65005 Одеса,
вул. Балківська, 209,
+380 (48) 728-01-23, 730-44-19,
f.b.: ClemensOdessa

Перша згадка про замок-порт Кацюбіїв, який у різні часи називали також Кацюбий, Качибей, Коцюбїїв, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей, датується 1415 роком. 27 травня (7 червня) 1794 року Катерина II підписала рескрипт про влаштування в Хаджибеї військової гавані і пристані для купецьких суден. Одеса як нова назва Хаджибея вперше з'явилася у документі 1795 року. Завдяки вдалому географічному розташуванню Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торговельний, промисловий і науковий центр європейського значення. В її розвиток внесли дуже вагомий вклад імігранти-католики з Європи. Нині місто є обласним центром з населенням понад мільйон мешканців.

У 1892 році міська влада виділила під будівництво нового храму, дозвіл на яке було отримано раніше, земельну ділянку у районі товарного вокзалу - передмістя Одеси на Молдаванці, заселеного переважно поляками. Ще 1901 року тут збудували парафіяльні дитячий будинок та будинок для людей похилого віку, а у 1902 році - парафіяльну школу та приміщення для проживання священиків. Це була будівля на три поверхи, одне з приміщень якої використовувалось як каплиця (тут відправлялись Меси до завершення спорудження костелу). 10 березня 1903 року єпископ Едуард Ропп заклав у фундамент майбутнього неоготичного храму таблицю з написом про початок його спорудження, яке тривало до 1912 року, а його оснащення прожовжувалось і далі. У 1913 році святиню консекрував єпископ Йосиф Кесслер.

65104 Одеса,
вул. Довга, 120,
+380 (482) 45-95-42,
f.b.: 1160910130588973, 604753963195065

Перша згадка про замок-порт Кацюбіїв, який у різні часи називали також Кацюбий, Качибей, Коцюбїїв, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей, датується 1415 роком. 27 травня (7 червня) 1794 року Катерина II підписала рескрипт про влаштування в Хаджибеї військової гавані і пристані для купецьких суден. Одеса як нова назва Хаджибея вперше з'явилася у документі 1795 року. Завдяки вдалому географічному розташуванню Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торговельний, промисловий і науковий центр європейського значення. В її розвиток внесли дуже вагомий вклад імігранти-католики з Європи. Нині місто є обласним центром з населенням понад мільйон мешканців.

Римсько-католицька спільнота Таірова (одного з наймолодших одеських спальних житлових масивів) організувалась 2002 року. Перша Свята Меса тут була відправлена 26 вересня 2002 року в орендованому приміщенні. А через два роки, 24 вересня 2004 року було засновано парафію Фатімської Матері Божої, опікуватись якої доручили оо.-паллотинам (stowarzyszenie Apostolstwa Katolickiego). 2005 року було придбано квартиру по вул. Академіка Корольова, після ремонту тут постали каплиця і помешкання для священника. 13 жовтня 2005 року єпископ Броніслав Бернацький освятив цю каплицю.

12724 Осичне

Перша документальна згадка про нинішнє село Осичне датується 1811 роком. Тоді у ньому проживало лише 7 мешканців, мало воно назву Гута Осична, яка вживалась і пізніше понад століття. 1906 року чисельність жителів зросла до 275 осіб, 1927 року їх було 312, причому переважну більшість складали поляки, нині село має лише півсотні осіб. Входило до Баранівського району, а від 2020 року є частиною Звягельського.

Католики латинського обряду Гути Осичної, які становили переважну більшість її населення, раніше належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах та своєї святині не мали. З відновленням церковного життя у пострадянські часи вони увійшли до парафії св. Анни (пізніше - Матері Божої Фатімської) у Довбиші.

12021 Соколів

Datą założenia wsi Sokołów, obecnie liczącej ponad tysiąc mieszkańców, uważany jest rok 1500. Село входило до Пулинського району, а від 2020 року - до Житомирського.

W 2010 roku księża pallotyni (stowarzyszenie Apostolstwa Katolickiego) z parafii św. Teresy od Dzieciątka Jezus w Kamiennym Brodzie rejonu Baranowskiego rozpoczęli remont zaniedbanego domu, który adaptowano na kaplicę. Po czterech latach przebudowa została zakończona i 4 października 2014 roku biskup emeryt Kijowsko- Żytomierski Jan Purwiński poświęcił kaplicę.

