31146 Старий Остропіль,
вул. Ветеранів, 1/3,
www: psostropol.ucoz.ru

Остропіль як місто заснував 1576 року князь Костянтин (Василь) Острозький. З 1648 року містечко було деякий час осередком Волинського (Остропільський) полку. У 1935 році Остропіль став райцентром, проте 1959 року цей статус втартив. Нині є селом із населенням понад 1300 мешканців.

У 1776 році в Острополі коштом родини Любомирських було збудовано мурований костел, замінений у 1858 році храмом св. Варвари, спорудженим за кошти Дорожинських. Парафія у ІІ половині XIX століття нараховувала майже тисячу вірних і мала філіальні каплиці у п'яти сусідніх селах.

31000 Старокостянтинів,
вул. Острозького, 45,
+380 (3854) 244-66,
f.b.: 1930356800552745

5 березня 1505 року вперше у документі згадується село Колищенці. На його землях 1561 року князь Костянтин Острозький заснував місто Костянтинів, яке цього ж року отримало магдебурзьке право. 1632 року його перейменували на Старокостянтинів, щоб не путати з іншим Костянтиновом (нині - Новокостянтинів). Був сотенним містом Української держави Богдана Хмельницького, від 1796 року - центром повіту, у радянські часи - райцентром, а 2020 року увійшоа до Хмельницького району. 1885 року тут проживало понад 18 тисяч мешканців, 1905 року - близько 17 тисяч, нині - майже 34 тисяч осіб.

Фундація костельно-монастирського комплексу капуцинів в Старокостянтинові місцевим власником князем Янушем Сангушко відбулась 13 липня 1750 року. 2 січня 1752 року о. Юзеф Голуховський з Луцька освятив хрест на місці його будівництва. 25 листопада 1752 року в невеличкому притулку поряд з дерев'яною капличкою оселились перші ченці. 9 лютого 1753 року о. Голуховський заклав та освятив наріжний камінь під спорудження костелу.

81370 Стоянці

Село Стоянці у джерелах вперше згадується 1366 роком, є також згадка у 1410 році. 1880 року тут проживало 1345 мешканціва, у тому числі 967 поляків і 368 українців, з них римо-католиками було 776 осіб, а греко-католиками - 534. Нині ж у Стоянцях лище трохи більше трьох сотень селян. Село входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Парафія у Стоянцях (та перший дерев'яний костел) постали коштом місцевих власників родини Чурилів не пізніше 1475 року, бо саме тоді згадується тутешній душпастир о. Ян (в 1477-1504рр. - о. Мартин). 1631 року парафія повернулась до католицизму після періоду реформації. У 1646 році під титулом Всіх Святих згадується новий дерев'яний костел, при будівництві якого використали матеріали зі старої святині. Мав він лише один вівтар.

24831 Стратіївка

Село Стратіївка у документах вперше згадується у 30-х роках XVIII століття, хоча його заснування пов'язують із XVII століттям. Принаймні, перші вулиці Бойківка і Ковалівка виникли задовго до першої письмової згадки про поселення. Проживає нині у селі приблизно 1400 мешканців.

У 50-х роках XIX століття місцевий поміщик Ліпінський заснував костел, при якому проживав священик, та почав роздавати землі селянам-католикам. Останні утворили свою общину, цілу вулицю, яку на селі назвали Мазурівкою. Ймовірно, що храм у Стратіївці було знищено у 1920 році разом з палацом чергового власника села Гіжицького. 13 жовтня 1991 року єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь під спорудження нового мурованого костелу.

