ВІННИЦЯ. Костел Матері Божої Ангельської (1745 - 1761). Вінницька обл., Вінницький р-н

21000 Вінниця,
вул. Соборна, 12,
+380 (432) 35-02-21,
www: vinkap.net,
f.b.: VinkapCappuccini

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного з руських градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914 року центром Подільської губернії, з 1923 році центром округу, а з 1931 року є обласним центром. Населення - понад 370 тисяч мешканців.

У 1746 році на запрошення вінницького старости Людовіка Калиновського до Вінниці приїхали перші брати-капуцини, щоб заснувати тут монастир. Спорудження сучасного монастирського мурованого храму у стилі тосканського бароко було завершено 1761 року, коли його консекрував 18 лютого єпископ Луцький Антоній Еразм Воллович. У 1874-1884 роках настоятелем служив майбутній єпископ Кирило Любовидзький. 1888 року царський уряд змусив капуцинів залишити свій останній монастир в Україні. Служити у храмі дозволили тільки дієцезільним священникам.

ВЕРБОРОДИНЦІ. Каплиця Божого Милосердя (200? - 201?). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

31153 Вербородинці

Вербородинці, які раніше називались також Верхніми Бродами, Верхобродинцями, Вербородичами, вважаються заснованими приблизно 1500 року. На початку ХХ століття у селі проживало близько 590 мешканців, нині - лише три з половиною сотні осіб. Село входило до Старокостянтинівського району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Католики латинського обряду Вербородинців раніше належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Старокостянтинові, але свого храму не мали.

ГАВРИШІВКА-ТЕЛЕПЕНЬКИ. Костел Усікновення св. Йоана Хрестителя (1914). Вінницька обл., Вінницький р-н

23202 Гавришівка,
вул. Задворного

Село Телепеньки, розташоване неподалік Вінниці, у радянські часи приєднали до Гавришівки, яка вважається заснованою 1790 року. Проте поселення значно старіше, бо, наприклад, ще у 1650-1653 роках козаки Івана Богуна збудували у Гавришівці дерев'яну церкву. Нині у селі проживає понад 1700 мешканців.

Вважається, що перша місцева каплиця була споруджена у Телепеньках на римсько-католицькому кладовищі ще 1748 року, і обслуговували її до 80-х років XIX століття францисканці-капуцини з Вінниці. Спорудження ж сучасного мурованого храму у селі датують 1914 роком. У 30-х роках його закрила радянська влада, а приміщення храму, який мав чудову акустику, передали під клуб. 1938 року з костелу вивезли орган. У першій половині 60-х років клуб отримав інше приміщення, а храм стали використовувати як млин.

ДНІПРО (Дніпропетровськ, Катеринославськ). Костел св. Йосифа (1869 - 1877). Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н

49007 Дніпро,
проспект Дмитра Яворницького, 91,
+380 (56) 745-01-54, 372-30-39,
www: dniprokatolik.net,
f.b.: dniprokatolik

Територія міста належала Запорізькій Січі під час козаччини. 1635 року тут постала польська фортеця Кодак, та з документів 1660 року випливає, що біля сучасного Дніпропетровська існує селище Новий Кодак, яке у 1750 році вже називається містом. У середині 1780-х років імператриця Катерина ІІ звеліла почати будівництво міста Катеринослав на правому березі Дніпра біля Нового Кодаку. За інерцією у 1785-1791 роках в Новому Кодаку розміщувалася адміністрація міста Катеринослава і повіту, а сам Новий Кодак в церковних і світських документах називався Катеринославом. 1795 року Новий Кодак приєднали до Катеринослава. У 1796-1802 роках за бажанням імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ. З розвитком металургійної промисловості Катеринослав швидко перетворився на один з найбільших промислових центрів Російської імперії. 19 липня 1926 року Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ. У травні 2016 року місто отримало назву Дніпро. Його населення - понад 987 тисяч мешканців.

Костел до закриття
Костел до закриття

У 1779 рокі у Катеринославі оселились римо-католики з Криму. 1842 року на гроші місцевих вірних було придбано земельну ділянку на Катеринославському проспекті під будівництво костелу, о. Домінік Зіббіні звернувся до місцевої влади з проханням про дозвіл на будівництво храму. У 1869 році було розпочато спорудження костелу за затвердженим міністром внутрішніх справ Росії архітектурним проектом А. Бродницького А. та П. Меркулова, а 1877 року - завершено. 7 травня 1878 року храм освятили під титулом св. Йосифа, 14 серпня 1906 року його консекрував Тираспольський єпископ Йосиф Кесслер. 1910 року костел було розширено архітектором М. Хорманським.

