84500 Бахмут,
вул. Соборна, 8,
+380 (6274) 229-78

Розповсюджена версія про заснування Бахмута у 1571 році не відповідає дійсності. Острог на річці Бахмут збудували слобідські козаки у 1703 році, перший його опис складено 1704 року, а наприкінці цього століття він вже вважався містом. У 1924 році Бахмут перейменували на Артемівськ на честь революціонера-більшовика Артема (Ф. Сергєєва). Нині - місто обласного значення та районний центр. У лютому 2016 року йому повернули стару назву Бахмут. Населення - близько 80 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики (в основному - переселенці з Європи та західної частини Російської імперії) вже 1865 року придбали дерев'яний будинок, в якому облаштували молитовний дім (каплицю). До 1876-1877 років бахмутську парафію, чисельністю понад 1100 вірних, адміністрував о. Конрад Легович, якого замінив о. Валентин Шамотульський. У 1899-1903 роках адміністратор о. Болеслав Анджейкович обслуговував Бахмут та майже два десятки навколишніх населених пунктів, копалень і заводів, у тому числі Луганськ, Горлівку і Кадіївку.

816657 Берездівці,
+380 (3261) 260-10,
f.b.: Brzozdowce

Берездівці відомі у джерелах з 1410 року, коли у селі постала парафія, проте поселення старіше, про що свідчить, принаймні, збудований раніше костел. Згадуються також у 1435-1441, 1455 і 1497 роках. 1526 року Берездівці отримали магдебурзське право. У 1833 році містечко мало 1342 мешканців, 1880 року - 1920, у тому числі 652 греко- і 628 римо-католиків, 1931 року - 1672, а нині - понад 1700 осіб. Село входило до Миколаївського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Отже, 16 вересня 1440 року місцевий власник Бенко (та його син Станіслав із села Жабокруки, яке від 1974 року називається Квітневим) склали фундаційний акт парафії у Берездівцях, пожертвувавши для неї село Чижичі. А дерев'яний костел Різдва Пресвятої Діви Марії Бенко за згодою архієпископа Галицького Якова Стрепи Бенко збудував ще раніше. 5 січня 1439 року Маргарита, власниця сусідніх Ляшок (нині - Долішнє і Горішнє) та Мильчиць, відписала парафії певні маєтності, що підтвердив у 1497 році Ян Сенявський.

89307 Драчино,
f.b.: drachyno.sds

Село Драчино засноване переселенцями з Німеччини і Словаччини у першій половині XIX століття. Нині тут проживає понад дев'ять сотень мешканців (95 відсотків вважають рідною мову українську).

Мурований костел у селі збудували 1861 року. Через сотню років, 1960 року храм повністю зруйнувала радянська влада. З падінням комуністичного режиму місцеві віряни тривалий час збирались на богослужіння на місці знищеної святині, а літом 2017 року на цій території розпочали спорудження власного костелу.

22133 Махнівка,
вул. Шкільна, 8,
+380 (4342) 320-38

Поселення Махнівка (у 1935-2016рр. - Комсомольське) постало на землях, які 1430 року Каленик (предок магнатів Тишкевичів) отримав від князя Свидригайла. У 1767р. Протазій Потоцький зробив його своєю резиденцією, після чого Махнівку називали 'малою Варшавою'. 1791 року отримала привілеї містечка, у 1796-1846рр. була центром повіту, від 1845р. - центром волості. У 1885р. тут проживало 955 мешканців, 1897 року - 5343, нині - понад 3400 осіб. У 1923-1962рр. була райцентром, потім належала до Козятинського району, а 2020 року увійшла до Хмільницького.

У 1628 році у Махнівці місцевий власник Януш Тишкевич фундував бернардинський костельно-монастирський комплекс (ченці також обслуговували парафію), проте через двадцять років їх храм та монастир знищили козаки Максима Кривоноса. А відновлену пізніше святиню 1690 року зруйнували повстанці Семена Палія.

57500 Очаків,
вул. пос. Западний 9/3,
+380 (515) 43-78-90

W czasach Rusi Kijowskiej i Wielkiego Księstwa Litewskiego miasto nazywało się Daszów, w 1480r. zdobyty przez Chanat Krymski. Latem 1492r. chan (car) Krymski Mengli I Girej w liście do swojego wasala wielkiego księcia Moskiewskiego Iwana III zawiadamiał go o swoim zamiarze zbudowania nad Dnieprem miasta i prosił go o pieniądze, które otrzymał. Miasto zbudowano na miejscu Daszowa. Dostało nazwę Kara Kermen lub Dżan Kerman. Od 1526 roku pozostawał we władaniu Turcji pod nazwą Aczi Kale (Aczie Kale), nazwa ta z czasem transformowała się na Oczaków. Na miejscu zrujnowanej tureckiej twierdzy w 1792r. założono miasto portowe Oczaków, króre zostało centrum gubernii terenów między Południowym Bugiem i Dniestrem na Północ od morza. Obecnie - centrum rejonu з населенням понад 14 тисяч мешканців.

Nieliczni miejscowi katolicy należeli do parafii św. Józefa w Mikołajowie i nie mieli własnej świątyni. Od 1996r. zaczęli tu dojeżdżać księża z Mikołajowa, jeden z nich kupił w Oczakowie niedaleko morza (300 m) parcelę z nie dobudowanym domem, żeby urządzić tu kaplicę i ośrodek rekolekcyjno-wypoczynkowy. We wrześniu 2007r. w Oczakowie zjawił się stały proboszcz, on to i zakończył budowę. Dnia 26 sierpnia 2010r. po raz pierwszy obchodzono tu odpust parafialny, uroczystościom przewodniczył biskup Bronisław Bernacki. 23 sierpnia 2015 roku biskup Bronisław poświęcił kościół, a 27 sierpnia 2016 roku dokonał aktu konsekracji.

89121 Підполоззя

Перша документальна згадка про поселення Пудполок датується 1430 роком, а 1619 року разом із цим селом згадується також присілок Романок, які 1888 року об’єднали, утворивши село Підполоззя. Нині тут проживає майже вісім сотень мешканців.

У 70-х роках XIX століття частину села під назвою Полище почали заселяти німецькі переселенці, котрі у 80-х роках спорудили тут дуже маленьку дерев'яну каплицю коштом власників пилорами Ройзмана та Вука. Проте для місцевої спільноти вірян вона стала надто малою. Тому тут (ймовірно, на початку 2017 року) розпочали будівництво невеликого мурованого костелу. Принаймні, у грудні цього ж року, на Різдво там вже було відправлено першу Святу Месу.

81131 Солонка

Перша документальна згадка про Солонку датується 1433 роком. Складалась із двох поселень - Великої і Малої Солонки. Нині є приміським селом, яке швидко забудовується. Населення - близько 3400 мешканців. Входило до Пустомитівського району, а зараз - до Львівського.

Нечисленні місцеві римо-католики до ІІ світової війни належали до парафії св. Архангела Михаїла у сусідній Зубрі. 19 березня 2016 року архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископа Мар'яна Бучека освятив у Солонці земельну ділянку та хрест, а також вмурував під спорудження монастиря сестер-бенедиктинок та костелу наріжний камінь із собору св. Петра, який передав архієпископу Папа Франциск та благословив Папа-емерит Бенедикт XVI під час останнього візиту 'ad limina'. Основними фундаторами бенедиктинського костельно-монастирського комплексу стала родина Йосифа та Йозефіни Відеркер із Швейцарії.