30343 Білогородка,
вул. Центральна

Перша документальна згадка про Білогородку датується 1400 роком, проте виникла вона раніше, про що свідчать збережені в центрі села залишки давньоукраїнського городища. 1880 року була містечком та мала чотири тисячі мешканців, 1911 року - 6310, нині - понад 1600 осіб. Входила до Ізяславського району, а від 2020 року є частиною Шепетівського.

Дерев'яний костел в Білогородці був збудований 1749 року (його спорудження приписують архітектору Паоло Фонтані). Можливо, що це була не перша святиня у містечку, бо є підстави вважати, що парафія тут існувала вже 1720 року.

32365 Брага

У письмових джерелах Брага відома із середини XVI століття. За свідченнями місцевих жителів, це колись досить велике поселення (на початку ХІХ століття мало майже вісім сотень мешканців) пізніше зазнало якихось катастрофічних змін (нібито було частково затоплене), то ж тепер у ньому проживає менше двох сотень селян.

Далеко не кожне українське село мало свій католицький цвинтар. У Бразі він є, та ще й з трьохсотрічною історією. Тут хоронили навіть священників, а також католиків із інших населених пунктів. Тому не дивно, що родина Жебровських, яка мала власність у сусідніх селах, збудувала перед 1908 роком на цьому кладовищі неоготичну муровану каплицю-усипальницю, в якій знайшли вічний спочинок не тільки представники цієї родини, але й навіть їхні родичі.

07400 Бровари,
вул. Черняховського,
+380 (4494) 611-24,
www: kostel-brovary.blogspot.com,
f.b.: brovarykatolik

Поселення Бровари (до 1969 року - Броварі) вперше документально згадується у 1628 році та 2 серпня 1630 року. У 1648-1667 роках було сотенним містечком. У 1802 року Бровари стали волосним центром Остерського повіту Чернігівської губернії. З весни 1923 року є районним центром (за винятком 1930-1937рр.). З 1956 року - статус міста. Нині чисельність місцевого населення перевищує 108 тисяч мешканців.

Мурована каплиця у Броварах була споруджена, ймовірно, у першому десятилітті ХХІ століття.

94005 Кадіївка,
вул. К. Лібкнехта, 38/2,
+380 (6444) 458-17,
www: romancatholic.ucoz.ua

Перше поселення на території нинішньої Кадіївки згадується 1707 року як Протік Гриценків, а Кадіївка вперше згадується у 90-х роках ХХ століття. З розвитком вугледобування об'єднались кілька копалень, у тому числі Кадіївська, із сусідніми селами і 1932 року селище отримало статус міста, а 1937 року було перейменоване на Серго. Втім, вже через кілька років місту повернули стару назву Кадіївка, проте 1978 року знову перейменували (на Стаханів). 12 травня 2016 року місту остаточно повернули історичну назву Кадіївка. Населення - понад 70 тисяч мешканців.

Колишній кадіївський костел св. Антонія / св. Ігнатія був зруйнований радянською владою на початку 50-х років минулого століття. Тому місцева спільнота римо-католиків придбала 2004 року приватний будинок, в якому було облаштовано каплицю. 22 вересня цього ж року о. Гжегош Рапа відправив у ній першу Святу Месу.

32301 Кам'янець-Подільський,
вул. Домініканська, 1,
+380 (3849) 234-59

Miasto należało do Rusi Kijowskiej, w XIII-XIV wiekach do księstwa Halicko-Wołyńskiego, potem zawojowali je Tatarzy. W pierwszej połowie XIV wieku Kamieniec został centrum księstwa Podolskiego na czele z księciami Korijatowiczami, od 1362 roku należało do do państwa Litewsko-Ruskiego (w 1374 roku otrzymał prawo magdeburskie), od 1434 roku należało do Polski, od 1463r. - centrum województwa Podolskiego. W latach 1672-1699 należał do Turków. W składzie Rosji w 1795-1799 - centrum Podolskiego namiestnictwa, a w 1797-1917 - gubernii Podolskiej. Od 22 marca 1919 po listopad 1920 roku Kamieniec był stolicą Ukraińskiej Republiki Ludowej, w latach 1937-1941 - centrum Kamieniecko- Podolskiego obwodu, obecnie - centrum rejonu з населенням майже сто тисяч мешканців.

