13021 Карвинівка,
вул. 1 Травня, 20

Село колись називалось Дриглівська Рудня. Уперше в документах датується 1781 та 1799 роками. Зокрема, у метричних книгах костелу Знайдення Хреста Господнього у Чуднові згадується спочатку як слобода, а потім як село з переважаючим польським населенням. У 1911 році поселення нараховувало 104 двори, в яких проживало 558 мешканців, та набуло статус села. Після ліквідаці у 1935 році Мархлевського польського національного району із села було депортовано близько 30 сімей у Казахстан та на південь України. Станом на 2001 рік у селі мешкало 887 осіб.

Раніше місцеві римо-католики своєї святині не мали. Мурований костел тут збудували, ймовірно, у дев'яності роки минулого століття. Карвинівку, як і раніше, обслуговують францисканці (орден Братів Менших) з парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові, які відправляють у храмі Святі Меси у неділю та на свята.

13235 Карпівці,
вул. Загребельна, 1а

Карпівці вважаються заснованими 1714 року. На початку ХХ століття тут проживало понад дві з половиною тисячі мешканців, нині село має лише півтори тисячі осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Чуднові. Від 1790 року у Карпівцях існувала дерев'яна каплиця, яку 1824 року коштом родини місцевих власників Карвіцьких замінили мурованою святинею. Від 1801 року була також дерев'яна каплиця на кладовищі, споруджена Яном Карвіцьким.

02125 Київ,
бульв. Перова, 1б,
+380 (44) 510-85-87, 512-82-51,
www: kapucyny.kyiv.ua,
f.b.: 554714867955544

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

Капуцинський храм на Перова є першим (не рахуючи каплички на Святошино) після Жовтневої революції римсько-католицьким храмом, який почав будуватися від фундаментів у Києві, а також першим костелом на лівому березі Києва. Ця частина міста сформувалася відносно недавно (від 60-х років XX століття), тому і архітектура храму має сучасний стиль.

Парафію засновано 13 червня 1994 року (перший душпастир - бр. Казимир Гузік OFM Cap). 22 червня 1996 року капуцини отримали земельну ділянку на бульварі Перова під будівництво храму. 8 вересня 1997 року було освячено тимчасову каплицю і помешкання братів, споруджені на території будівництва костелу. 2 вересня 1999 року розпочалось будівництво святині. 23 вересня 2000 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович заклав наріжний камінь під будівництво храму. 25 січня 2004 року єпископ Станіслав Широкорадюк OFM освятив нижній костел, а 15 жовтня 2016 року - верхній.

04205 Київ,
вул. Тимошенко, 29/279,
+380 (44) 569-26-40, 569-26-39,
www: kyiv.ofm.org.ua

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

Київська Оболонь (Болоння) згадується у літописах під 1096, 1151, 1161, 1169 та 1174 роками. Основна забудова Оболоні (промзона та житловий масив) виконана у 1970-1980 роках (будівництво здійснювалося на намивному ґрунті). Під час другого періоду забудови (у новому тисячолітті) на Оболоні з'явилися нові, 22-25 поверхові комфортабельні житлові будинки, споруджені близько від Дніпра.

У 2000 році у Києві на Оболоні розпочали працю оо.-францисканці, а в грудні цього року тут було утворено парафію, яка 03.04.2001р. отримала державну реєстрацію. У листопаді 2001 року коштом Генеральної курії ордену було придбано дві квартири на першому поверсі 17-ти поверхового будинку. У жовтні 2002 року завершили ремонтні роботи у придбаних приміщеннях, в яких було облаштовано монастир та каплицю.

У червні 2004 року Київська міська держадміністрація виділила земельну ділянку під будівництво костелу та монастиря площею 0,35 га в Оболонському районі Києва на розі вулиць Зої Гайдай та Героїв Дніпра. 20.02.2008р. було отримано дозвіл на початок будівництва. 17.03.2010р. парафія отримала державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. У квітні 2011 року розпочалось будівництво костельно-монастирського комплексу, проте через протести місцевих жителів його прийшлось припинити. Ця ж ситуація повторилась також весною і осінню 2013 року.

Парафію обслуговують францисканці (орден Братів Менших), з осені 2003 року працюють черниці-йосифітки згромадження Сестер св. Йосифа.