81340 Судова Вишня,
вул. Бандери, 25,
+380 (3234) 373-54,
www: sudovavyshnia.ofm.org.ua

Вперше Вишня згадується у Галицько-Волинському літописі 1230 роком, міські права отримала 1368 року. Від 1545р. тут проводились сесії перемишльського суду, тому Вишню стали називати Судовою, проте у документах ця назва зафіксована вперше лише 1741 року. У 1867р. стала центром повіту (до 1918 року). 1880 року мала 3983 мешканців, у тому числі 2013 українців, 1280 поляків і 674 німців, з яких 2362 були греко- і 458 римо-католиками; наприкінці 30-х років ХХст. - понад 5000, а нині - понад 6500. У 1939-1941 та 1944-1959рр. була райцентром, потім увійшла до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

У 1368 році у Вишні, коли було отримано магдебурзьке право, коштом короля Казимира Великого заснували парафію та збудували перший (ймовірно, дерен'яний) костел, проте перший місцевий душпастир (о. Томаш) згадується лише 1393 року. У середині XVIст. настоятелем тут був о. Мартин Кровіцький, який майже на півстоліття зробив парафію протестантською.

90355 Тисобикень

Вперше у документах село згадується 1230 року як Бекень. У середині ХІХст. тут проживало 64 римо- католиків, 292 греко- католиків, 186 протестантів та 11 євреїв. 25 червня 1946 року поселення перейменували на Бобове, а 1995 року - на Тисобикень. Населяє його близько 2200 мешканців.

Костел у селі було споруджено у XIII- XIV століттях, проте пізніше його перейняли протестанти. Невелика громада римо-католиків протягом століть не мала своєї святині. Будівництво власного храму розпочалось лише 1999 року (тоді наріжний камінь костелу освятив Антал Майнек), а проводилось коштом Міністерства національних ресурсів Угорщини, Мукачівської курії та інших жертводавців.

89400 Ужгород,
вул. Волошина, 9,
+380 (3122) 376-52, 355-86,
f.b.: parafia.uzhhorod, UngvariRomaiKatolikusPlebania

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

У 1333-1337 роках вперше згадується католицька парафія в Ужгороді. Протягом 1589-1712 років вона кілька разів переходила до реформаторів. У 1762-1766 роках замість старого та сильно пошкодженого храму було споруджено новий (сучасний) костел в стилі пізнього бароко.

894?? Ужгород,
вул Володимирська,
f.b.: 379109735928558

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

Боздош - новий мікрорайон Ужгорода, розташований на лівому березі р. Уж. Його забудова тривала в 70-80-х роках ХХ століття, а на початку ХХІ сторіччя забудова знову продовжилась.

У 1996 році за ініціативи о. Петра Жарковського OFM у цьому мікрорайоні по вулиці Володимирській розпочалось спорудження костельно-катехитичного комплексу, який освятили 18 травня 2000 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович, єпископ Антал Майнек та єпископ Греко-Католицької Церкви Іван Семедій.

8940? Ужгород,
вул. Заньковецької

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

На зустрічі єпископів Антала Майнека OFM та Мілана Шашіка CM з провінціалом ордену Братів Менших о. Антоніном OFM 13 червня 2005 року було досягнуто домовленість про душпастирську працю францисканців у латинському та візантійському обрядах у районі Сторожниця Ужгорода. 18 червня 2005 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович у співслужінні цих двох владик освятив хрест і наріжний камінь на місці будівництва майбутніх костелу і монастиря.

13000 Улянівка

Село Улянівка (Юліянівка) у документах вперше зустрічається 1870 року. Ймовірно, заснували його вихідці з Польщі. Відомо, що у жовтні 1935 року до Харківської області було виселено 20 польських родин (сотня осіб), натомість на місце вибулих тут осіли селяни із Київської та Чернігівської областей. Нині у селі проживає десь півтори сотні мешканців. Село входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Спочатку в Улянівці облаштували невеличку капличку, а 13 квітня 2013 року архієпископ Петро Мальчук OFM освятив фундамент майбутнього храму та хрест. Муровану простору каплицю будували завдяки доброчинцям із Італії та місцевим. 26 вересня 2015 року під час візиту італійських меценатів було освячено меморіальну дошку на честь гостей, розміщену на стіні храму.