У 1370 році оо.-домініканці збудували у Кам'янці дерев'яний костел св. Миколая, єпископа. Цей храм згорів під час пожежі міста у 1420 році (збереглась тільки ікона Матері Божої Святого Розарія, яку пізніше вшановували як чудотворну). Приблизно у 1446 році було споруджено мурований домініканський храм у стилі пізньої готики. Костел перебудовувся у 1595, 1618 та 1626 роках (зокрема, так з'явились ренесансні та барокові каплиці Гуменецьких, Потоцьких і Дамецьких). Під час турецької окупації святиню замінили на мечеть, а монастир - на казарми для яничарів. У 1737-1754 роках храм відновили завдяки Михайлові Потоцькому.

32392 Китайгород,
f.b.: 268532194090552

Містечко засноване 1607 року Андрієм Потоцьким на теренах, заселених ще раніше, про що свідчать виявлені археологами залишки поселень. Після великої пожежі, що сталась 1881 року, воно нараховувала приблизно тисячу мешканців, 1893 року - вже 2585, 1905 - 3200, нині село має менше півтисячі осіб. У 1923-1931 роках Китайгород був райцентром.

Перший костел в Китайгороді постав у першій половині XVII століття з фундації когось із Потоцьких - Андрія, який помер через два роки після заснування містечка, чи вже його сина Станіслава, проте у другій половині цього століття був знищений нападниками. Існування цього храму підтверджують китайгородські літургійні предмети, що не пізніше, ніж від 1664 року зберігались в Кам'янець-Подільському кафедральному соборі.

32048 Клинове,
вул. Садова, 2

Поселення під назвою Скотиняни (Скотинці) вперше у документах згадується у 1565 року. У 1968 році воно змінило назву на сучасну. Його населення становить понад 2300 осіб.

Раніше місцеві римо-католики своєї святині не мали. Мурований костел у Клиновому є одним із двадцяти храмів, споруджених протягом десяти років о. Владиславом Ванагсом із Городка. 16 жовтня 1991 року цей невтомний будівничий подільських святинь освятив наріжний камінь костелу, а 21 листопада 1994 року цей храм вже почав діяти.

32370 Колибаївка,
вул. Костельна, 1

Село згадується в документах першої половини XV століття як Колибаїв або Колибів ґрунт. У 1589 році його отримав Ян Бенгер, і назва поселення змінилась на Янчинці. На початку XVIIст. повернулась стара назва Колибаїв, а з 1679 року село знову називається Янчинці, а Колибаївкою стало, ймовірно, у радянські часи. Більшість мешканців мала польське етнічне походження. Нині проживає тут понад 1700 селян.

Ще перед І світовою війною тут розпочали будівництво свого костелу, проте не встигли його завершити. Наприкінці 1992 року була виділена земельна ділянка під будівництво храму, а його спорудження розпочалось весною наступного, 1993 року і проводилось завдяки зусиллям о. Романа Тварого із Кам'янця-Подільського.

32013 Куманів, Андріївка

Куманів відомий в документах від 9 квітня 1434 року, згадується також у 1469 році. 10 березня 1539 року отримав магдебурзьке право, проте до XVIIст. лише інколи вважався містечком, а пізніше став тільки селом. Наприкінці ХІХст. тут проживало до тисячі мешканців, нині ж - понад півтисячі. Андріївка раніше була частиною Куманова, нині має понад півсотні осіб. Села входили до Городоцького району, а від 2020 року - до Хмельницького.

Дерев'яний костел у Куманові існував ще до турецької окупації 1672 року (ймовірно, навіть до середини цього століття, оскільки пізніше містечко постійно спустошувалось нападниками), а відбудували святиню (знову з дерева) 1717 року коштом парафіян та завдяки зусиллям о. Вєчорковського.

32060 Купин

Поселення Купин відоме, принаймні, з 1407 року, згадується у документах також у 1455, 1493 і 1526 роках та пізніше. Потім вважалось містечком. В середині 80-х років у ньому проживало 1100 мешканців, 1893 року - 1256, 1905 року - 2789, нині - понад сім сотень осіб. У 1923-1931 роках Купин був районним центром. До 2020 року село входило до Городоцького району.

Колишній кармелітський храм Пресвятої Трійці у Купині царська влада 1832 року передала православним, які використовували його як Троїцьку церкву. Віряни містечка, приєднані до парафії св. Станіслава у Городку, послуговувались цвинтарною мурованою каплицею, збудованою 1820 року місцевою власницею вдовою Тадеуша Грабіни Терезою (із Стадницьких), в якій відтоді ховали членів її родини (попередніх власників Стадницьких хоронили в крипті збудованого ними костелу).