12025 Тетірка

За переказами, село Тетірка вважається заснованим у ХІІІ столітті, коли татаро-монголи спустошили села Курне, Соколів та Улашанівка, розташовані біля Старого шляху. Їх уцілілі мешканці вибрали для поселення найглухіші місця, зокрема, і нинішню Тетірку. Проте перші документальні згадки про село датуються першою половиною ХІХ століття. Нині тут проживає майже шість сотень мешканців. Село входило до Пулинського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Спільнота вірян у селі Тетірка була заснована під титулом Всіх Святих на початку 90-тих років ХХ століття. Сюди доїжджали священники з Новограду-Волинського, які відправляли Меси спочатку у приватному будинку, а пізніше стали орендувати приміщення в дитячому будинку. Тоді ж і душпастирську опіку над спільнотою перейняли отці-паллотини.

34400 Вараш,
Курчатова 13,
f.b.: varashkostel

У зв'язку із будівництвом Рівненської атомної електростанції 1973 року на місці колишнього села Вараш, яке згадується у документах з 1776 року, було засноване поселення та назване Кузнєцовськ. У 1984 році воно отримало статус міста обласного значення. 19 травня 2016 року було перейменоване на Вараш. Проживає тут близько 40 тисяч мешканців.

Ще у 90-х роках минулого століття в одній із квартир багатоповерхового будинку було облаштовано каплицю, в якій оо.-паллотинами відправлялась Служба Божа кожної неділі.

12020 Зелена Діброва,
вул. Перемоги, 18

Село Яблонне (нинішня Зелена Діброва) було засноване, ймовірно, у XVII столітті. У другій половині XIX століття тут стали селитися німці, а село назвали Зеленою Дібровою. Нині тут проживає близько двох сотень мешканців. Село входило до Баранівського району, а від 2020 року - до Новоград-Волинського.

У 189?-1900 роках у Зеленій Діброві було споруджено дерев'яний костел коштом парафіян на земельній ділянці, виділеній Адамом Башинським, Яковом Гонгало та Бортківським. 8 травня 1910 року храм освятили під титулом св. Йосафата. Проте 1926 року у священника під початкову школу забрали парафіяльний будинок, а вірян з 1927 року почали піддавати репресіям. Костел став клубом, але з осені 1941 року знову запрацював. Храм та огорожу цвинтаря було відремонтовано, 1942 року встановили хрест біля костелу. У 1959 році святиню знову закрили, облаштувавши у ній спочатку клуб, а потім - магазин.

10006 Житомир,
вул. св. Йоана Павла ІІ, 3Б,
+380 (412) 24-39-69,
www: pallotti.org.ua,
f.b.: misericordia.zhytomyr

Вважається, що Житомир засновано близько 884 року, хоча перша писемна згадка про нього датується 1240 роком. Магдебурзьке право отримав у 1432-1444 роках. У 1804 році став адміністративним центром Волинської губернії. Статус міста - з 1884 року. 1545 року тут проживало шість сотень осіб, 1897 року - 66 тисяч, нині - понад 261 тисяча осіб. Є обласним центром.

Мальованка - колишні невеликі приміські поселення-хутори на правому березі річки Кам'янки, відомі з другої половини XVIIIст. За генеральним планом середини XIXст. увійшли до міської межі, нині є західною частиною міста.

Парафію Божого Милосердя в Житомирі на Мальованці зареєстрували 28 березня 1995 року. 6 травня 1997 року єпископ Ян Пурвінський освятив новозбудовану каплицю Божого Милосердя в придбаному ще 1988 року будинку оо. паллотинів. 2003 року парафію офіційно передали паллотинам.

10006 Житомир,
вул. Дібровна, 41,
+380 (412) 24-39-69

Вважається, що Житомир засновано близько 884 року, хоча перша писемна згадка про нього датується 1240 роком. Магдебурзьке право отримав у 1432-1444 роках. У 1804 році став адміністративним центром Волинської губернії. Статус міста - з 1884 року. 1545 року тут проживало шість сотень осіб, 1897 року - 66 тисяч, нині - понад 261 тисяча осіб. Є обласним центром.

Мальованка - колишні невеликі приміські поселення-хутори на правому березі річки Кам'янки, відомі з другої половини XVIIIст. За генеральним планом середини XIXст. увійшли до міської межі, нині є західною частиною міста.

Наприкінці 80-х років ХХст. Житомир почали навідувати паллотини з Польщі, які підтримували зв'язок із о. Олександром Мілевським з костелу св. Софії. Саме він 1988 року придбав будинок в мікрорайоні Мальованка, що використовувався не тільки для проживання, але й також для зустрічей та відпочинку гостей з-за кордону.