31000 Красилів,
вул. Центральна, 46,
+380 (3855) 236-83, 217-40, 425-17, 425-18,
www: serceisusa.net.ua,
f.b.: 1927564924193977

Залишки давньоукраїнського городища у Красилові датують X-XII століттями, а перша письмова згадка - 1444 роком, хоча у джерелах зустрічається також 1437 рік. На початку XVIст. став центром Кузьминської волості, 1517 року - містом з обмеженим магдебурзьким правом, у 60-х роках - волосним центром. 1873 року тут проживало 2416 мешканців, через 20 років - 8806, нині - майже 19 тисяч осіб. 1923 року Красилів став райцентром, а 1930 року - селищем міського типу. У 1932-1935рр. був позбавлений статусу районного центру, який тоді перенесли до Антонін. З 1964 року є містом районного підпорядкування. Від 2020 року входить до Хмельницького району.

Римо-католики містечка належали до парафії св. Варфоломія у Кульчинах. За інформацією схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії 1920, 1921, 1923 і 1925 років, костел у Красилові постав ще 1767 року як філіальна каплиця, споруджена коштом місцевого власника Франциска Сапєги, яка у другому десятиріччі наступного століття була перебудована на сучасний костел завдяки його сину, Миколі Сапєзі.

39601 Кременчук,
вул. Сумська, 82,
+380 (536) 74-68-89

Назва міста походить від тюркського слова «керменчик», що у перекладі означає «невелика фортеця». Саме як «Керменчик» згадана переправа через Дніпро в районі сучасного міста у документі 1550 року (є згадка також 1540 року), але офіційною датою заснування Кременчука вважається 1571 рік. У 1648-1649 роках Кременчук був сотенним містечком правобережного Чигиринського полку, а з 1657-1659рр. - цетром староства. З 1765р. - центр новоствореної Новоросійської губернії. 1784 року Кременчук як повітове місто ввійшов до Катеринославського намісництва, але губернські установи залишились у ньому до 1789 року. Після ліквідації Катеринославського намісництва в 1796р. Кременчук приєднали до Малоросійської губернії, а з 1802 року став повітовим містом Полтавської губернії. 30.07.1920р. була утворена Кременчуцька губернія, з З 1922р. Кременчук - повіте місто, через рік - центр округу, а з 1939р. - адміністративний центр району. Населення - 220 тисяч мешканців.

5 червня 2001 року у Кременчуці було зареєстровано парафію св. Йосифа. Оскільки старий костел св. Йосифа віддали православним, протягом наступних років настоятель парафії Воздвиження Хреста Господнього у Полтаві майбутній єпископ о. Яцек Пиль OMI двічі на місяць служив Меси в однокімнатній квартирі однієї з парафіянок. У березні 2003 року за фінансової допомоги фундації 'Допомога церквам на Сході' і з допомогою о. Яцека та парафіян було придбано дві земельні ділянки зі старими аварійними будиночками для побудови парафіяльного центру. У грудні 2003 року завдяки допомозі організації RENOVABIS закуплено чотирикімнатну квартиру для сестер із згромадження Служебниць Божого Духа.

2460? Крижопіль

Поселення Крижопіль разом із залізничною станцією виникло під час будівництвом залізниці Київ-Одеса у 1866-1870 роках та отримало назву від села Крижопіль, розташованого за 17 км від селища. Є районним центром з 1923 року та селищем міського типу з 1938 року, в якому нині проживає понад 8600 мешканців.

Раніше римсько-католицького храму тут не було. Після падіння комуністичного режиму місцевих католиків латинського обряду обслуговували францисканці (орден Братів Менших) з парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Городківці. 2004 року тодішній настоятель цієї парафії бр. Йоан Дуклян Павлюк OFM розпочав будівництво мурованого костелу у Крижополі.

31040 Кульчини

Вважається, що поселення Кульчини згадується в документах періоду князя Володимира як князівське містечко Кольчичи, а в документах 1427-1428 років під назвою «Кольчини». Проте офіційно Кульчини вперше письмово датуються 1497 роком, є також згадка у 1517 році. Були містечком, в якому наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть проживало понад 3300 мешканців, нині ж - близько 1100 осіб. Село входило до Красилівського району, а від 2020 року - до Хмельницького.

Відомо, що 19 серпня 1763 року власник містечка Антоній Любомирський фундував спорудження першого костелу та монастиря домініканців, пожертву 1766 року збільшив його син Мартин Любомирський. Але вже 1795 року черговий власник Кульчин Ігнатій Понятовський збудував новий храм.

