялта,
вул. Пушкінська, 25,
+380 (654) 230-035, 316-396

Перша згадка про Ялту (Джаліту) в арабських джерелах датується 1154 роком, хоча, за легендою, її заснували греки приблизно у І столітті. Статус міста - з 1837 року, з 1838 року - центр повіту, з 1930 року - районний центр. Населення - понад 78 тисяч мешканців.

Наприкінці 80-х років ХІХ століття чисельність ялтинської парафії досягла півтисячі вірних, молитовний будинок по вулиці Почтовій вже не міг їх помістити. Тому парафіяни придбали земельну ділянку під новий храм на бульварі Пушкіна, проте до 1898 року довелось чекати дозволу влади на будівництво костелу. Спорудження цього неоготичного храму у Ялті коштом переважно парафіян за проектом архітектора Миколи Краснова тривало до 1906 року, проте через недостатність коштів недобудували вежу. 15 квітня 1906 року єпископ Тираспільський Йосиф Кесслер освятив храм. До революції 575 ялтинських римо-католиків обслуговував настоятель о. Емануїл Штанг.

KIJÓW. Kaplica p.w. św. Jacka (Giacynta) Odrowąża (2007 - 2009). Kijowski obw., Status specjalny

04119 Київ,
вул. Якіра, 13,
+380 (44) 503-30-20, 503-30-21,
www: tomainstytut.org,
f.b.: IRN.ua

Założony na przełomie V-Vi wieków Kijów w VIII- IX wiekach został głównym miastem Ziem Ruskich i stolicą państwa Ruskiego. Kościołowi Ruskiemu przewodniczył metropolita Mychajło i sześcioro specjalnie wyświęconych biskupów. Jeszcze przed 998 rokiem, kiedy to stało się wydarzenie, wbrew prawdzie historycznej nazywane chrztem Rusi, trzykroć następowały okresy nawrotu do pogaństwa i odnowienia chrześcijaństwa.

У першій половині XIII сторіччя перші домініканці оселилися у Києві, була заснована Руська провінція ордену, яка проіснувала аж до кінця ІІ світової війни. 1993 року ченці (zakon Braci Kaznodziejów) офіційно відновили свою присутність як Генеральний вікаріат України і Росії св. Архангела Михаїла. Серед п'яти домініканських монастирів в Україні найбільшим є у Києві, де проживає генеральний вікарій та під домініканською опікою працюють Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського і видавництво «Кайрос».

KOROTYCZ. Kaplica {orionistek} (200? - 201?). Charkowski obw., Charkowski r-n

62455 Коротич,
f.b.: 105856936556870

Поселення Коротич засноване в середині XVII століття. Статус селища міського типу отримало 1938 року. Населяє його 5 тисяч мешканців.

В Україні сестри-оріоністки (згромадження Малих Сестер Місіонерок Милосердя) працюють від 1992 року, а через три роки вони почали служіння в Харкові. У 2000-х роках в партнерстві із Всеукраїнським благодійним фондом «Деполь Україна» сестри відкрили у своєму домі в Коротичі поблизу Харкова Центр матері та дитини для вагітних жінок і молодих жінок з дітьми до 5 років, які не мають постійного місця проживання і опинились в кризовій життєвій ситуації. Це великий будинок з усіма зручностями, в якому є кімнати для проживання на 2 людей, туалет, душ, ігрова кімната, кухня, їдальня та пральня. На території знаходиться зона для відпочинку, дитячий майданчик.

LISOWCE. Kościół p.w. Najświętszego Serca Pana Jezusa (1887). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

48631 Лисівці

Перша писемна згадка про село Лисівці датується 1418 роком. Нині тут проживає майже дві тисячі селян.

Віряни Лисівців належали до парафії Пресвятої Трійці у Товстому. У 1885 році їх чисельність становила шість сотень, а через два роки, 1887 року тут коштом місцевих власників Зигемберг-Орловських завершили спорудження мурованого філіального костелу. 1906 року у Лицівцях було засновано самостійну парафію (спочатку - експозитуру). У 1907 році храм освятили під титулом Пресвятого Серця Ісуса. У міжвоєнний період парафія у Лисівцях, чисельність якої перевищила тисячу вірних, охоплювала також села Капустинці, Шершенівку та Шипівці (останні два мали свої філіальні святині).

LWÓW. Dawny kościół p.w. Matki Bożej Gromnicznej / Matki Bożej Łoretańskiej (1642 - 1692). Lwowski obw., Lwowski r-n

79008 Львів,
вул. Винниченка, 30А,
f.b.: 257908011003495

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

У 1642-1692 роках у Львові було збудовано храм Матері Божої Лоретанської коштом Собеських для кармеліток босих у стилі бароко (архітектор Дж. Гіслені). У 80-х роках XVIII століття костел закрила австрійська влада (використовували його як склад). Архієпископ Ф. Піштек викупив колишній костельно-монастирський комплекс. У монастирі облаштували Вищу духовну семінарію, а храм 1842 року було відновлено та освячено під титулом Матері Божої Громничної як костел Семінарії. Адміністрував святиню ректор Семінарії, а займали цю посаду переважно єпископи-помічники. Наприкінці 20-х - на початку 30-х років ХХ століття його реставрували, святиню оздобив Я. Розен.

POKOTYLÓWKA. Kaplica w klasztorze Matki Bożej Pośredniczki Wszystkich Łask i św. Apostołów Piotra i Andrzeja (199? - 200?). Charkowski obw., Charkowski r-n

62458 Покотилівка,
вул. Незалежності, 7,
+380 (57) 783-40-83

Спочатку наприкінці XIX століття виникло селище Карачівка. 1869 року поблизу пройшла лінія Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, у 80-90 роках XIX століття збудовали залізничну платформу Карачівка, а неподалік від неї - станцію Покотилівка. З 1938 року Покотилівка - селище міського типу. 1959 року Карачівку та Покотилівку об'єднали під спільною назвою Покотилівка (до цього залізничне полотно було розподільчою смугою між двома населеними пунктами). У вересні 2012 року частина селища була включена в межі Харкова. Нині тут проживає майже десять тисяч мешканців.

У 1996 році на запрошення єпископа Яна Пурвінського у Харків, який тоді належав до Київсько-Житомирської дієцезії, прибули сестри-кармелітки босі з монастиря у Дисі біля Любліна (Польща). Згодом наприкінці 90-х років ХХ століття - на початку ХХІ століття поблизу Харкова у Покотилівці постав монастир цих черниць. А офіційне відкриття першого у Харківсько-Запорізькій дієцезії споглядального монастиря відбулось 16 червня 2008 року (тоді там проживало 13 сестер: 8 - з України, 4 - з Польщі та 1 - зі Словаччини).

PRZECHODY. Kaplica p.w. św. Jana Nepomucena (2002 - 2003). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

48509 Переходи

Поселення Переходи (на цьому місці були переходи, броди через річку) вперше у документах 1603 року. До нього у радянські часи приєднали хутори Зелена та Чорний Ліс. Проживає у селі понад шість сотень мешканців.

У 2002-2003 роках місцеві жителі та отці-домініканці з парафії Матері Божої Святого Розарію у Чорткові, які їх обслуговують, спорудили у Переходах найоригінальнішу каплицю з існуючих в Україні - з використанням великої металевої цистерни, яка служила житлом для сезонних робітників.