90520 Усть-Чорна,
вул. Верховинська, 84,
+380 (3134) 763-78,
f.b.: 463138803872666

Усть-Чорна виділилась із заснованої австріськими колоністами Німецької Мокрої як окреме поселення 1815 року під назвою Кьонігсфельд (Königsfeld - «Королівське поле»). Друга хвиля колоністів прийшла 1832 року з Угорщини (нині - територія Словаччини). Селище міського типу із 1957 року, в якому нині проживає понад півтори тисячі мешканців.

У 1815 році австрійські колоністи збудували в Усть-Чорній 8 хатин та маленьку капличку, а сучасний мурований костел було споруджено 1890 року. У 1997 році в Усть-Чорній постала парафія. Є орган 1890 року.

90352 Фанчиково,
вул. Головна, 11

Фанчиково існувало вже у 1271 році. Село, в якому проживає понад 5 тисяч переважно україномовних мешканців має чотири церкви - римсько-католицьку, греко-католицьку, реформатську та православну.

У XIV столітті у Фанчиковому було засновано парафію. Ймовірно, що тоді ж (або навіть раніше) спорудили сучасний мурований костел. Проте за часів реформації парафія припинила своє існування. А своїм відродженням у 1756 році вона може завдячувати о. Яношу Комарові. Якийсь час філією місцевої парафії була навіть спільнота вірян Виноградова.

98114 Феодосія,
Сімферопольске шоссе, 22,
+380 (6562) 249-95

Місто заснували VI століття до н е. греки-вихідці із Мілету (Мала Азія), назвавши його Феодосією. 1226 року генуезькі купці виторгували у татарського хана Оран-Тімура руїни Феодосії, відновили місто (під назвою Кафа), зробивши його центром своїх кримських володінь. У 1475р. місто захопили турки. Під назвою Кеффе воно стало центром Кримської провінції Османської імперії. 20 липня 1771р. під час російсько-турецької війни 1768-1774 років місто взяли запорізькі козаки полковника Опанаса Ковпака. У 1787 році йому повернули давню назву Феодосія (правда, назва Кафа на короткий час повернулась за правління імператора Павла I). Була центром повіту. Населення - близько 69 тисяч мешканців.

У генуезький період Феодосія стала також осередком Римсько-Католицької Церкви в Криму, яка мала 17 парафій та кілька монастирів. Нею керували феодосійські єпископи. За панування турків у місті збереглась одна парафія. На початку російського періоду, 1787 року була перебудована на костел подарована імператрицею Катериною ІІ мечеть Муфті-Джамі, яку цього ж року освятив під титулом Успіння Пресвтої Діви Марії архієпископ Могильовський Станіслав Сестрженцевич-Богуш. У післярадянський час культову соруду повернули мусульманській спільноті.

90400 Хуст,
вул. 24 Жовтня, 45,
+380 (3142) 249-91,
f.b.: 419847565064577

Будівництво Хустського замку розпочалось 1090 року, а завершилось у 1191 році. Так виникло місто Хуст, яке у XIX столітті було центром повіту Марамороського комітату. 21.01.1919р. у Хусті Всенародний Конгрес угорських русинів утворив Центральну Народну Раду і ухвалив приєднати Закарпаття до України. 10.11.1938р. Хуст став столицею автономної Карпато-української держави, куди евакуювався уряд А. Волошина з Ужгороду. Тут також 15.03.1939р. зібрався Сойм Карпатської України. Нині є районним центром та (з 1998 року) містом обласного підпорядкування з населенням понад 28 тисяч мешканців.

Перша письмова згадка про місцеву парафію датується XIV століттям, проте вона, ймовірно, була заснована раніше. А під час реформації католики втратили костел та парафію, яку відновили лише 1765 року. Старий храм не вдалось повернути.

