44500 Камінь-Каширський,
пров. Народів, 8,
+380 (3352) 346-22

У документах давньоруське поселення Коширськ або Кошер згадане ще 1196 року. У 1430 році містечко отримало магдебурзьке право, підтверджене 1600 року. У 1940 році Камінь-Каширський отримав статус міста та став центром району. Його населення - понад 12 тисяч мешканців.

У 1637 році у Камені-Каширському спорудили домініканські муровані монастир і костел св. Архангела Михаїла, проте 1832 року царська влада монастир ліквідувала, а храм став парафіяльним. Повністю перебудований у 1830-1837 роках храм після ІІ світової війни використовувався радянською владою у виробничих потребах.

51925 Кам'янське,
вул. Коваленко, 3,
+380 (5692) 332-76,
www: snicola.net,
f.b.: snicola.net

Першим на території сучасного Кам'янського, яке у 1936-2016 роках називали Дніпродзержинськом, виникло у XVII столітті козацьке поселення Романкове. Масове заселення цих земель почалося в період існування Нової Січі, коли постали запорозькі слободи Карнаухівка (1738р.) та Тритузне (1740р.), а село Кам'янське вперше згадується 1750 року. Після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році селища отримали статус казенних військових поселень. У 1887 році Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство (засновники з Бельгії, Польщі та Франції) розпочало у Кам'янському будівництво найбільшого на той час металургійного заводу. 1923 року Кам'янське отримало статус міста, 1926 року стало центром району, а 1930 року - містом обласного підпорядкування. У 1938р. до складу міста включили села Романкове та Тритузне. Населення - понад 240 тисяч мешканців.

Переважну більшість парафіяльної спільноти у Кам'янському складали робітники металургійного заводу. Молитовний дім, який орендували вірні, швидко став надто тісним. Тому у 1895-1897 роках з ініціативи директора-розпорядника заводу Ігнатія Ясюковича тут було споруджено сучасний мурований храм на кошти працівників заводу за проектом архітектора Мар'яна Хорманського. 25 вересня 1905 року костел консекрував єпископ Йосиф Кесслер.

13021 Карвинівка,
вул. 1 Травня, 20

Село колись називалось Дриглівська Рудня. Уперше в документах датується 1781 та 1799 роками. Зокрема, у метричних книгах костелу Знайдення Хреста Господнього у Чуднові згадується спочатку як слобода, а потім як село з переважаючим польським населенням. У 1911 році поселення нараховувало 104 двори, в яких проживало 558 мешканців, та набуло статус села. Після ліквідаці у 1935 році Мархлевського польського національного району із села було депортовано близько 30 сімей у Казахстан та на південь України. Станом на 2001 рік у селі мешкало 887 осіб.

Раніше місцеві римо-католики своєї святині не мали. Мурований костел тут збудували, ймовірно, у дев'яності роки минулого століття. Карвинівку, як і раніше, обслуговують францисканці (орден Братів Менших) з парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові, які відправляють у храмі Святі Меси у неділю та на свята.

13235 Карпівці,
вул. Загребельна, 1а

Карпівці вважаються заснованими 1714 року. На початку ХХ століття тут проживало понад дві з половиною тисячі мешканців, нині село має лише півтори тисячі осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Чуднові. Від 1790 року у Карпівцях існувала дерев'яна каплиця, яку 1824 року коштом родини місцевих власників Карвіцьких замінили мурованою святинею. Від 1801 року була також дерев'яна каплиця на кладовищі, споруджена Яном Карвіцьким.

02125 Київ,
бульв. Перова, 1б,
+380 (44) 510-85-87, 512-82-51,
www: kapucyny.kyiv.ua,
f.b.: 554714867955544

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

Капуцинський храм на Перова є першим (не рахуючи каплички на Святошино) після Жовтневої революції римсько-католицьким храмом, який почав будуватися від фундаментів у Києві, а також першим костелом на лівому березі Києва. Ця частина міста сформувалася відносно недавно (від 60-х років XX століття), тому і архітектура храму має сучасний стиль.

Парафію засновано 13 червня 1994 року (перший душпастир - бр. Казимир Гузік OFM Cap). 22 червня 1996 року капуцини отримали земельну ділянку на бульварі Перова під будівництво храму. 8 вересня 1997 року було освячено тимчасову каплицю і помешкання братів, споруджені на території будівництва костелу. 2 вересня 1999 року розпочалось будівництво святині. 23 вересня 2000 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович заклав наріжний камінь під будівництво храму. 25 січня 2004 року єпископ Станіслав Широкорадюк OFM освятив нижній костел, а 15 жовтня 2016 року - верхній.

04205 Київ,
вул. Тимошенко, 29/279,
+380 (44) 569-26-40, 569-26-39,
www: kyiv.ofm.org.ua

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

Київська Оболонь (Болоння) згадується у літописах під 1096, 1151, 1161, 1169 та 1174 роками. Основна забудова Оболоні (промзона та житловий масив) виконана у 1970-1980 роках (будівництво здійснювалося на намивному ґрунті). Під час другого періоду забудови (у новому тисячолітті) на Оболоні з'явилися нові, 22-25 поверхові комфортабельні житлові будинки, споруджені близько від Дніпра.

У 2000 році у Києві на Оболоні розпочали працю оо.-францисканці, а в грудні цього року тут було утворено парафію, яка 03.04.2001р. отримала державну реєстрацію. У листопаді 2001 року коштом Генеральної курії ордену було придбано дві квартири на першому поверсі 17-ти поверхового будинку. У жовтні 2002 року завершили ремонтні роботи у придбаних приміщеннях, в яких було облаштовано монастир та каплицю.

У червні 2004 року Київська міська держадміністрація виділила земельну ділянку під будівництво костелу та монастиря площею 0,35 га в Оболонському районі Києва на розі вулиць Зої Гайдай та Героїв Дніпра. 20.02.2008р. було отримано дозвіл на початок будівництва. 17.03.2010р. парафія отримала державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. У квітні 2011 року розпочалось будівництво костельно-монастирського комплексу, проте через протести місцевих жителів його прийшлось припинити. Ця ж ситуація повторилась також весною і осінню 2013 року.

Парафію обслуговують францисканці (орден Братів Менших), з осені 2003 року працюють черниці-йосифітки згромадження Сестер св. Йосифа.

89626 Ключарки,
вул. Головна, 38,
+380 (3131) 682-14,
f.b.: Klucharky

Село вважається засновани в середині XIV чи навіть в ХІ століттях, проте перша згадка про Ключарки (Klucsarka) в історичних документах відноситься до 1773 року. У селі проживає понад дві з половиною тисячі людей.

У 2000 році Апостольський адміністратор Закарпаття єпископ Антал Майнек OFM консекрував новозбудований у Ключарках храм, споруджений замість старого костелу. 2001 року тут було засновано парафію. 7 жовтня 2018 року на території храму було освячено Тау-хрест із скульптурою св. Франциска.