59020 Банилів-Підгірний

Село до 1946 року називалося Банила над Серетом або Молдавський Банила (щоб відрізнити від Руського Банила, розташованого північніше), а до 1963 року - Банилів (відоме в джерелах з 1428 року). У 1830 році німецькі колоністи заснували присілок Банилова Августендорф. Населення села - 4 тисячі мешканців.

Римо-католики Банилова та його присілків належали до парафії Семи Скорбот Матері Божої у Старій Красношорі. У 1881 році у Банилові (вірніше, у його присілку Августендор) було освячено дерев'яний храм. 1904 року тут створили парафіяльну експозитуру, яку обслуговували австрійські оо.-тринітарії. У 1907 році було споруджено муровані костел та монастир для тринітаріїв, а 1908 року храм освятили під титулом св. Мартина. 23 листопада 1911 року заснували самостійну парафію, яка у міжвоєнний період нараховувала понад 3 тисячі вірних.

59030 Буденець

Перша згадка про поселення на лівій притоці Малого Серету Будей датується у молдавському літописі 18 жовтня 1435 року. Нині село складається із кількох хуторів, і проживає у ньому понад 1300 селян.

Місцеві римо-католики, чисельність яких раніше не перевищувала півсотні осіб, належали до парафії св. Анни у Сторожинці. Їм доводилось долати з десяток кілометрів до парафіяльного костелу. У 1891 році у Буденці було споруджено муровану філіальну неоготичну каплицю Успіння Пресвятої Діви Марії коштом Марії де Петріні, але там лише один раз на рік, в урочистість Успіння Пресвятої Діви Марії відправлались Святі Меси.

89000 Великий Березний,
вул. Штефаника, 41

Перші згадки про це поселення припадають на 1409 та 1427 роки. Нині Великий Березний є селищем міського типу (з 1947 року) та центром району з населенням понад 7500 мешканців.

У 1788 році в нижньому кінці Великого Березного держава оселила словаків (католицького віросповідання) для вирубки лісу та будівництва дамб, які задовільняли свої духовні потреби в рамках парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією в Оноківцях. 1807 року вони завершили будівництво сучасного мурованого філіального костелу та освятили його, а 1808 року у Великому Березному було засновано власну парафію.

78100 Городенка,
вул. Володимира Великого, 1

Уперше в літописах Городенка згадується 1195 року. У XVст. тут збудували замок, а 13 лютого 1668 року поселення отримало магдебурзьке право. 1800 року тут проживало понад 5 тисяч мешканців, 1870 року - 8824, у тому числі 4726 греко- і 857 римо-католиків, 1900 року - 11613, 1921 року - 10054, у тому числі 5390 українців і 1571 поляків, 1939 року - 14 тисяч, нині - 9 тисяч осіб. З автрійських часів місто було центром повіту, з радянських - райцентром, а від 2020 року входить до Коломийського району.

Спочатку римсько-католицька парафія була заснована у містечку Михальче, яке у XV-XVII століттях було вагомішим за Городенку (до неї і належали городенківці). На початку XVII століття у Городенці вже була своя святиня (дерев'яна), яка згадується серед знищених під час турецько-татарських нападів 1618-1621 років. Черговий городенківський дерев'яний храм занотовано 1721 року.

89411 Гута,
вул. Центральна, 25

Гута не згадується в урбаріальному описі від 1631 року, проте вже є в описі 1691 року. Очевидно, виникла приблизно в середині XVII століття, а заснували її переселенці, майстри з виготовлення скла, яких у той час називали гутниками. У 1715-1720 роках село спорожніло, а в другій половині XVIIIст. було заселено новими руськими (українськими) переселенцями. Окрім українців, тут проживають також словаки, а кількість мешканців менша трьох сотень.

У 1935 році у Гуті було освячено новозбудований сучасний мурований костел. Храм у 1958 році закрила радянська влада.

67502 Доброслав,
вул. Центральна, 55

Поселення заснував 1802 року поміщик Антон Кодинцев, поселивши тут своїх кріпаків. З 1849 року Антоно-Кодинцево вже було містечком і центром волості, 1935 року його перейменували на Комінтернівське. У 1965 році воно стало селищем міського типу, нині - центр Лиманського району. 2016 року перейменоване на Доброслав. Проживає тут майже 7 тисяч мешканців.

З 90-х років ХХ століття для римо-католиків Комінтернівського Святі Меси відправляли у Будинку культури священники з Одеси. У 1995 році завдяки допомозі 'Renovabis' було придбано половину приватного будинку, у якій облаштували каплицю (друга половина будинку ще не викуплена).

89003 Забрідь,
вул. Воз'єднання, 10а

Датою заснування села Забрідь (угорською - Рийвгель) вважається 1360 рік. Нині тут проживає понад тисяча мешканців.

У 1994 році у селі було зареєстровано римську-католицьку громаду. У травні 1995 року о. Лайош Гудра освятив наріжний камінь під будівництво костелу, спорудження якого розпочалось у квітні 1999 року. 2000 року майбутнього греко-католицького єпископа о. Мілана Шашіка CM було призначено настоятелем парафії св. Августина у Перечині та адміністратором парафій Пресвятої Трійці у Великому Березному і Заброді. Саме завдяки його зусиллям на пожертви зі Словаччини, Польщі та Італії, а також благодійної організації 'Реновабіс' храм було добудовано та оснащено на весну 2002 року.

03035 Київ,
вул. Кучмин Яр (Краснодонська), 1Б,
+380 (44) 520-03-28, 520-03-47

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

Навесні 2005 року в Києві завершилось будівництво центрального дому «Божий дар» віце-провінції свв. Кирила і Мефодія згромадження Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля. 5 травня 2005 року єпископ Ян Пурвінський урочисто освятив цей будинок та каплицю Блаженств у ньому.

7900?? Львів,
Левандівка

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Перша письмова згадка про німецьку колонію Льовендорф (Löwendorf - «село левів») датується 1778 роком. 1 квітня 1931 року поселення приєднали до Львова.

Левандівський дерев'яний костел Матері Божої Неустанної Допомоги, споруджений у 1922-1923 роках, був розібраний ще 1960 року. Місцева спільнота римо-католиків потребувала своєї святині та душпастирів. 8 лютого 2018 року архієпископ Мечислав Мокшицький запропонував тут здійснювати служіння місіонерам-вікентійцям (згромадження Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля), які вже працюють у Львівській архідієцезії в парафіях Снятина та Сторожинця.

67542 Ониськове

Поселення Ониськове вважається заснованим 1940 року. Проживає тут понад вісім сотень мешканців.

Ще 2007 року о. Едвард Лоєк СМ отримав у душпастирську опіку маленькі громади в Комінтернівському (нині - Доброслав) і Ониськовому. Богослужіння проводились у неділю та у свята, ймовірно, у придбаному звичайному сільському будинку. Весною 2016 року в Ониськовому розпочалось спорудження власної мурованої каплиці (вірніше, перебудування старого будинку на культову споруду), яке станом на осінь цього ж року було, в основному, завершено. І це є чи не перша в Україні святиня, присвячена блаженній Марті Вєцкій (за винятком санктуарію у Снятині на Івано-Франківщині). 24 вересня 2016 року храм освятив єпископ Броніслав Бернацький.