13000 Цеберка

У 1868 році на землях хуторів Г. Тимбуровського та К. Домалевського польські колоністи заснували село Сяберка. На початку ХХ століття у ньому проживало 570 мешканців, переважна більшість яких була поляками, 1927 року - 1045 осіб (768 поляків). 7 червня 1946 року село перейменували на Цеберку. Нині у ньму проживає лише півсотні селян. Входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

З відродженням релігійного життя в Україні богослужіння в Цеберці спочатку здійснювали у приватних домівках місцевих римо-католиків. Спільноту вірян було засновано 23 березня 1992 року, а вже 27 серпня цього ж року єпископ Ян Пурвінський освятив під титулом св. Моніки пристосовану каплицю, облаштовану у будівлі колишніх сільських клубу та магазину.

30418 Цмівка,
f.b.: 439870723043528

Маленьке село Цмівка зараз нараховує близько двохсот мешканців, з них римо-католиків (разом із сусідніми селами) майже сотня.

У 1920-1922 роках тут було споруджено дерев’яний костел. У 1928 році радянська влада закрила храм і зробила з нього зерносховище. У 1989 році майбутній єпископ о. Станіслав Широкорадюк OFM розпочав клопотання щодо повернення святині, а протягом 1992-1994 років о. Петро Ботвін OFM обмурував цей костел цеглою. 1994 року храм освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

48258 Чабарівка,
f.b.: ChabarivkaRomanCatholicChurchUkr...

Село Чабарівка (Чубарівка) відоме з 1648 року (раніше називалось Карташівка, проте у XV-XVI століттях його зруйнували татари). Уціліла лише хата мешканця Чубар, а всі, хто вижив, будували оселі поблизу нього. Проживає у селі нині близько 1200 осіб.

Римо-католики села належали до парафії парафії cв. Антонія Падуанського у Гусятині. У 1925-1930 роках, коли їх чисельність наблизилась до тисячі вірних, у Чабарівці було споруджено мурований філіальний костел, який освятили під титулом Серця Ісуса. Після ІІ світової війни радянська влада храм закрила та використовувала його як колгоспний склад.

90361 Чепа,
вул. Фогороші, 14,
f.b.: 148017739120234

Поселення вперше згадується 1320 року як Телук, проте з 1393 року вже називається Чепе. Нині тут проживає майже дві тисячі мешканців, дві третини яких вважають себе угорцями, а третина -українцями.

Місцевий готичний костел збудували 1480 року (за деякими даними - у ХІІІ столітті), але 1697 року його перейняли реформати, котрі послуговуються ним досі. Храм кілька разів перебудовувся та реставрувався, у тому числі і після падіння комуністичного режиму.

30514 Черніївка,
вул. Шкільна, 29а

Вперше село Черніївка згадується 1710 роком. Нині тут проживає трохи більше двох сотень мешканців.

Католики латинського обряду Черніївки не мали своєї святині. Разом з римо-католиками із сусідніх сіл Котюржинці та Блидні кількість місцевих вірян не перевищує сотню. Сучасний мурований костел тут було споруджено завдяки зусиллям майбутнього єпископа о. Станіслава Широкорадюка OFM.

У 1992 році цей храм освятив тодішній єпископ- ординарій Кам'янець- Подільський Ян Ольшанський MIC.

24800 Чечельник,
вул. Героїв Майдану, 39,
+380 (4351) 212-71,
www: chechelnyk.ofm.org.ua

Перша згадка про сторожові поселення на місці теперішнього Чечельника датується 1529 роком. Статус містечка отримав 1635 року. У 1795р. перейменували на Ольгопіль та зробили центром повіту, проте 1812 року повітовий центр перенесли до Рогузки-Чечельницької, яку теж перейменували на Ольгопіль, а Чечельнику повернули стару назву. Був центром волості. У 1893р. тут проживало лише 2897 мешканців, 1905 року - вже 10558, нині - майже 5 тисяч осіб. Із 1961р. є селищем (міського типу), був райцентром (за винятком 1962-1966рр.), проте 2020 року увійшов до Гайсинського району.

У 1751 році у Чечельнику було споруджено дерев'яний костел (і місійний будинок) для барських єзуїтів коштом місцевого власника князя Станіслава Любомирського. 1759 року гайдамаки знищили, принаймні, будівлю єзуїтів (можливо, і храм), проте пізніше їх відновили. І єзуїти продовжували обслуговувати католиків містечка та околиць.