23540 Лозова,
вул. Першотравнева

Поселення вважається заснованим у середині XVI століття. Належало до Шаргородського району, а за новим адміністративним поділом увійшло до Жмеринського. Проживає тут нині понад 1300 мешканців.

У 1993 році римо-католики Лозової пристосували звичайний сільський будинок під каплицю, яку цього ж року освятив тодішній настоятель парафії св. Флоріана у Шаргороді о. Альберт Туровський OFM.

44810 Луків,
вул. Залізнична, 20

Перша письмова згадка про Луків (тоді - село Лукове) датована 1537 роком, було спадковим володінням місцевих православних дворян Матвієвських, які перейшли в католицизм і стали іменуватися Мацейовськими. У 1557р. тодішній власник Лукова надвірний коронний маршал С. Мацейовський отримав магдебурзьке право для містечка та дозвіл перейменувати його на Мацеїв. У 1940 році Мацеїв отримав статус селища міського типу та став центром району. 1946 року селище перейменували на Луків, а в 1959р. воно перестало бути центром району. Нині тут проживає понад 3100 мешканців.

Місцевий костел було споруджено у другій половині XVI століття коштом родини Мацейовських, а 1595 року його консекрував Холмський єпископ Станіслав Гомолинський. Пізніше храм добудовувався завдяки родині Сапіг у 1596 та 1636 роках.

79010 Львів,
вул. Личаківська, 49А,
+380 (32) 276-70-40,
www: antoni.lviv.ua,
f.b.: sv.antoni.u.lvovi

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Дерев'яний костельно-монастирський копмплекс оо.-францисканців на личаківському передмістю Львова було споруджено у 1618-1630 роках, проте у 1648 році під час облоги міста військами Б. Хмельницького він згорів. У 1652р. пожежа знову знищила відновлену дерев'яну святиню.

80327 Магерів

Магерів відомий з кінця XIV століття, 20 січня 1591 року з ініціативи його власника Яна Магери отримав магдебурзьке право (і, вочевидь, назву), а 1595 року коштом його наступного власника Андрія Белжецького тут було засновано парафію. У радянські часи містечко до 1959 року було районим центром. Проживає у Магерові близько двох тисяч мешканців.

Мурована цвинтарна каплиця у Магерові збудована коштом чергових місцевих власників Комарницьких не пізніше 80-х років XIX століття. Після суттєвого пошкодження парафіяльного мурованого костелу Пресвятої Трійці у ній відправляли Меси до 1935 року, коли храм відновили та заново освятили.

23242 Малі Крушлинці,
вул. Коцюбинського, 2

Назва поселення пішла від назви сусіднього села Великі Крушлинці, яке заснували раніше (вперше згадується 1777 роком). Утворена від старослов'янської лексеми «круша» (крушець) - руда. Вперше у документах Малі Крушлинці датуються 1797 роком. Нині тут проживає понад 1600 мешканців.

Станом на 1901 рік в селі чверть населення становили католики, вони мали свою каплицю, до якої доїжджав священик. Каплиця у Малих Крушлинцях не збереглась. У 1997-1998 роках тут було збудовано завдяки зусиллям Степана Пушкара мурований костел, який 6 червня 1998 року освятили під титулом Святого Духа.

31337 Мацьківці

Село Мацьківці відоме під назвами Macrkocze (1383р.), Mashowce (1668р.), Mackowce (1784р.), Мацьковці (1789р.), Мацевці (1805р.), Myszkowce (1820р.), Мацковці (1862р.) та Майковці (1898р.). Значну частину його населення, чисельність якого становить близько тисячі мешканців, складають українці польського етнічного походження, чиї предки-мазури оселились тут ще у XVII-XVIII століттях.

У 1801 році у Мацьківцях було споруджено костел, проте 1936 року його зруйнувала радянська влада. Недалеко від місцевого цвинтаря, у північно-східній частині села знаходилась придорожня капличка, яку знищили 1937 року. У 1995-1998 роках з ініціативи та під керівництвом Франциска Бялобжицького на цвинтарі збудували мурований костел, який консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC. 2007 року поруч із храмом спорудили парафіяльний будинок. Мацьківцями опікувались оо.-єзуїти (товариство Ісуса) з парафії св. Анни у Хмельницькому на Гречанах, поки 8 вересня 2010 року тут не постала самостійна парафія, яку стали обслуговувати францисканці конвентуальні. У 2010-2012 роках у Мацьківцях працював настоятелем майбутній єпископ о. Едвард Кава OFM Conv. В парафії служать сестри-служебниці Святого Духа.