07100 Славутич,
вул. Добринінський Квартал, 8,
+380 (4479) 301-49

Славутич заснували у 1986 році як місто для переселенців після Чорнобильської катастрофи. Є містом обласного підпорядкування з населенням понад 25 тисяч мешканців.

З 1995 року оо.-облати з парафії Зіслання Святого Духа у Чернігові відправляли Меси у приватних домівках, різних залах і клубах. У 2000 році міська влада надала земельну ділянку для будівництва каплиці та монастиря. Перша Служба Божа відбулася ще у підвалах незакінченого будинку священика 21 травня 2001 року, в день св. Євгена.

15200 Щорс,
вул. Р. Люксембург, 65

Поселення виникло у 60-их роках XIX століття під назвою Коржівка як робітниче селище під час будови Лібаво-Роменської залізниці. Пізніше це поселення, розташоване на річці Снов, отримало назву Сновськ - таку ж, як і древній давньоруський Сновськ, який разом зі Стародубом і Новгород-Сіверським був був одним з трьох основних сіверських градів, проте розміщувався далі на південний захід, на теренах нинішнього Седніва. 1923 року Сновськ став районним центром, а 1924 року - містом. У 1935 році його перейменували на Щорс, з 2016 року - знову Сновськ. Населення - понад 11 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1897 року у Сновську вже був костел, який, зокрема, згадують станом на 1926 рік, проте відсутня інформація про те, що з ним сталось пізніше.

78300 Снятин,
вул. Воєводи Коснятина, 98,
+380 (3476) 215-05,
www: snyatynkostel.wix.com/snyatynkos...,
f.b.: groups/mater.dei.de.monte.carmel..., kostel.snyatyn

Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.

Вже у 1345 році у Снятині був францисканський осередок, проте проіснував він не довго. Наприкінці цього ж - на початку наступного століть тут було збудовано дерев'яний костел та засновано парафію, яка, зокрема, близько 1400 року отримала маєток у сусідньому селі Тулова, що залишався у її власності аж до ХХ століття. У XVIст. храм після спалення татарами відбудували заново. У XVIIст. святиню відновлювали двічі після знищення на початку століття та у 1676 році (останній раз - коштом о. Лукаша Волянського).

78300 Снятин,
вул. 1-го грудня, 5,
+380 (3476) 252-46

Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.

У 1899 році у місцевій лікарні Снятина розпочали своє служіння перші черниці Згромадження Дочок Милосердя святого Вікентія де Поля (шаритки). Вони опікувались хворими, кухнею та пральнею. З 4 липня 1902 року до смерті 30 травня 1904 року тут служила також майбутня блаженна с. Марта Вєцка. 12 грудня 1920 року сестри змушені були покинути Снятин.

59000 Сторожинець,
вул. Шевченка, 30,
+380 (3735) 244-65,
f.b.: groups/sancta.anna

Перша писемна згадка про Сторожинець датується 18 лютим 1448 року, згадується також 1476 року. Від 1854 року був містечком та центром повіту, а 21 травня 1904 року став містом. 1869 року тут проживало 4350 мешканців, 1880 року - 5139, у тому числі 1993 німців і 800 українців, 1930 року - 8695, з них 1017 були поляками, 853 - українцями і 655 - німцями, нині місто має близько 14 тисяч осіб. У 1940-2000рр. було райцентром, а зараз входить до Чернівецького району.

У 1794 році у Сторожинці було споруджено дерев'яну святиню. Від 20-х - 30-х років ХІХ століття місцеві католики латинського обряду належали до парафії у Красній, їх чисельність у середині цього століття становила близько двох з половиною сотень. Саме тоді і постала у містечку чергова дерев'яна каплиця.

23320 Сутиски,
вул. Перемоги, 6

Поселення Сутиски відоме у письмових джерелах із другої половини XVI століття. Статус селища міського типу отримало 1972 року. Проживає тут нині майже шість тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики свого храму раніше не мали, а доїжджали на богослужіння до Вінниці чи Жмеринки, а пізніше - до Тиврова та Гнівані. 30 липня 1996 року було зареєстровано громаду вірян, а в серпні наступного року розпочалось будівництво власного мурованого костелу поруч із цвинтарем. Здійснювали його майбутній єпископ о. Яцек Пиль OMI та о. Павло Томис OMI.

23300 Тиврів,
вул. Леніна, 18,
+380 (4355) 215-86,
www: tyvriv.omi.org.ua,
f.b.: 614570998676489

Вперше Тиврів згадується 1505 роком, 1744 року отримав статус містечка, у 1956 року - селища міського типу, а з 1961 році є районним центром, в якому нині проживає майже чотири тисячі мешканців.

У 1746 році у Тиврові збудували дерев'яний костел для оо.-домініканців. У 1752-1760 роках було споруджено муровані костел та монастир коштом Я. Калітинського та інших жертводавців на місці попереднього дерев'яного (у храмі знаходився чудотворний образ Матері Божої Ченстоховської, привезений 1739 року Калітинськими). 1800 року у костелі сталася пожежа, після якої його відреставрували. У 1832-1833 роках монастир закрили, а храм став парафіяльним. 1841 року костел освятив єпископ Франциск Мацкевич.

82200 Трускавець,
вул. Суховоля, 1,
+380 (3247) 515-12

Вперше Трускавець згадується у документах 1425 року, є згадки також у 1427, 1434, 1462, 1469 і 1471 роках. Із 20-х - 30-х років XIXст. село розвивалось як водолікувальний курорт. 1857 року тут проживало 932 мешканців, 1880 року - 1170 (1042 українців, 110 поляків і 18 німців), 1939 року - 3400, нині - понад 28 тисяч осіб. У 1947-1948рр. Трускавець отримав статус міста.

Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі. В середині ХІХст. їх було менше десяти, проте сезонно до села на оздоровлення приїжджало чимало вірян. Саме для них наприкінці 50-х років цього ж століття тут і постала каплиця.

89221 Тур'ї-Ремети,
вул. Мала, 18а,
f.b.: 100033616303339

Тур'ї Ремети вперше згадуються у письмових джерелах 1451 роком. Нині є селом, в якому проживає понад 3300 мешканців.

У 1854 році місцева спільнота римо-католиків, яка раніше належала до парафії Пресвятої Трійці у Великому Березному, стала самостійною парафією. Спочатку послуговувались невеличкою каплицею, а у 1885-1886 роках спорудили сучасний мурований костел. У 1959 році було проведено реконструкцію храму, тоді ж його освятили оо. Буянов та Ловренс. У 1961-1989 роках костел було закрито (у ньому облаштували сільський РАГС).

67571 Фонтанка,
вул. Серпнева, 12

Фонтанка заснована 1892 року переселенцями з Київщини. Місцева рада створена 1944 року, статус села - з 1949 року. Проживає тут понад шість тисяч мешканців.

У вересні 2010 року у Фонтанці, розташованій в десяти кілометрах біля Одеси, поселились оо.-місіонери (згромадження Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля) Ян Тчоп СМ і Віталій Новак СМ. В лютому 2011 року вони придбали земельну ділянку під будівництво монастиря, цього ж року було офіційно засновано спільноту священників-місіонерів, а восени розпочалось спорудження їх будинку. З вересня 2011 року у Фонтанці працюють також черниці-шаритки згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія де Поля. Робота представників Вікентійської родини направлена, насамперед, на допомогу бездомним та іншим людям із соціальних низів, у тому числі залежним від шкідливих звичок.