89626 Ключарки,
вул. Головна, 38,
+380 (3131) 682-14,
f.b.: Klucharky

Село вважається засновани в середині XIV чи навіть в ХІ століттях, проте перша згадка про Ключарки (Klucsarka) в історичних документах відноситься до 1773 року. У селі проживає понад дві з половиною тисячі людей.

У 2000 році Апостольський адміністратор Закарпаття єпископ Антал Майнек OFM консекрував новозбудований у Ключарках храм, споруджений замість старого костелу. 2001 року тут було засновано парафію. 7 жовтня 2018 року на території храму було освячено Тау-хрест із скульптурою св. Франциска.

89623 Клячаново,
вул. Шевченка, 35а,
f.b.: 562135544261353

Село Клячаново (Klacsanó) відоме з 1475 року. Станом на 1921 рік тут проживало 1179 жителів, з них 1068 українців. Римо-католиками були 161 особа. Нині чисельність мешканців складає менше двох тисяч, серед них є словацькі, угорські та німецькі сім'ї.

Перший костел у Клячанові збудували 1688 року. У 1870 році тут було закладено інший храм, але невідомо, чи мова йде про сучасний костел, чи це була інша святиня, а теперішній храм збудували пізніше, у ХІХ столітті на місці зруйнованої середньовічної каплиці. За радянської влади у 60-х роках костел закрили, проте використати його не за призначенням так і не наважились. Завдяки Ковач Єлизаветі, яка переховувала ключі від святині та дбала про її зовнішній і внутрішній вигляд, костел зберігся.

45000 Ковель,
вул. Вербицького, 1A,
+380 (3352) 518-93,
www: kovel.ofm.org.ua,
f.b.: 100087102280547

Існуюче раніше поселення Ковле 24 грудня 1518 року отримало магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, що було підтверджено 1611 року. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

У середині XVI століття у Ковелі було споруджено перший дерев'яний храм св. Анни. Після його руйнування козаками Богдана Хмельницького костел відбудували 1710 року, а після пожежі 1854 року було збудовано нову дерев'яну святиню св. Анни, яку знищила радянська влада 1945 року. У 1924-1935 роках у Ковелі спорудили мурований храм під титулом св. Станіслава, єп. та мч, який після війни за рішенням місцевої влади було розібрано.

41600 Конотоп,
вул. Клубна, 72А,
f.b.: 1834671493477205

Історики вважають, що місто існувало ще до навали монголо-татар, проте перша згадка про нього у джерелах датується 1634 роком. Тут постало військове укріплення Конотоп, яке у 1640 році було перебудовано у достатньо потужну фортецю. Після 1648 року Конотоп став сотенним містечком. З 1923 року - районний центр. Населення - понад 86 тисяч мешканців.

Ймовірно, що у 1640-1648 роках у Конотопі, який тоді був польською фортецею, існував костел, про що, зокрема, може свідчити існування у минулому вулиці Костельної. Наприкінці 90-х років ХХ століття місцеві римо-католики, якими тут є переважно вихідці із Західної України, почали проводити богослужіння на приватній квартирі. 23 травня 2000 року на земельні ділянці в Конотопі була відправлена перша Служба Божа, а потім розпочалось будівництво нового храму.

89423 Концево,
вул. Миру, 129

У хроніках поселення вперше згадується 1348 роком під назвою Кексефельде. Перебувало у власності родини Кончазів, тому пізніше отримало назву Кончаза (Koncháza). Нині проживає тут понад 1200 мешканців.

Парафія в Концеві була заснована наново у XIX столітті. У 1992 році було облаштували костел у перебудованому будинку старої школи (25 серпня його освятили). У 2013 році було споруджено та освячено невеличку капличку Матері Божої Цариці біля дзвіниці навпроти входу в костел.

90332 Королево,
вул. Шевченка, 34,
+380 (3143) 415-72

Перша писемна згадка про Королеве (Фелсас, Кіра(й)газа, Кралово-над-Тісой) датується 1262 роком. У IX—X століттях на місці замку існувало поселення білих хорватів, а наприкінці XII століття на городищі збудували дерев'яний королівський мисливський будинок, від якого поселення і отримало свою назву. З 1947 року - селище міського типу, в якому нині проживає майже 9999 мешканців.

Католицька парафія у Королеві, заснована у XIV столітті, припинила свою діяльність внаслідок приходу реформації у 1560 році і була відновлена лише 1727 року. Сучасний мурований костел споруджено 1778 року коштом барона Ференца Переньі.