У 1937 році радянська влада закрила святиню. 1942 року храм було упорядковано та відкрито на деякий час, проте у 1948 році його знову відібрали (став міською публічною бібліотекою). У 1950 році після реконструкції у храмі розмістили 'Школу вищої спортивної майстерності'. 1984 року костел віддали Зональному управлінню спортивних лотерей.

ДНІПРОВЕ (Ямбург). Каплиця Успіння Пресвятої Діви Марії (2004). Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н

52072 Дніпрове

У 1793 році неподалік міста Кодак на березі Дніпра оселяються 270 баварських німців-католиків з Ямбурзького повіту Петербурзької губернії та закладають село Ямбург, яке у радянські часи перейменували на Дніпрове. Нині є південним передмістям міста Дніпра, і проживає тут лише близько двох сотень мешканців.

Вже 1794 року до Ямбурга прибули оо.-єзуїти, через рік тут постав дерев’яний костел. У 1840-1901 роках у Ямбурзі коштом парафіян та завдяки зусиллям місцевого настоятеля о. Домініка Зібінні було споруджено мурований храм, який 22 серпня 1905 року під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії консекрував єпископ Тираспольський Йосиф Кеслер. 1937 року костел було закрито. У 1942 році, за німецької адміністрації його відкрили для потреб вірних, проте 1944 року радянська влада знову закрила храм. 8 січня 1984 року будівлю святині було знесено.

КАМ‘ЯНСЬКЕ (Дніпродзержинськ). Костел св. Миколая (1895 - 1897). Дніпропетровська обл., Кам‘янський р-н

51925 Кам'янське,
вул. Коваленко, 3,
+380 (5692) 332-76,
www: snicola.net,
f.b.: snicola.net

Першим на території сучасного Кам'янського, яке у 1936-2016 роках називали Дніпродзержинськом, виникло у XVII столітті козацьке поселення Романкове. Масове заселення цих земель почалося в період існування Нової Січі, коли постали запорозькі слободи Карнаухівка (1738р.) та Тритузне (1740р.), а село Кам'янське вперше згадується 1750 року. Після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році селища отримали статус казенних військових поселень. У 1887 році Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство (засновники з Бельгії, Польщі та Франції) розпочало у Кам'янському будівництво найбільшого на той час металургійного заводу. 1923 року Кам'янське отримало статус міста, 1926 року стало центром району, а 1930 року - містом обласного підпорядкування. У 1938р. до складу міста включили села Романкове та Тритузне. Населення - понад 240 тисяч мешканців.

Переважну більшість парафіяльної спільноти у Кам'янському складали робітники металургійного заводу. Молитовний дім, який орендували вірні, швидко став надто тісним. Тому у 1895-1897 роках з ініціативи директора-розпорядника заводу Ігнатія Ясюковича тут було споруджено сучасний мурований храм на кошти працівників заводу за проектом архітектора Мар'яна Хорманського. 25 вересня 1905 року костел консекрував єпископ Йосиф Кесслер.

КИЇВ. Костел Пресвятої Діви Марії Матері Церкви (1999 - 2004). Санктуарій святого отця Піо (2018). Київська обл., Спеціальний статус

02125 Київ,
бульв. Перова, 1б,
+380 (44) 510-85-87, 512-82-51,
www: kapucyny.kyiv.ua,
f.b.: 554714867955544

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

Капуцинський храм на Перова є першим (не рахуючи каплички на Святошино) після Жовтневої революції римсько-католицьким храмом, який почав будуватися від фундаментів у Києві, а також першим костелом на лівому березі Києва. Ця частина міста сформувалася відносно недавно (від 60-х років XX століття), тому і архітектура храму має сучасний стиль.

Парафію засновано 13 червня 1994 року (перший душпастир - бр. Казимир Гузік OFM Cap). 22 червня 1996 року капуцини отримали земельну ділянку на бульварі Перова під будівництво храму. 8 вересня 1997 року було освячено тимчасову каплицю і помешкання братів, споруджені на території будівництва костелу. 2 вересня 1999 року розпочалось будівництво святині. 23 вересня 2000 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович заклав наріжний камінь під будівництво храму. 25 січня 2004 року єпископ Станіслав Широкорадюк OFM освятив нижній костел, а 15 жовтня 2016 року - верхній.